четвер, 27 березня 2014 р.

Методика "Референтометрія"

Референтометрія - один із соціометричних методів, спрямований на виявлення референтності членів групи для кожного індивіда, який входить у цю групу. Референтометрія включає дві процедури: попередня (допоміжна) являє собою з’ясування за допомогою опитувального листка позицій (оцінок, відносин, думок) кожного члена групи з приводу значущого об’єкта, події або людини. Друга процедура виявляє особистостей, позиція яких відображена в опитувальному листку, є найпривабливішою та найцікавішою для інших піддослідних. Даний метод дає змогу виявити мотиви міжособистісних відносин та вибору, переваг у групі. Дані, отримані за допомогою референтометрії, опрацьовуються математично і можуть бути виражені графічно.

Референтометрична процедура передбачає проведення двох експериментальних етапів. На першому, попередньому, здійснюється практично будь-яка процедура, яка дає можливість:
виявити думку, ставлення, позицію кожного члена групи з приводу тієї чи іншої події, явища, що є важливими для спільноти; оцінити або порівняти партнерів по взаємодії. Так, якщо метою даного конкретного експерименту є визначення референтних осіб у групі, то на цьому етапі можна використати соціометричне опитування або взаємооцінювання членами групи один одного.
У будь-якому разі підсумком першого експериментального етапу є набір думок і суджень усіх без винятку членів групи з приводу якогось значущого для них об’єкта оцінювання. На цьому етапі експериментатор може працювати з групою в цілому, дотримуючись двох основних вимог: об’єкт оцінювання й сама процедура повинні мати суттєве значення для випробуваних; жоден з випробуваних не повинен знати про відповіді своїх товаришів по групі.
Другий етап, упродовж якого проводиться власне референтометричне опитування, може починатися або згодом, або безпосередньо після завершення першого етапу. Основна мета другого етапу — виявити тих осіб, позиція яких (тобто думки й оцінки, висловлені ними на попередньому етапі) найбільшою мірою цікавить випробуваного, а, отже, і є особливо значущою для нього.
Другий етап може проводитися, як правило, у двох формах — у традиційній (індивідуальній) і груповій. Традиційна процедура дає змогу здійснити обробку великого масиву даних, але вимагає значного запасу часу для багаторазового тиражування індивідуального опитування. Групова форма дає не таку багату інформацію, але потребує значно менше часу. У разі проведення традиційної процедури реферснтометрії алгоритм дій дослідника може бути таким: по-перше, дослідник з’ясовує в кожного досліджуваного окремо, чи згодний він, щоб заповнений ним на попередньому етапі бланк був показаний тим членам групи, які цим зацікавляться.
Акт згоди чи незгоди з такою перспективою дослідник фіксує у своїх записах; по-друге, до відома випробуваного доводиться, що більшість його товаришів не заперечують проти того, щоб з їхніми опитувальними листами ознайомилися інші члени групи; по-третє, випробуваному пропонується назвати тих, з чиїми опитувальними листами йому хотілося б ознайомитися. Для того, щоб максимально підвищити вибірковість такої процедури, випробуваного спочатку попереджують, що він матиме можливість «заглянути» лише в один бланк.
Після того, як випробуваний називає прізвище його власника, дослідник, пославшись на те, що останній може не погодитися оприлюднити свої відповіді, пропонує назвати іншого члена групи, чий експериментальний бланк хотів би побачити випробуваний. Коли здійснюється і цей, другий, вибір, як «виняток» опитуваному дозволяється назвати ще одну людину, відповіді якої на попередньому етапі становлять інтерес для випробуваного. Як показали спеціальні дослідження, кількість таких виборів не повинна перевищувати трьох, оскільки в іншому разі різко знижується вибірковість демонстрованих міжіндивідуальних переваг.

Запитання

1 – А
1. З ким ви поїдете на екскурсію в інше місто?
2. З вами трапилася неприємність. Кому ви про це розповісте?
3. Ви хочете відсвяткувати свій день народження. З ким ви його проведете?
4. Чи є у вас людина, з якою ви прагнете проводити більше часу?
5. Хто може вказати вам не ваші недоліки, кого ви більше послухаєте?
6. Ви зустріли людину, яка вам сподобалася. Хто може вам допомогти правильно оцінити його?
7. Ви хочете змінити своє життя. З ким ви порадитеся про це?
8. Хто може бути для вас прикладом в житті?
9. Кому ви б хотіли сподобатися більше всього?
10. З ким ви більше всього відверті?


1 – Б
 1. Батьки (батько, мати)
2. Родичі (дідусь, бабуся, дядько, тітка).
3. Брат, сестра.
4. Дорослий знайомий.
5. Знайомий батьків.
6. Друзі.
7. Кращий друг (подруга).
8. Компанія. Приятелі.
9. Знайома дівчина, знайомий хлопець.
10. Товариші по кружку, секції, студії і т.д.
11. Товариші по навчанню, роботі.
12. Історична особа.
13. Відома всім людина.
14. Людина, про яку ви знаєте від інших.
15. Літературний персонаж. 


Обробка отриманих даних проводиться так само, як і у звичайній соціометрії, отримуючи при цьому референтометричний статус учнів і референтометричну структуру взаємних переваг. Крім того, дозволяє отримати ще інформацію про властивості особистості учнів. 

Інтерпретація результатів. Виявлення за допомогою даної методики референтної групи дає практичного психолога можливість визначати не тільки ставлення кожного учня до своїх однолітків, але і його ціннісні орієнтації: встановити ті якості його особистості, в оцінці яких він потребує більшою мірою. Нарешті, референтометрія дозволяє в деякою мірою прогнозувати поведінку учня в певних ситуаціях. Припустимо, наприклад, що референтну групу для учня складають учні з його ж класу. Отже, в класі (групі) існують діти, думка яких дуже багато значить для цього учня, і яких психолог може використовувати у процесі психокорекції, щоб впливати на поведінку підлітка.

Немає коментарів:

Дописати коментар