Круглий стіл  для класних керівників
«Новітня еміграція: проблема національного та соціального сирітства»

Мета: ознайомлення з термінологією даної проблеми; аналіз проблеми дітей трудових мігрантів; сформування уявлень про наслідки від’їзду батьків для дитини і вироблення практичних рекомендацій для її розв’язання.

Ключові поняття: 

Соціальне сирітство — явище, пов’язане з  ухилянням або усуненням від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини

Національне сирітство — явище обумовлене виїздом усієї родини закордон, тобто втрата підростаючим поколінням національного коріння.

Міграція — зміна місця проживання.

Міграція маятникова — регулярне переміщення людей між місцями проживання і професійної зайнятості, які часто знаходяться в різних населених пунктах.

Діти трудових мігрантів — діти, чиї батьки (або хтось один із них) виїхали на заробітки до іншої країни чи міста.

Соціальна адаптація — приведення індивідуальної і групової поведінки відповідно до пануючої в даному суспільстві, класі, соціальній групі системи норм й цінностей.

Матеріали

·      Дошка, крейда

·      Плакат з малюнком пісочного годинника, стікери, ручки

·      Ватман, маркери чи фломастери

·      Великий аркуш паперу для кінцевого варіанту «Правил батькам, що від’їжджають на заробітки закордон і залишають свою дитину на Україні»

·      CD-диск  з радіопередачею та  записом  пісні  Софії  Ротару  «Одна  калина»

·      Комп’ютер чи музичний центр

План круглого столу:

1.      Оголошення теми та цілей круглого столу

2.      Очікування від круглого столу

3.      Інформаційне повідомлення

4.   Прослуховування радіопередачі «Поїхали?» радіостанції «Ехо Москви» з теми «Трудова міграція і сім’я: чи сумісно це?» (дата етеру - 24.09.2009 р.)

5.      Обговорення радіопередачі «Поїхали?»

6.      Прослуховування і обговорення пісні у виконанні Софії Ротару «Одна калина»

7.      Вправа «Вироблення правил батькам, що від’їжджають закордон на заробітки і залишають свою дитину на Україні»

8.      Підбиття підсумків круглого столу

1.      Оголошення теми та цілей круглого столу

2.      Очікування від круглого столу

Мета: визначення очікувань учасників щодо заняття

Хід виконання: класним керівникам роздаються стікери, тренер просить написати на них свої очікування, прочитати і приклеїти їх у верхню частину символічного пісочного годинника, зображеного на плакаті.

3.      Інформаційне повідомлення

Мета: сформувати  у класних керівників розуміння проблеми соціального та національного сирітства.

Однією з прикрих прикмет нашого часу визнається соціальне сирітство, коли діти, формально маючи батьків, залишаються без їхньої  опіки і яким доводиться долати далеко не дитячі труднощі та швидше дорослішати. Це відбувається внаслідок соціально-економічних (прагнення до підвищення добробуту родини, якомога швидшого розв’язання житлових проблем, фінансування навчання дітей) і морально-психічних (бажання батьків удосконалити знання іноземної мови дітьми, оволодіння музичною освітою, танцювальним мистецтвом, відвідання музеїв та історичних пам’яток з метою гармонійного всебічного розвитку і пошуку коштів для цього) причин.

Прослуховування уривку радіопередачі «Поїхали?»

Необхідність відправитися на пошуки заробітку хоч би в інше місто майже завжди позначає розлуку з сім'єю. Адже далеко не всім везе отримати ті умови роботи, які передбачає переїзд сім'ї на нове місце в комфортній обстановці. Що стосується мігрантів, які сьогодні і останніми роками приїжджають працювати до Росії з колишніх радянських республік, то в їх випадку це тим більше актуально. Причому, комфорт і умови сьогоднішніх мігрантів – речі майже несумісні. Хоча більшість все ж таки залишають свої сім'ї на батьківщині. Так, наприклад, в Україні, як пише місцева преса, виросло перше покоління дітей трудових мігрантів, позбавлене батьківської уваги, і забезпечене грошовими переказами з-за кордону. Йдеться приблизно про 200 000 неповнолітніх громадян країни. Причому, як відзначають фахівці, все це не кращим чином відбивається на їх вихованні. Діти мігрантів тринькають гроші на алкоголь, комп'ютерні клуби, ігрові автомати, і наркотики набагато частіші, ніж їх однолітки, що мають батьків, які працюють в Україні. Існує й інша проблема, пов'язана з сім'єю і впливом на неї роботи одного з її членів закордоном. Проблема вельми банальна. Сім'ї зберігають далеко не все. Так, наприклад, таджицькі чоловіки, що знаходяться на заробітках за кордоном все частіше стали розлучатися зі своїми дружинами, причому вельми незвичайним чином – за допомогою мобільного телефону. Чоловіки, що перебувають тривалий час у трудовій міграції, знаходять нових подруг, заводять з ними сумісне господарство. А дружинам оголошують по мобільному телефону – талок – розлучення. SMS відповідного змісту відправляють три рази, за мусульманськими канонами розлучення вступає в силу після триразового вимовляння цього слова. В результаті пригнічене число жінок, особливо в сільській місцевості вимушені зважати на вікові традиції і повертатися солом'яною вдовою в будинок батьків.

