Адаптація та дезадаптація

Адаптація та дезадаптація

У роботі шкільного психолога в період адаптації учнів ос­новними завданнями стають:

• розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;
• розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;
• розвиток впевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;
• формування уявлення про себе як про людину з великими можли­востями.

Для успішної адаптації учнів робота психолога обов'язково будується таким чином:

1)    з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особливості кожної дитини;

2)    з батьками: допомога, підтримка та похвала;

3)    з учнями: знайомство із собою, самопізнання, впевненість у своїх здібностях.

Основні фактори, які можуть викликати шкільну дезадаптацію:

• неправильні методи виховання в сім'ї;
• недоліки у підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність;
• порушення системи стосунків у класі, у школі;
• індивідуальні особливості психічного розвитку дитини (надмірна чутливість і підвищена збудливість нервової системи, соматична ослабленість, недостатній розвиток довільності пізнавальних процесів та

Серед психопрофілактичних заходів найбільш ефективними вияви­лися:

• проведення батьківських зборів з інформацією про особливості процесу адаптації та можливу допомогу з боку батьків,
• опитування, які не тільки дають оцінку процесу адаптації, а є приводом для подальшої роботи (батьки стають уважнішими до дитини, знімається напруження, виробляється спільна тактика поведінки);
• семінари-практикуми для вчителів-предметників (обов'язкова акцентуація на сильних сторонах п'ятикласників, руйнування сте­реотипів щодо випускників ШДС, інформація про психофізіологічні особливості 10—11-річних дітей та врахування їх при проведенні занять);
• групові заняття з новоприбулими п'ятикласниками з вироблення ефективних форм спілкування та організації навчальної діяльності ;
• індивідуальна робота з дітьми потенційної «групи ризику» (із проблемних сімей, із порушенням поведінки, із низьким рівнем успіш­ності).