Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного
віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати,
користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про
навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та
особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.
Родина — основа зростання
здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Надзвичайно важливою
на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків,
покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними
працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою
створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.
Психолого-педагогічна просвіта
батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них
позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку
психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї,
спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.
Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та
виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти знаннями про допомогу
дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем,
школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.
Розуміння важливості цього
періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість
перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості
дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності
їх дітей.
Важливими є перші батьківські збори, які покликані:
- ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;
- ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;
- познайомити з вчителями та вихователями, які будуть працювати в класі.
Вчителі мають налаштувати
батьків на обов’язкове відвідування батьківських зборів, тому що це одна з важливих
форм зв'язку школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них
батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та
класу, де навчається їх дитина; вони одержують інформацію про стан успішності й
дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля
школярів, їх трудового виховання тощо. Вчителі мають організовувати для батьків
педагогічні читання, батьківські диспути, що сприятимуть вирішенню
проблем навчання і виховання.
Корисними будуть спеціальні пам’ятки для батьків майбутніх
першокласників, які мають допомогти їм своєчасно зорієнтуватись у новій для
них ролі – батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання,
сконцентрувати увагу на потрібному.
Батьки мають знати, що для вирішення індивідуальних питань можна завжди
звернутися до вчителя, який допоможе вирішити будь-яке проблемне питання. Для
цього можуть призначатися індивідуальні чи групові консультації. Зміст
консультацій може бути досить різним, але головною метою залишається підвищення
педагогічної та психологічної культури батьків, встановлення партнерських
стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.
Вчителю варто познайомитись з умовами, в яких проживає дитина. Це допоможе
зрозуміти загальну атмосферу в родині, моральний мікроклімат, взаємини, сімейні
традиції, місце дитини в сім’ї. Вчитель може дати поради щодо підготовки дитини
до школи, організації її робочого місця та режиму дня. З цією метою можна
скористатися поданою нижче інформацією.
Поради батькам щодо
підготовки дитини до навчання в школі
Одне з першочергових завдань
сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в
тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню
санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.
Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини
на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної
підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі
мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу
слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане
школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті
якої дитина пізнає багато нового.
Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання
у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості,
готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини);
формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості,
готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.
Батькам слід пам’ятати, що не
кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях
розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити,
але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає
говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти
мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що
згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до
моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність
сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.
З метою вивчення потреб,
нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити
анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських
зборах, під час співбесіди, консультації.
Поради батькам щодо підтримки
дитини в період адаптації до школи
Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я
в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння
їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових
рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін
"прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі
рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:
- повірте в унікальність та неповторність
власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну
сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від
дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами
мети. Надайте право їй прожити життя самій.
- дозвольте дитині бути самою
собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою,
якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
- не соромтесь демонструвати
дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких
обставин.
- не бійтесь
"залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі,
обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж
покарання та осудження.
- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та
бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато
– лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах.
Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину
проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку
непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і
можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі
інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на
ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту
непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що
покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали.
Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне
покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.
Пам'ятайте:
- Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
- Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
- Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
- Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
- Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
- Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
- Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
- Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує
осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження –
неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на
формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних
реакцій, імпульсивних дій та афектів.
Алла Полударова,
соціальний педагог закладу
«ЗШ
І-ІІ ступнів-ліцей №7» м. Вінниця
Немає коментарів:
Дописати коментар