Взаємодія соціального педагога та шкільного психолога

Матеріал приводиться згідно Психологічної газети 2009 - № 22 (142) - С. 9-11

Сучасна школа являє собою відкриту соціально-динамічну систему, яка складається із взаємопов'язаних компонентів, де значними можна назвати діяльність шкільного психолога та соціального педагога. Посада останнього в школах з'явилась не так давно, і основним обов'язком його є надання соціально-педагогічної допомоги та підтримки школярам та членам їх сімей. Ці два представники психологічної служби мають здійснювати весь комплекс соціально-психологічного забезпечення навчально-виховного процесу закладу освіти, що передбачено у Положенні про психологічну службу. Зміст діяльності соціального педагога має суттєві відмінності від діяльності шкільного психолога, але обидва направлені на вирішення складних соціально-педагогічних та психологічних проблем учнів та членів їх  сімей. Це вказує на  об'єднання зусиль обох фахівців в одну модель спільної діяльності — соціально-психологічну службу школи.

Діяльність практичного психолога школи та соціального педагога є головною ланкою в структурі соціально-психологічної служби школи, тому їх діяльність має регламентуватись Положенням про соціально-психологічну службу.

Відповідно до посадових обов'язків шкільного психолога та соціального педагога визначаються спільні напрями діяльності в школі:

•  діагностичний: вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів;

•  превентивний: спільна робота з питань профілактики девіацій та деліквенцій, працює з органами охорони здоров'я, соціального захисту, сім'ї і молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими   відомствами, а також із громадськими і благодійними організаціями;

•   корекційний: вирівнювання психологічних та соціальних вад учнів та сімейного виховання;

• розвивальний.

Отже, основним змістом діяльності психолога та соціального педагога школи є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхньо­го психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготов­ка до самостійного життя в суспільстві, попередження і психологічна та педагогічна корекція вад та відхилень соціально-психо­логічного розвитку особистості.

Серед функцій психолога та соціального педагога школи основними є психологічний та соціальний супровід, психологічна та соціальна профілактика дезадаптацій та девіацій школярів, психологічна та соціальна діагностика особливостей протікання індивідуального розвитку учнів, соціальний патронаж, соціально-психологічна реабілітація. У межах спільної діяльності психолог і соціальний педагог мають здійснювати моніторинг розвитку учнівських колективів, своєчасно виявляючи і попереджаючи конфлікти, правопорушення, неуспішність та бездоглядність учнів. Наприклад, виявлена психологом соціальна дезадаптація учнів може коригуватись не тільки ним самим, а й соціальним педагогом, який працює в класі, щодо згуртування класного колективу.

На основі діагностичних даних, що були підготовлені практичним психологом, соціальний педагог може проводити профорієнтаційні бесіди і консультування учнів і батьків, супроводжувати дітей, що вже вибрали певний профіль навчання, проводити оглядові бесіди й екскурсії щодо працевлаштування випускників відповідно до ситуації на місцевому ринку праці.

Для проведення профілактики з подолання деліквентності підлітків у спільній роботі соціального педагога та психолога пропонується проведення засідань «Дівочого клубу» та «Клубу для хлопчиків». В планах проведення засідань клубу планується організація не тільки з одновіковими дітьми з особливими потребами, а й розвиток креативності, для чого будуть залучатись і вчителі-предметники, наприклад, вчитель праці.

Отже, здійснюється діяльність соціального педагога та психолога на суб'єктивному рівні, де всі учасники навчально-виховного процесу одночасно є і об'єктами, і суб'єктами. Схема взаємодії соціально-психологічної служби визначається за двома нерозривно пов'язаними напрямами: зовнішня взаємодія та внутрішня взаємодія.

До зовнішньої взаємодії ми відносимо зв'язки з різними державними та недержавними установами.

До внутрішньої— колегіальне вирішення питання чи проблеми кожного як окремого члена навчально-виховного процесу, так і групи в цілому. Для цього залучаються вчителі-предметники, класні керівники, адміністрація школи, батьки чи опікуни учнів, медичні працівники.

Практичний психолог і соціальний педагог мають працювати в закладі освіти як єдина команда, доповнюючи і підтримуючи один одного. І ця робота має починатись на етапі дослідження готовності майбутніх першокласників до навчання.

Другим напрямом є соціально-психологічна робота з педагогічним колективом школи: індивідуальні консультації педагогів з соціально-психологічних проблем, семінари-практикуми з питань відповідно до навчально-виховної проблеми, яка розв'язується школою на даному етапі, організація групової роботи з професійного вигоряння.

Ще один напрям — соціально-педагогічна та психологічна робота з батьками учнів, яка може проводитись як індивідуально (консультації), так і у групі (лекторії для батьків).

Отже, така спільна діяльність в межах соціально-психологічної служби школи підвищить ефективність діяльності обох фахівців, а основне — сприятиме покращенню умов для успішної со­ціалізації учня зокрема та класу в цілому.

Людмила Адамчук - методист ВОЦППСР