четвер, 23 липня 2015 р.

Шляхи соціальної адаптації обдарованої молоді до умов навчання у середньому навчальному закладі


Вадим Володимирович Щорс, соціальний педагог технічного ліцею, аспірант Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського


Шляхи соціальної адаптації обдарованої молоді  до умов навчання у середньому навчальному закладі

Гуманне освітнє середовище направлене на забезпечення формування інтелектуального  потенціалу  нації  шляхом  створення оптимальних умов для виявлення обдарованої молоді і  надання  їй  підтримки  в розвитку  творчого  потенціалу,  самореалізації та постійного духовного самовдосконалення.
Виходячи з того, що обдарована дитина — це дитина, у якої рівень здібностей значно відрізняється від середнього, соціально-психологічна служба навчального закладу повинна допомогти у переорієнтації їхнього репродуктивного мислення на творче індивідуальне конструювання. У розвитку їхніх здібностей важливе значення має забезпечення та розширення поінформованості в тих галузях, які їх цікавлять, організація для них різноманітної діяльності та адаптація до групових норм і соціальної групи.
Адаптаційний процес взаємодії особистості зі середовищем може протікати згідно трьох чинників:
1.     переважає активна дія індивіда на соціальне середовище;
2.     пасивний, конформне входження до групи;
3.     активна дія середовища на індивіда.
Існують дві групи соціально-психологічних механізмів адаптації:
1.  неусвідомлювані захисні механізми переробки інформації;
2. усвідомлені цілеспрямовані адаптивні механізми.
Розглянемо  механізм неусвідомленого захисту переробки інформації докладніше. Даний механізм діє як суб’єктивний спосіб захисту від негативних думок та загрозливих оцінок, які можуть бути не пов’язаними з виниклою ситуацією і діяти як внутрішній подразник. Згідно З. Фрейда, основною проблемою людського існування є боротьба зі страхом й тривогою, що виникають у найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Тому позбавлення страху й переживань — найбільш важливий критерій ефективності дій захисних механізмів.
Вчені визначають захисний механізм як зовнішньо-внутрішній конфлікт, що регулює поведінку особистості. Мета цього механізму полягає у ослабленні внутрішньоособового конфлікту (постійна напруга, хвилювання, стрес) шляхом суперечностей між безсвідомими інстинктивними імпульсами та засвоєними потребами зовнішнього середовища, що виникають в результаті соціальної взаємодії. Послаблюючи даний конфлікт, захисний механізм регулює поведінку людини, сприяє підвищенню пристосованості та підтриманню адекватного психічного статусу індивідууму.
Іншим механізмом соціально-психологічної адаптації є усвідомлення цілеспрямованого адаптивного механізму. Іншими словами — це управління ситуацією. Людина у кризовій ситуації повинна повноцінно усвідомлювати виниклі труднощі, вміти володіти ситуацією й знати способи їх вирішення.
Існують наступні стратегії володіння ситуацією:
- поведінкова стратегія угамування осередку напруженості, обумовленого зовнішніми й внутрішніми факторами;
емоційна стратегія — емоційна розрядка, метою якої є зняття осередку напруженої ситуації або пошук соціальної підтримки;
пізнавальна стратегія полягає в тому, що вона дозволяє нейтралізувати напруженість через зміни суб’єктивної оцінки ситуації й відповідної зміни рівня її контролю.
Кінцевим етапом процесу соціальної адаптації є адаптованість. Існують суб’єктивні та об’єктивні критерії  адаптованості. Задоволення особистості членством в певній соціальній групі, умовами, що надаються, для розвитку й задоволення основних соціальних потреб — це є суб’єктивним критерієм адаптованості. Об’єктив ним критерієм є реалізація індивідуумом правил, норм, задач життєдіяльності, які прийняті в певній соціальній групі.
Соціальна адаптація учнів, а особливо обдарованих дітей до шкільного життя відбувається за такими чотирма етапами.
І етап. Контроль за процесом адаптації учнів.
Даний етап роботи необхідно проводити в жовтні-листопаді. Він дає можливість виявити дітей з труднощами в адаптації і завчасно дати їм необхідну соціально-психологічну допомогу. Адже від того, настільки дитина адаптується в шкільному житті, залежить і її подальші успіхи в навчанні, і психологічний комфорт у житті. Особливу увагу приділяємо дітям «групи ризику» з проблеми дезадаптація.
Контроль за процесом адаптації включає:
1. Спостереження соціального педагога за учнями.
Мета: вивчення особливостей навчальної роботи і поведінки учнів на уроці і на перерві, особливості взаємовідносин між однокласниками, стиль взаємовідносин між учителем і дітьми.
2. Дослідження процесу адаптації учнів за допомогою діагностичних методик:
рівня самосвідомості (Графічний тест для дослідження рівня самосвідомості; Шкала самоповаги Розенберга);
визначення рівня самооцінки (методика визначення рівня своєї самооцінки Г.М. Казанцевої);
мотиваційної готовності (Методика А. Реана «Мотивація успіху та боязнь невдачі»);
вивчення міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, покращення та вдосконалення в колективі («Соціометрія» Дж. Морено);
анкета інтересів
3. Індивідуальні бесіди з учителями.
Мета: збір інформації про учнів.
4. Виявлення групи учнів, у яких виникли труднощі в процесі адаптації. Таку групу учнів соціальний педагог складає за результатами спостереження, дослідження, бесід з учителями. До них відносять учнів з низьким рівнем адаптації або дезадаптації.
5. Повторне анкетування учнів «групи ризику» для перевірки достовірності отриманих результатів.
6. Складання аналітичного звіту за результатами проведеного дослідження з проблеми адаптації учнів до навчання.
7. Ознайомлення з  результатами дослідження та надання рекомендацій учителям і батькам.

