Врядування
сприяє виробленню в учнів організаторських навичок, розвитку їхньої соціальної
активності, вихованню почуття господаря ліцею, класу, вмінню співпрацювати на
принципах рівності, гласності та відкритості.
Завдяки врядуванню
в учнів формуються такі якості, як:
— Відповідальність за
доручену справу, колектив;
— Принциповість, уміння
критикувати і належним чином сприймати критику, давати об’єктивну оцінку власним вчинкам і вчинкам людей, що
оточують;
— Самостійність, готовність,
залежність від конкретних умов, знаходити правильні рішення, долати труднощі;
— Ініціативність, уміння
вносити в будь-яку справу свої зусилля, думки, пропозиції
— Формування
суспільно-громадського досвіду особистості, розвиток, стимулювання та реалізація
її творчого потенціалу.
Структура врядування
– не повинна бути ієрархічною пірамідальною конструкцією, а горизонтальною
системою взаємозв’язку сфер відповідальності. Така
модель дає можливість органам врядування діяти автономно, децентралізовано, не
підпорядковуючись одна одній, а працюючи за принципами взаємодії,
консультування і компромісу. Наслідком такої структури є формування незалежних
позицій, знаходження оптимальних рішень. У такому врядуванні не повинно бути
лідерів, а усі є рівноправними виконавцями поставленої перед ними мети.
Стійкість
мотивації школярів у значній мірі залежить від віку останніх. У період 13-14
років мотиваційна сфера найбільш нестійка й вимагає пильної уваги як з боку
педагогів і батьків, так і з боку комсомольських, піонерської організацій і
органів учнівського врядування.
Узагальнюючи
все вищесказане, можна зробити висновок про те, що наявність виділених нами
стійких мотивів може служити показником сформованості потреби участі школярів у
діяльності учнівського врядування.
Практично
всі члени виборних і колегіальних органів врядування воліють приймати рішення
без якого-небудь аналізу вихідної ситуації. Наприклад, голова класу, одержавши
завдання, починає виконувати його, навіть не поцікавившись зайнятістю учнів, їхніми
суспільними справами й дорученнями. Це свідчить про те, що немає однозначної
залежності між мотивами й виконанням завдань управлінського характеру. Ця
залежність опосередковується наявністю певних, не зв’язаних безпосередньо з
діяльністю учнівського врядування сил, що активізують і стримують мотиваційну
сферу школярів, тобто фактів, що
впливають на формування мотивів участі учнів у діяльності учнівського врядування.
Такими
факторами є позакласна й позашкільна виховна робота, продуктивний і суспільно корисна
праця, сфера дружніх відносин школярів, педагоги, батьки, громадські
організації, клуби, об’єднання по інтересах, засоби масової інформації та ін.
Перше
місце по силі впливу на формування мотивів участі школярів всіх вікових груп у
діяльності учнівського врядування займає сфера дружніх відносин. Найвищий пік
цього фактора доводиться на 8-9 клас. Найбільшою силою впливу на формування
мотиваційної сфери володіють друзі поза школою й серед однокласників, потім
товариші по різних співдружностях і об’єднанням. Характерно, що впливу цього
фактора піддаються більшою мірою міські
школярі, причому хлопчики більш, ніж дівчинки. У цьому впливі є як позитивні,
так і негативні моменти. Останні пов’язані з тим, що школярі в багатьох
випадках користуються некомпетентною інформацією своїх товаришів з питань врядування.
Небезпека ще й у тім, що саме сфера дружніх відносин некерована з боку органів
учнівського врядування й педагогічного колективу. Практика свідчить про дуже
слабкий зв’язок сфери дружніх відносин з діяльністю піонерської й
комсомольської організацій школи.
Обертає на
себе увага й слабкий зв’язок сфери дружніх відносин з позашкільною роботою й
продуктивним і суспільно корисною працею. Це - свідчення низької педагогічної
ефективності позашкільної роботи й організації всіх видів праці школярів. У
цілому існуюча до сьогоднішнього дня система позашкільної роботи, продуктивного
й суспільно корисної праці випадає з поля позитивного впливу на формування
стійких мотивів участі школярів у діяльності учнівського врядування.
На другому
місці по впливі на формування мотивів перебуває педагогічний колектив. Однак
вплив педагогічного колективу на учнівське врядування й органами учнівського врядування аж ніяк не
ефективно. Як свідчить практика, зв’язок цих факторів практично не проявляється
на жодному рівні, навіть, навпаки,
спостерігається її ослаблення.
На третьому
місці – позакласна робота. Характерно, що вплив позакласної роботи на
формування мотивів участі в діяльності врядування на міських школярів,
незалежно від їхньої підлоги й віку, набагато слабкіше чим сільських. Кожний п’ятий
у нашому випадку відзначає вплив предметних кружків, кожний десятий -
факультативів. Вплив позакласної роботи переломлюється через інші фактори.
Зокрема , у дев’ятикласників зв’язок цього фактора з педагогічним, колективом і
комсомольською організацією, засобами масової інформації й учкомом сильніше,
ніж у восьмикласників.
Учитель
проводить бесіди з учнями, у ході яких вони відповідають на питання: чи потрібний у школі учком, коли є рада
дружини й комітет комсомолу? Чи можна
добре виконати справа, що тобі не подобається? Потрібно чи заздалегідь
готуватися до виконання функцій врядування? Хто повинен оцінювати справи
колективу? Як перевірити, чи підходить
тобі доручена справа? Як вгадати, чи
будеш ти на «своєму місці»? Яким повинен бути характер у людини, вибраного в
органи учнівського врядування? І ін.