Більшість заробітчан офіційно не оформляють опіки над своїми дітьми. Частковим вирішенням проблеми могла б бути передача опіки над ними найближчим родичам. Адже дитина, яку батьки залишили без оформлення відповідних формальностей під наглядом дідуся, бабусі або інших близьких родичів, фактично позбавлена юридичного захисту. І якщо станеться неприємна ситуація, чи то у кримінальній сфері, чи зі здоров’ям, то нікому офіційно відстоювати права дитини.

Після від’їзду батьків на заробітки перед дитиною постає ряд проблем: емоційний дефіцит спілкування, труднощі процесу соціалізації особистості, погіршення  навчання, затримка розвитку, приєднання до злочинних угрупувань, розвиток взаємовідносин з протилежною статтю тощо. Також у цієї категорії дітей виникають і додаткові проблеми: переживання за батьків, неспокій, самотність, фобії, надмірне намагання самоствердитися. Нерідко це проявляється у девіантній поведінці, конфліктних ситуаціях. Як свідчать результати наукових досліджень, молоде покоління, що виросло без опіки батьків, які заробляли гроші за кордоном, у майбутньому не можуть створити повноцінної сім’ї.

З соціально-психологічної точки зору не менш складною є проблема соціальної адаптації дітей трудових мігрантів. Серед різних форм адаптації найбільш оптимальною для цих вихованців є асиміляція, тобто свідоме прийняття норм і цінностей середовища на основі особистої солідарності з ним.

Наприклад, діти, ізольовані від народження до шести місяців від матері, назавжди, залишаються  менш балакучими, ніж їхні однолітки із сімей. Ізоляція дитини від матері від 1 до 3 років зазвичай призводить до тяжких наслідків у розвитку інтелекту і виникнення особистісних функцій, які не піддаються виправленню.

Розлука з матір’ю, починаючи з другого року життя, також веде до сумних наслідків, які непідвладні реабілітаційним заходам, хоча їх інтелектуальний розвиток за певних обставин може нормалізуватися.

Так порівняння особливостей адаптаційних реакцій дітей, що поступають до дитячих дошкільних установ та дитячих будинків, показує, що несприятливий перебіг адаптації у першому випадку має 3,4 % дітей, а у другому — аж 55 %. Несприятливий перебіг адаптації виявляється у виражених змінах психоемоційної сфери, вегетативної регуляції, у формуванні глибоких нервово-психологічних розладів, наростанні негативних емоцій, складанні функціональних можливостей і перенапруженні регуляторних механізмів.

Отже, ми виявили, що ефективним є використання методик діагностування адаптованості конкретного стану особистості, адаптаційної здатності, враховуючи темпераментальні, характерологічні особливості, оскільки діти різні і по-різному відчувають,  переносять розлуку,  пристосовуються до неї.

4.      Прослуховування уривку з радіопередачі «Поїхали?» радіостанції «Ехо Москви» з теми «Трудова міграція і сім’я: чи сумісно це?» (дата етеру - 24.09.2009 р.)

http://www.echo.msk.ru/programs/poehali/621899-echo/

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Анатолій мене звуть. У нас мама виїхала до Італії, вона там вже майже 5 років.

Марина КОРОЛЬОВА (ведуча): Анатолій, а Вам, скільки років, даруйте?

АНАТОЛІЙ: Мені ось вже буде 28. І ось такий тривалий час ми вже не бачили нашу маму.

М. КОРОЛЬОВА: А коли Ви говорите, Анатолій, "ми", Ви кого маєте на увазі, Вас там скільки?

АНАТОЛІЙ: Брат і батько.

М. КОРОЛЬОВА: Брат і батько. Тобто Ваші батьки, вони, пробачте, не розведені, все нормально?

М. КОРОЛЬОВА: Все абсолютно нормально, хороші відносини. Просто там така робота, вона не може приїхати на якийсь час. Тобто там документи треба оформляти, щоб могла виїхати хоч на місяць.

М. КОРОЛЬОВА: Ну, і як у Вас, Анатолій, відчуття, коли немає матері. Коли немає дружини в будинку? Що мама сама говорить по тому приводу? Що батько?