ІІ етап. Дослідження причин труднощів в адаптації у дітей.
Щоб правильно сформувати розвивальну роботу, потрібно виявити причини труднощів. Такий етап роботи включає в себе поглиблене індивідуальне дослідження розвитку пізнавальних процесів, особистості дитини, її міжособистісних стосунків в сім’ї і в групі ровесників, особливості сімейного виховання.
У цій роботі необхідно провести дослідження особливостей стиля сімейного виховання за методикою «Визначення стилю батьківського виховання» розроблену Д. Натаро.
Результати діагностування узагальнюються і доводяться класним керівникам, директору, заступникам директора, вчителям-предметникам та батькам. Дана робота фіксується документально.
За результатами проведеної роботи (під час спостереження, анкетування, опитувань, індивідуальних та групових консультацій), виявлено, що  не усі учні задовольняють свої потреби в свободі та незалежності в активній діяльності та самовираженні, що має позитивний характер. Деякі учні не вміють розподіляти свій вільний час, прагнуть примітивно проводити дозвілля, яке вибирають під впливом неорганізованих, часто негативно спрямованих факторів.

IІІ етап. Індивідуальне консультування учителів і батьків за результатами дослідження.
На даному етапі надаються рекомендації учителям, батькам з питань індивідуальних особливостей психологічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптація дитини до навчального закладу, причини труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.
Метою даної роботи: залучити родичів на допомогу, учителів з рішення проблеми дитини.
На наш погляд, важливою задачею даного етапу роботи соціального педагога являється не тільки подання професіональних рекомендацій, але і об’єднання власних зусиль, зусилля батьків, учителя для надання різносторонньої допомоги дитині в подоланні її проблем.

