продовження
Психогімнастика — метод роботи в групі, під час якого учасники
виявляють себе і спілкуються без слів. Психогімнастика містить підготовчу,
пантомімічну та підсумкову частини.
У підготовчій частині виділяють три функції: гімнастична
(вправи для всіх частин тіла), релаксаційну (зменшення страху і психологічної
дистанції), виразну (готує виразні елементи, наприклад, розуміння емоцій без
слів). У цій частині поєднуються рух, спілкування й уява.
С. Петрушин поділяє психогімнастичні вправи за
складністю їх виконання учасниками на три групи:
а) розважальні вправи, які застосовуються без
попередньої розминки; вони не мають особливого смислового навантаження й
використовуються для емоційної розрядки й зняття зайвого напруження;
б) вправи для розминки, які використовуються з метою
створення ігрової атмосфери, налаштовують учасників на експериментування з
власною поведінкою, знімають шаблони повсякденного спілкування і зміни
рухово-просторових стереотипів;
в) вправи для розвитку невербального мовлення
(тактильного, візуального, мімічного та пантомімічного), які сприяють розвитку
культури спілкування і підсилюють комунікативну виразність учасників.
Пантомімічна частина є найважливішою. Тут учасники
своїми рухами повинні виразити тему, запропоновану ведучим. Тема може
задаватися як одній людині, так і парам, частини групи або всій групи. А.
Юрганова пропонує розділити теми для психогімнастики на шість сфер:
- щоденні життєві ситуації («Вихід з дому», «Прихід на
роботу», «Чуйне ставлення до когось» тощо);
- проблематика окремих членів групи («Який я є?», «Яким мене
бачать оточуючі?», «Яким би я хотів бути?», «Що для мене найголовніше в моїй
професії?);
- типові людські конфлікти; тема формулюється як досить
загальна, щоб кожен міг виразити в ній свої проблеми («Подолання перешкоди», «Заборонений
плід», «Зустріч на вузькій стежці», «Втіха ображеної дитини»);
- ставлення в групі («Показати своє ставлення до інших»,
«Вибір членів групи», «Перебування на безлюдному острові» та інші);
- фантазії й казки («Ким із героїв казки ти би міг бути?»,
«Балмаскарад», «Що б я зробив, якби був добрим чарівником?» та інші);
- ставлення до групи, до самого процесу навчання («Почуття,
зі яким я прийшов у групу», «Ставлення до навчання в групі», «Що робила б
група, якби не було ведучого?» тощо).
Підсумкова частина має викликати почуття розслабленості
й оптимізму, усвідомлення власних сил і близькість з рештою учасників групи.
Підсумком до психогімнастики в тренінгу може бути думка
О.Д. Бреус, яка зазначає: «Використані у тренінгу психогімнастичні вправи
виконують декілька функцій. Вони виконують функцію діагностики емоційного стану
учасників групи, дозволяють орієнтуватися у розвитку процесів групової динаміки
і стимулювати їх. Крім того, вони можуть застосовуватися для розширення уявлень
про себе й інших під час осмислення, зворотного зв'язку, виконання вправи, для
зняття накопиченого напруження, тобто як прийоми психологічного розвантаження.
З їхньою допомогою можна і моделювати і демонструвати дію різних психологічних
законів і закономірностей спілкування, тобто використовувати як наочний
матеріал для пояснення і закріплення теоретичного матеріалу».
Проективний
малюнок. Теми малюнків
добираються так, щоб надати можливість членам групи виразити в малюнку свої
почуття, передати психологічні якості й особливості, міжособистісні відносини,
власні зміни, роль керівника в групі, групову динаміку та інше. Уже сам процес
зображення, передача особистісно значущого матеріалу мовою фарб може
відігравати позитивну роль, сприяти усвідомленню внутрішнього світу,
конфліктів, проблем, виділенню в них суттєвого.
В створенні проективного малюнка існує дві частини:
малювання (15-30 хвилин) і дискусію. Не потрібно орієнтуватися на пошук
найбільш «правильної» інтерпретації. Тлумачення мають значення для групи тоді,
коли допомагають учасникам або створюють передумови для необхідних чи бажаних
змін їхнього стану. Проективний малюнок може бути використаний керівником
навчальної групи:
— з психодіагностичною і методичною метою;
— для адекватного зображення суб'єктом труднощів
спілкування;
— для контролю за характером групового процесу (його
навчальною цінністю) і характерологічними змінами учасників;
— для подання кризової ситуації, якщо така є в групі.
Позитивною характеристикою проективного малюнку є те, що
він містить більше суттєвої інформації, ніж автор свідомо вкладає в нього. Крім
цього, його можна виконувати вдома, впродовж занять і після їх закінчення.
Наприклад, малюнок на тему «Наша група сьогодні» тощо.
Прийоми, які використовуються в проективному малюванні:
- вільне малювання — кожен малює те, що хоче;
- тематичне малювання — усі малюють на тему, яка обрана групою або запропонована ведучим;
- додаткове малювання — малюнок виконують по колу: один починає малювати — інші продовжують;
- розмовне малювання — члени групи працюють із вибраним партнером у парі; у кожної пари один листок паперу, вони спілкуються на ньому за допомогою образів, ліній і фарб;
- спільне малювання — декілька чоловік або вся група малюють щось на одному аркуші.
далі буде
Піскова Оксана Миколаївна,
соціальний педагог закладу «ЗШ І-ІІІ ст. № 11 м . Вінниці»
Немає коментарів:
Дописати коментар