АНАТОЛІЙ: Ой, звичайно, дуже нудьгуємо. І спочатку взагалі важко було. Тобто так незвично було.

М. КОРОЛЬОВА: А Ви звідки дзвоните?

АНАТОЛІЙ: Зі Владикавказу. А потім якось ну дзвонить постійно, спілкуємося щодня практично. І це якось більш-менш заспокоює. Скрашує самоту.

М. КОРОЛЬОВА: Анатолій, пробачите, а що за така ситуація, ну, практично безвихідна, так, що Вам довелося маму, ось Вас там троє чоловіків, як я розумію, Ви, брат, батько, а виїхала у Вас жінка на заробітки. Або Ви всі заробляєте, а вона, я не знаю, кар'єру робить в Італії.

АНАТОЛІЙ: Ну, ми всі за місцевими мірками досить пристойно заробляємо. Але це була її суто особиста ініціатива, колись ділові партнери запропонували виїхати туди, і ось вона виїхала, і працює там.

М. КОРОЛЬОВА: А Ви всі разом живете з батьком. Ви, брат?

АНАТОЛІЙ: Так. Так, разом.

М. КОРОЛЬОВА: Як Вам вдається зберігати сім'ю. Які рецепти можете підказати так, щоб і мама відчувала себе членом сім'ї, і якось не розпадалася сім'я.

АНАТОЛІЙ: Загалом, на нашому прикладі ми затіяли ремонт, і вона постійно дзвонить, що, як зробити, краще облаштувати, щоб до її приїзду все в будинку перебудувати повністю.

М. КОРОЛЬОВА: А вона все-таки іноді приїжджає чи ні?

АНАТОЛІЙ: Ні, вона в тому і справа.

М. КОРОЛЬОВА: Усі 5 років.

АНАТОЛІЙ: Але в курсі всіх наших справ. Постійно дзвонить. Зі всіма родичами зідзвонюється. Зі всіма спілкується, підтримує зв'язок. Допомагає, ну, фінансово теж дуже багатьом нашим родичам.

М. КОРОЛЬОВА: Ну, не говорить, що ось прямо кинула б все зараз і приїхала. Набридло, і не хочу без сім'ї. Або батько Ваш, тому що тут це теж важливі відносини між чоловіком і дружиною, чи вдається їх підтримувати так довго на відстані. Що тато говорить?

АНАТОЛІЙ: Ну, він теж говорить, раніше, коли у них були труднощі якісь, то він говорив: кидай все, приїжджай. І вона теж хотіла кинути все. Але надія на те, що все влаштується і буде краще, перемогла. І дійсно у неї якось слава Богу все облаштовується. І як тільки вона закріпить повністю весь бізнес, відразу ж повернеться, приїде.

М. КОРОЛЬОВА: Зрозуміло, Анатолій. Знаєте, ніби з одного боку, позитивний такий Ваш дзвінок. Тобто виходить, що можна якось сім'ю так зберігати на відстані.

АНАТОЛІЙ: Так. Я теж боявся такої ситуації, що це все зрештою приведе до розвалу, але, слава богу.

М. КОРОЛЬОВА: Але тільки голос у Вас сумний, Анатолій. Сумний у Вас голос при всім тім.

АНАТОЛІЙ: Ну, тому що 5 років вже не бачилися.

М. КОРОЛЬОВА: Ну, загалом, давайте, гарного Вам настрою, тримайтеся. 5 років протрималися, і дай Бог ще якийсь час протримаєтесь до повернення мами. Спасибі. Давайте зараз послухаємо ще одного нашого експерта. Це Ірина Ясина, економіст. Вона тут була в гостях у нас в ефірі, і теж висловила свою думку з цього ж питання.

ІРИНА ЯСИНА: Завжди, коли людина зустрічається з розлукою, сім'я страждає природно. Ну, куди діватися. Коли розлука на півроку або на рік, це, напевно, дуже важко, але гроші заробляти потрібно, і власне, нічого особливого в цьому не немає. Ну, живуть же люди, у яких чоловіки капітани дальнього плавання. Це ми всі знаємо, анекдоти про це розповідаємо. Насправді це не новина. Просто зараз з цим стали стикатися частіше. Я сама в юності прожила рік у США. І для мене було несподіваним здійснено, що люди можуть на тиждень виїжджати працювати в інше місто, там в суботу, неділю приїжджати додому, до сім'ї. Тому що в іншому місті у них робота. І це було не те, що 1, 2, це було багато таких. Це було нормою. Для нас ось з Радянського Союзу було дуже дивно, як це так. На роботу він їздить до Вашингтона, мама дорога, а живе він там в Клівленді. Проте, теж така своєрідна форма трудової міграції. Ну, ця мобільність робочої сили, вона сприяє ефективності виробництва. Вона, безумовно, хороша економічно. Нам, як людям сімейним, треба до цього просто звикнути. До того, що так змінилася ситуація, і ми тепер живемо в цьому середовищі. Ну, страшного нічого не немає. Ну, просто туга, напевно, у деяких, проблема. Так, значить, любов є, теж добре.

