Формування художніх здібностей. Заняття з елементами тренінгу

Тренінг підвищення психологічної культури творчо орієнтованих дітей

Заняття 2. 
«Формування художніх здібностей»

Мета тренінгового заняття:  показати учасникам потребу самовдосконалення для розвитку їхніх особистісних  якостей.

  

№	Види роботи	Орієнтована тривалість, хв.	Матеріали
1.	Вступне слово тренера. Презентація теми заняття. Очікування.	5
2.	Вправа-привітання «Мерехтливі вогники»	10
3.	Інформаційне повідомлення «Роль художньої обдарованості в спектрі здібностей людини»	5
4.	Вправа «Емоції і мистецтво»	10
5.	Вправа «Прояви вміння»	20	ватман, олівці, фломастери, аркуші А-4, ручки, пластилін, дощечка, картон.
6.	Вправа «Царівна-несміяна»	10
7.	Тест «Наскільки я шульга»	15	Аркуш паперу формату А-4, ручки
8.	Підбиття підсумків заняття. Вправа «Телеграма»	5	Аркуш паперу формату А-5, ручки
Приблизний час		80

1. Вступне слово тренера. Презентація теми заняття. Очікування.

2. Вправа-привітання «Мерехтливі вогники»

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, гарний настрій, зосередити учасників на спільну роботу.

Учасники тренінгу сідають в коло. Потім учасники тренінгу по черзі називають своє ім’я і вислів, наприклад: «Вітаю!». Сусід повинен як можна скоріше встати, з піднятими до гори руками, повторити цю фразу і сісти, опустивши руки. А наступний учасник повинен зробити те саме, щоб хвиля пішла по колу. Коли хвиля проходить півкола, до завдання додається ще один елемент, на розсуд, скажімо сьомого учасника. Це елемент може бути вербальним чи невербальним. Наприклад, учасник говорить «Доброго дня!», а потім рукою дмухає на себе (зображує повивало) і сідає. Тепер усі присутні повинні виконувати цей комплекс, а потім наступний учасник додає ще щось і так далі.

3. Інформаційне повідомлення «Роль художньої обдарованості в спектрі здібностей людини».

Художня обдарованість займає провідне місце серед царин обдарованості. Художні здібності поділяються на обдарованість в галузі акторської майстерності, літератури, музики, мистецтва, скульптури тощо. Тому, багато людей є поліздібними. Через це важко виявити саме головну спрямованість людини. Наприклад, М. Гоголь, В. Гете, М. Лермонтов, Т. Шевченко, П. Тичина, Ф. Шаляпін, і багато інших, писали вірші, повісті, малювали, грали у театрі тощо.

Більш детально, зупинимося на обдарованості в галузі акторської майстерності та музичного мистецтва. В основі акторської обдарованості лежать задатки, в яких закладена висока стійкість уваги, пам’ять, що допомагають перевтіленню у роль, модель ролі в дії.

Основні риси артистичного таланту:

·легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо;

·цікавиться акторською грою;

·виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв;

·розуміє та вміє передати конфліктні ситуації, може розіграти будь-яку драматичну сценку;

·передає почуття через міміку, жести, рухи;

·прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про щось розповідає із захватом;

·дуже легко передає почуття, емоційні переживання.

Ще одним аспектом художньої обдарованості є музична обдарованість. Провідною умовою музичної обдарованості є чуття гармонії – чути раніше, ніж знати і розуміти акорди. Якщо спостерігати за сприйняттям музики маленькими дітьми, то можна відзначити, що ними не буває неадекватного переживання музичних образів. Це пояснюється наявністю внутрішнього емоційного і моторного досвіду, а не знань. Тому йдеться про вроджену природу музичної обдарованості.

Цікаво зазначити, що не всі звуки є музикою, а тільки ті, які об’єднані певним чином у часі й просторі фактори (лад, ритм). Вони й стають кодом певного стану, настрою людини.

Ці фактори проявляються досить специфічно: дитина або доросла людина, яка ніколи не навчалася гри на музичному інструменті, «раптом» починає грати на ньому, її руки «самі знають», який взяти звук і де він міститься. Коли її запитуєш: «Як ти це робиш?» — вона відповідає: «А я не знаю. Руки самі це роблять».

Основні риси музичної обдарованості:

·проявляє великий інтерес до музики, музичних занять;

·щиро реагує на характер та настрій музики;

·добре співає;

·багато енергії та почуттів вкладає у гру на музичному інструменті та під час співу або танцю;

·полюбляє музичні записи;

·любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено й добре;

·прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику;

·добре грає на якомусь музичному інструменті;

·у пісні та музику вкладає свої почуття та настрій;

·пише особисті, оригінальні мелодії.

Якщо підсумувати вище зазначене, то можна зробити висновок, що художні здібності забезпечують цілісний, синтетичний погляд на світ і тим самим розкривають властивості відтворюваного (людини, події), забезпечує уявлення про конкретно-історичну дійсність у межах певних просторово-часових діапазонів (епохи, періоди).

4. Вправа «Емоції і мистецтво»

Мета: розвиток навичок розпізнання позитивних та негативних сторін емоції.

Тренер. Науковці довели, що важливе місце в розумінні ролі художньої обдарованості займає емоційна сфера. «В мистецтві емоції відіграють особливо важливу роль. Вони не лише спонукають суб’єкта до активності, не тільки активізують всі інші його психологічні процеси, а й пов’язують їх в єдине ціле, визначаючи те русло, за яким повинні діяти акти сприймання, уявлень, уява та мислення», – зазначає Б. І. Додонов.