Вищезгадані
методи дають можливість діагностувати переважно змістовну сторону мотивів
(наприклад, потреба в активній діяльності, потреба у визнанні й підтримці,
інтерес до результатів своєї праці, допитливість, потреба в самоосвіті й ін.)
без виявлення рівня суспільної активності й цивільної зрілості. Перебороти
такий однобічний підхід допомагають незалежні характеристики, що дають органами
врядування, учителями, а також самооцінки школярів.
Основою
класифікації мотивів участі школярів у діяльності врядування є потреба школяра
в цій діяльності. Розглядаючи потребу як спонукальну силу активної діяльності
школяра, а мотив як нагальну потребу, можна виділити три види мотивів:
-
вихідні, коли сама потреба
в активній діяльності врядування
виступає силою, що спонукує;
- провідні, коли
потреба стимулюється й
задовольняється змістом конкретної діяльності, виконані в ході
цієї діяльності конкретних
функцій;
-
особисті, коли потреба участі в самоврядуванні викликається соціально значимими
або егоїстичними спонуканнями.
У складі
цих трьох видів доцільно виділити 7 груп мотивів, кожна з яких у свою чергу
поєднує 5 характерних сторін їхнього прояву в діяльності учнівського врядування
(див. табл.).
З вище
зазначеного можна зробити наступні висновки. У школярів у домінують мотиви
сьомої групи, про що свідчило їхнє прагнення при виконанні завдань займати «командні»
позиції, нав’язувати свою думку.
Найбільш
високий рівень залежності мотивів від потреби участі в діяльності учнівського врядування
проявляється між визнанням і підтримкою й рівнем участі в роботі
співдружностей, між доброзичливим
відношенням і участю у
виробленні й ухваленні рішення,
між потребою у виконанням суспільних доручень.
У той же
час спостерігається дуже слабкий зв’язок потребою в діяльності врядування й у
виробленні й ухваленні рішення, що ще раз свідчить про слабке володіння
вміннями й навичками вироблення й ухвалення рішення й об них сформоване. Це
породжує небезпеки, того, що організаційно-функціональні мотиви можу; не
розвитися в потребу. А це у свою чергу спричиняє зниження виховної ролі й дієвості учнівського
врядування, порушення принципів його діяльності, придушення готовності школярів
до виконання функціональних обов’язків в органах врядування.
З
погляду функціонування учнівського врядування
хвилює дуже тісний зв’язок
між мотивом завжди бути спереду,
одержувати подяки й
мотивом за вказівкою вчителя.
Це, на наш погляд, не показник авторитету вчителі,
що, безперечно, повинен бути дуже високий, а результат дії сформованого в
шкільній практиці механізму підміни вчителем діяльності органів учнівського врядування,
що приводить не тільки до адміністративно-приказної педагогіки, авторитету, а й
до прямого пособництва у формуванні мотивів егоїстичної спрямованості. Основною
причиною даного явища виступає слабка підготовка вчителя до роботи з учнівським
врядуванням, незнання їм основ керування, педагогіки співробітництва й
надихаючого керування.
Мотиви участі в діяльності учнівського врядування
№
|
Види
|
Мотиви
|
Характерні сторони прояву
|
Категорії прояву
|
1
|
Вихідні
|
Спонукуючі
|
Потреба в
активній діяльності
Потреба у
визнанні й підтримці
Потреба в
самовираженні й самопрояві
Потреба в
доброзичливому відношенні
Потреба в
турботі й повазі
|
Постійне
задоволення виникаючих потреб
Створення умов
для задоволення виникаючих потреб
|
2
|
провідні
|
ціннісні
|
Інтерес до
справ
Інтерес до
суспільних доручень
Інтерес до
справ товаришів
Інтерес до
виконуваних функцій
Інтерес до
результатів своєї праці
|
Цікаві справи, суспільні доручення
|
3
|
Організаційно
функціональні
|
Участь у
виробленні й прийнятті рішень
Участь в
організації й плануванні колективних
справ
Участь у
роботі органів врядування
Участь у контролі за ходом виконання ухвалених рішень
|
Оволодіння управлінськими вміннями й
навичками
|
|
4
|
Функціонально
- змістовні
|
Участь у
колективних справах
Виконання суспільних доручень діяльності
Участь у
роботі співдружностей
Участь у
змаганні
Участь у налагодженні самообслуговування в
школі
|
Постійне прагнення до
актив ний колективної діяльності
|
|
5
|
Пізнавальні
|
Розширення й
поглиблення знань про врядування
Допитливість
Потреба в самоосвіті
|
Стійка емоційно-і пізнавальна спрямованість
|
|
6
|
Особистісні
|
Морально-етичні
|
Потреба бути
завжди комусь потрібним
Потреба в
доброзичливому відношенні
Потреба в
товариському відношенні й постійне прагнення мати поруч надійного
друга
Потреба в
духовному самовдосконаленні
Інтелігентність
|
Прагнення до гарних
справ і вчинків
|
7
|
егоїстичні
|
Бути завжди попереду
Можливість командувати іншими
Робити гарне
враження
Завжди одержувати подяки
Займати
провідну позицію серед товаришів
|
Постійне
прагнення бути краще інших
|
Вадим Щорс
Немає коментарів:
Дописати коментар