5. Обговорення прослуханого уривку радіопередачі «Поїхали?»

1. Яка Ваша думка з приводу почутого?

2. На що акцентує увагу у своїй розповіді слухач з Владикавказу Анатолій?

3. Чи правильно мати зробила, що покинула родину і поїхала закордон на заробітки?

4. Чи причина від’їзду матері Анатолія криється у грошах? Як Ви вважаєте?

5. Як хлопці намагаються привернути увагу матері до справ сімейних, сім’ї, що залишилася на батьківщині? Чи це допомагає їм у даній ситуації?

6. Чи не здалося Вам, що Анатолій прикрашає дійсність і видає ірреальне за дійсне? Він ніби сам себе заспокоює.

6. Прослуховування пісні у виконанні Софії  Ротару «Одна калина»

Мета: формування національного коріння та розуміння єдності сім’ї, духовних та моральних цінностей

Обговорення класними керівниками відомої пісні

1. Яка головна думка пісні?

2. Які моральні та духовні цінності пропагуються у пісні?

3. Які почуття виникають у Вас під час прослуховування пісні?

7. Вправа «Вироблення правил батькам, що від’їжджають закордон на заробітки і залишають свою дитину на Україні»

Мета: вироблення практичних рекомендацій батькам для розв’язання проблеми дітей трудових мігрантів

Хід виконання: соціальний педагог об’єднує класних керівників у три-чотири підгрупи і роздає кожній ватман і пропонує виробити правила батькам, що від’їжджають закордон на заробітки.

Після цього соціальний педагог просить кожну групу обрати «спікера», що буде презентувати наробки своєї міні-групи. Потім групи виробляють загальні правила батькам, що зібралися на заробітки закордон.

Правила батькам, що від’їжджають на заробітки за кордон і залишають свою дитину на Україні

1. Доручити виховання своєї дитини надійній людині, оформити на неї тимчасову опіку над дитиною..
2. Підготувати матеріальну базу для дитини.
3. Психологічно налаштувати дитину на розлуку:

—    почати підготовлювати дитину, ще за півроку до від’їзду;

—    обговорити з дитиною причини від’їзду;

—    пояснити дитині з ким вона залишиться після від’їзду батьків.

4. Довести до відома адміністрацію школи та класного керівника про ситуацію в сім’ї, залишити координати опікуна.
5. Організувати регулярний зв’язок з дитиною, опікуном.
6. Систематично цікавитися життям дитини (контроль і спілкування – не менше 1 разу на тиждень).
7. Під час розмов проявляти любов, ласку та турботу до дитини.
8. Надсилати подарунки дитині.
9. Знаходити можливість відвідувати дитину.
10. Здійснювати контроль за коштами, які отримує дитина.
11. Підтримувати зв’язок зі школою.
12. Оговорити проведення дозвілля дитини з опікуном.
13.  Свідомо відчувати свій батьківський обов’язок, тобто пам’ятати про цілісність сім’ї.

8. Підбиття підсумків круглого столу

8.1. І на останок думка експерта Олександри Марининої, російської письменниці

ОЛЕКСАНДРА МАРІНІНА: Трудова міграція і сім'я – це речі, звичайно, погано сумісні, але можливі. Можливі за умови, якщо всі члени сім'ї мають однакові пріоритети. Якщо всі члени сім'ї згодні, що саме головне – це створити якийсь матеріальний фундамент для свого існування, заробити грошей і ради цього можна й потрібно йти на певні жертви, тоді один з членів сім'ї цілком може виїхати на заробітки, решта членів сім'ї буде його ніжно, віддано і вірно чекати, радіти кожній можливості з ним побачитися, бути вдячним за кожну прислану копійку, і все буде добре.

8.2.  Вправа «Каталог понять»

Мета: інформація, що запам’яталася учасникам  круглого столу

Хід виконання: учасники розповідають  «Сьогодні нам вдалося...» за/ проти годинниковій стрілці.

8.3. Очікування від круглого стола

Учасники повертаються до очікувань, які вони писали на початку заходу. Соціальний педагог пропонує класним керівникам підійти до нашого символічного «годинника» і переставить свою «піщинку» у нижню частину годинника, якщо їх очікування здійснилися і якщо не здійснилися -  залишити стікер у верхній частині годинника.

8.4. Класні керівники отримують буклет з ключовими поняттями, що розглядалися на круглому столі та правилами батькам, що виїжджають закордон на заробітки.

Вадим Щорс