Далі тренер об’єднує учасників у дві групи за принципом «Щастя — радість». Усі сідають відповідно за поділом. Група «щастя» знаходить позитивні сторони емоцій і як вони впливають на художню сферу, а група «радість» — негативні.

Перед початком виконання вправи тренер нагадує визначення поняття «емоції».

Емоції (від лат. хвилюю, збуджую) — це особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаний з інстинктами, потребами і мотивами, що відображаються у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радість, щирість, страху, тощо) значущості діючих на індивіда явищ і ситуацій життєдіяльності.

Рефлексія:

• Під впливом позитивних чи негативних емоцій народжуються шедеври?
• Яка справа у вас викликає емоцію (перегляд творів мистецтва, прослуховування музики, читання книги)?

5. Вправа «Прояви вміння»

Мета: продемонструвати одне й те саме завдання за допомогою різних художніх галузей.

Обладнання: ватман, фломастери, олівці, аркуші формату А-4, ручки, пластилін, дощечка, картон.

Тренер об’єднує учасників у чотири міні-групи за принципом розрахунку на 1, 2, 3, 4. Кожна міні-група отримує завдання, яке повинна виконати, наступним чином:

1) намалювати;

2) поставити міні-спектакль;

3) проявити літературні здібності (написати вірш чи оповідання);

4) продемонструвати скульпторські навички.

Приклад завдання. Казочка «Колобок».

6. Вправа «Царівна-несміяна»

Мета: знаття напруження, втоми.

Тренер обирає одного учасника і просить його сісти в центрі кола, а інші повинні його розсмішити.

У даній вправі можуть прийняти участь 2-3 учасника.

7. Тест «Наскільки я шульга»

Тренер зачитує запитання:

1. Переплетемо пальці рук. Великий палець правої (П) чи лівої (Л) руки виявився зверху? Повторимо 2-3 рази, щоб переконатися, що саме це положення зручне для нас. Запишемо результат.

2. Зробимо в аркуші паперу (можна ручкою) невеликий отвір і подивимося через нього двома очима на якийсь предмет (лампу, вимикач тощо). Заплющуємо праве (П) око - чи змістився спостережуваний предмет? Заплющуємо ліве (Л) око - чи зник предмет з поля зору? Перевіривши себе, запишемо другу букву нашої формули.

3. Схрестивши руки на грудях, приберемо «позу Наполеона». Коли ви почуваєте себе комфортно, коли права (П) чи коли ліва (Л) рука зверху? Ми визначили третю букву формули.

4. Просто зобразимо «бурхливі оплески». Яка долоня зверху? Запишемо результат.

Ми виробили певну «формулу», яка відповідає біологічним ознакам про деякі властивості характеру. А зараз уважно слухайте характеристику, кожної «формули» характеру.

ПППП — носій такої характеристики консервативний, віддає перевагу загальноприйнятим формам поведінки.

ПППЛ — темперамент слабкий, переважає нерішучість.

ППЛП — характер сильний, енергійний, артистичний. У спілкуванні з такою людиною не зашкодить рішучість і почуття гумору.

ППЛЛ — характер близький до типу ППЛП, але м’якший, контактніший, повільніше звикає до нових обставин. Зустрічається досить рідко.

ПЛПП — аналітичний склад розуму, основна риса — м’якість, обережність. Уникає конфліктів, терплячий, терпимий й розважливій, у стосунках віддає перевагу дистанції.

ПЛПЛ — слабкий тип. зустрічається тільки серед жінок. Характерні піддатливість різним впливам, беззахисність, але разом з тим здатність іти на конфлікт.

ПЛЛП — артистизм, деяка непостійність, схильність до нових вражень. У спілкуванні сміливий, уміє уникати конфліктів і переходити на новий тип поведінки. Серед жінок зустрічається приблизно вдвічі частіше, ніж серед чоловіків.

ПЛЛЛ — цей тип більше характерний для чоловіків. Відзначається незалежністю, непостійністю та аналітичним складом розуму.

ЛППП — один з найпоширеніших типів. Він емоційний, легко контактує практично з усіма. Але недостатньо наполегливий, легко піддасться чужому впливові.

ЛППЛ — схожий на ЛППП, але ще менш наполегливий. М’який і наївний. Потребує особливо бережного ставлення до нього.

ЛПЛП — це найсильніший тип характеру. Наполегливий, енергійний, важко піддається переконанню. Трохи консер­вативний через те, що часто нехтує чужу думку.

ЛПЛЛ — характер сильний, але ненав’язливий. Внутрішня агресивність прикрита зовнішньою м’якістю. Здатний до швидкої взаємодії, але взаєморозуміння при цьому відстає.

ЛЛПП — характерні дружелюбність, простота, деяка розсіяність інтересів.

ЛЛПЛ — простодушність, м’якість, довірливість — ось основні риси. Дуже рідкісний тип, серед чоловіків практично не зустрічається.

ЛЛЛП — емоційність у поєднанні з рішучістю приводить до необдуманих вчинків. Енергійний.

ЛЛЛЛ — спроможний по-новому подивитися на речі. Яскраво виявлена емоційність поєднується з індивідуалізмом, наполегливістю та деякою замкненістю.

8. Підбиття підсумків заняття. Вправа «Телеграма».

Обладнання: аркуш паперу формату А-5, ручки.

Учасники складають телеграму з тих понять, які вони вивчили сьогодні. І потім по колу озвучують свою роботу.

Вадим Щорс