Матеріал для буклету

“Піднесення, врівноваження та приниження

 честі та гідності особистості”

У “Психологічному словнику” під редакцією В.Войтка психологічна культура вчителя визначена, як “система антропологічних, психологічних, педагогічних знань, умінь, навичок учителя, його особлива здатність розуміти психіку інших людей, уміння спілкуватись з ними”. Психологічна культура спілкування передбачає обов’язкове володіння зовнішніми манерами поведінки, комунікативними вміннями, виразністю і нестандартністю засобів спілкування. Виражається психологічна культура спілкування в оптимальному стилі спілкування, що дозволяє зберігати власну гідність і поважати індивідуальність партнера.

У тому ж “Психологічному словнику” під редакцією В.Войтка гідність  тлумачиться як “етичне і психологічне  поняття, в якому фіксується уявлення про цінність людини як особистості”.  Гідність виступає також категорією соціальної психології, що “означає ставлення людини  до самої себе  і ставлення до неї інших людей”(на ґрунті адекватної самооцінки та адекватної оцінки іншими людьми).  Гідність пов’язана з такими рисами особистості, як совість, честь, відповідальність.

«Честь - це нагорода, що присуджується за чесноти» (Арістотель). Честь як форма моральної самосвідомості санкціонує певний моральний статус  людини, установлену шкалу її оцінки, враховуючи належність до тієї чи  іншої конкретної групи - соціальної, національної, професійної, статевовіковій, “за уподобаннями”. Ми називаємо людиною честі того, хто дбає про репутацію своєї групи та про власну честь.

Гідність і честь – важливі атрибутивні ознаки особистості. Їх часто і звично використовують разом, хоча ці поняття відрізняються, але також доповнюють одне одного.

 

Гідність	Честь
Інтимна цінність (самоцінність)	Суспільна цінність (ролей, статусів, позицій, авторитету, репутації, іміджу, тощо)
Безпосередня	Опосередкована
Змістовна	Формальна
Індивідуально-психологічна	Соціально-психологічна

Наприклад:

Гідність	Честь
Самоповага,вимогливість до себе, правдивість перед собою, благородство душі, авторитет, зарозумілість, самовпевненість, самовладання, совість, самоконтроль, почуття обов’язку, самолюбство тощо	Повага до себе, визнання іншими своїх заслуг перед людьми, переконаність у власний значущості, чесність у стосунках, шляхетність у поведінці, репутація, престиж, висока моральність, людяність, добросовісність, честолюбство тощо

Говорячи про утвердження честі та гідності особистості, пригадайте спрощену типологію основних видів, проявів, чинників та наслідків соціально-психологічного піднесення, приниження та індивідуально-психологічного самопіднесення, самоприниження.

v     Соціально-психологічне піднесення честі та гідності особистості (гуманізм, свобода, успішна співпраця тощо).

v     Індиферентне, байдуже ставлення, сліпота суспільства до честі та гідності особистості.

v     Соціально-психологічне приниження честі та гідності особистості (авторитаризм, культ особи, регрес, тиск, рабство, війна тощо).

v     Індивідуально-психологічне самопіднесення (честь перед собою, віра у майбутнє, краса душі, віра в себе тощо).

v     Індиферентне, байдуже ставлення людини до власної особистості, апатія духу.

v     Індивідуально-психологічне самоприниження, знецінення, нищення власної особистості самою людиною(песимізм, негативізм, наркотична та алкогольна залежність, самогубство тощо).

Про динамічність, масштабність та складність процесів піднесення та приниження говорить їх класифікація видів:

v                 соціальне і індивідуальне;

v                 цивілізаційне і варварське;

v                 від добровільного до примусового;

v                 від прекрасного до  гидкого;

v                 від порядку до хаосу;

v                 від сили до слабкості

v                 від позитиву до негативу тощо.

Між крайніми позиціями піднесення-приниження честі та гідності особистості лежить діапазон біль-менш нормальних коливань , врівноваження. Врівноваження – діапазон норми від честі до безчестя, від гідності до негідності.

Особистість намагається утриматись  в нормальному діапазоні, захищає, загартовує свою цінність, забезпечує її стійкість, яка підкріплюється авторитетом, репутацією, заохоченнями, нагородами, престижем, любов’ю, почуттям власної честі та гідності.

За межами норми можуть з’являтися стрес та дистрес, презирство, вищість, заздрість, суїцидальні тенденції, конфлікти…

Слід відмежовувати процес піднесення цінності, честі й гідності особистості яке допомагає мобілізації, активізації, само актуалізації, розкриттю потенціалу особистості від штучного, надмірного піднесення самооцінки, амбіційності, гордовитості, пихатості, гонористості, що призводить до небажаного викривлення самосвідомості, неадекватних дій та вчинків, внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Також слід уникати екстремальних ситуацій приниження, як: необґрунтовані заперечення, критика (особливо публічні), категоричні заборони, порівняння, зради, страхи, образи й осуд, публічне знущання, неповага, байдужість до досягнень і успіхів, відмова у симпатії та любові,  маніпулювання тощо.

Для профілактики відхилень у поведінці слід створювати ситуації адекватного піднесення честі та гідності особистості дітей, захисту, підтримки та утвердження їхньої  цінності, актуалізувати позитивні емоції і почуття, створювати ситуації успіху, стимулювати творчість, використовувати прийоми радісної спільної праці, етичні правила тощо.

Доцільно звернутися до соціально-психологічних тренінгів, тренінгів спілкування, інтелектуальних та творчих тренінгів.

У гострих, проблемних випадках слід звертатись до фахівців психологів, практичних психологів, соціальних педагогів, психотерапевтів.

  

Матеріал підготувала

практичний психолог ВТЛ

Базалійська Л.П.