ІV етап. Розвивальна робота з учнями, у яких виникли труднощі в процесі адаптації.
В залежності від виявлених причин труднощів, які виникли в процесі адаптації дитини до навчального закладу виявляємо напрямки розвивальної роботи:
- розвиток мотиваційної сфери;
- міжособистісні відносини;
- професійні орієнтирі;
- позашкільна діяльність, дозвілля.
Одним із завдань соціально-педагогічної діяльності на даному етапі роботи є сформувати відношення до дозвілля як до часу для самовдосконалення, саморозвитку, навчити учнів розумно проводити вільний час, створити умови для самостійної, творчої, соціальнозначимої діяльності школярів.
Рівень дозвіллєвої діяльності учнів в діяльності соціального педагога можна співвіднести зі стадіями соціалізації. На першому рівні відбувається засвоєння учнями норм та цінностей мікросоціуму. На другому - відбувається втілення учнями засвоєного досвіду при пошуках свого місця в соціумі. І на третьому - зміна, перетворення власної особистості та оточення, при внесенні особистісного досвіду в культурні традиції мікросоціуму. Очевидно, що активність, самостійність, комунікативність, творчі навички та уміння дітей та підлітків підвищуються від першого рівня до третього, зростає також соціальна значущість особистості.
У процесі дослідницької роботи нами був розроблений соціально-психологічний тренінг з проблеми адаптації обдарованих учнів.

Соціально-психологічний тренінг «Соціальна адаптація обдарованої молоді як важливий чинник формування становлення особистості»
Мета тренінгу:
-       підвищити рівень інформованості  та усвідомлення проблеми;
-       сприяти визначенню кожним учасником ставлення до цієї проблеми;
-       створити умови для набуття досвіду поведінки в подібній ситуації;
-       створення почуття єдності, атмосфери відкритості і довіри в групі;
-       формування вміння аналізування встановлення групових контактів,  розуміння вміння групової перцепції.

Матеріали: фліп-чарт, альбом формату А-1, стікери, ручки, маркери, папір формату А-4, А-5.
Кількість занять: 1
Кількість учасників: 10-15 чоловік.
Цільова аудиторія: обдаровані учні 8- 10 класів
Орієнтовна тривалість тренінгу – 100 хв.

Види роботи
Орієнтована тривалість, хв.
Ресурсне забезпечення
1.    
Вступне слово тренера. Презентація теми заняття.
5

2.    
Вправа-привітання «Мерехтливі вогники»
10

3.    
Вправа «Тут і тепер»
5

4.    
Вправа «Інопланетяни»
20

5.    
Методика «Мотивація 
успіху і боязнь невдачі»
15
Бланки анкет, ручки
6.    
Вправа «Незвична історія»
15
Картки із завданням, папір А-4, ручки/маркер
7.    
Рухлива гра «Атоми»
5

8.    
Вправа «Розкажи мені про мене»
10

9.    
Вправа «На берегу моря»
5

10.              
Вправа на завершення «Піраміда почуттів»
10


Орієнтовна тривалість
100



Вступне слово тренера. Презентація теми заняття.

Вправа-привітання «Мерехтливі вогники»
Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, гарний настрій, зосередити учасників на спільну роботу.
Учасники тренінгу сідають в коло. Потім учасники тренінгу по черзі називають своє ім’я і вислів, наприклад: «Вітаю!». Сусід повинен як можна скоріше встати, з піднятими до гори руками, повторити цю фразу і сісти, опустивши руки. А наступний учасник повинен зробити те саме, щоб хвиля пішла по колу. Коли хвиля проходить півкола, до завдання додається ще один елемент, на розсуд, скажімо сьомого учасника. Це елемент може бути вербальним чи невербальним. Наприклад, учасник говорить «Доброго дня!», а потім рукою дмухає на себе (зображує повивало) і сідає. Тепер усі присутні повинні виконувати цей комплекс, а потім наступний учасник додає ще щось і так далі.

Вправа «Тут і тепер»
Мета: налаштувати учасників на роботу у групі та активізувати їхню розумову активність.
Тренер. Спробуйте впродовж  двох хвилин зрозуміти,  що зараз ви відчуваєте та усвідомлюєте. Починайте кожне речення словами «Зараз...», «У цю хвилину...», «Тут і тепер...».
Учасники за годинниковою стрілкою розповідають про налаштування на сьогоднішню роботу.

Вправа «Вироблення правил роботи»
Мета: прийняття правил роботи групи.
Учасники складають та приймають правила роботи для даної групи на час роботи у цьому тренінгу і намагаються їх дотримуватися.
Орієнтовні правила роботи групи:
1. Приходити вчасно — не запізнюватися на заняття.
2. Спілкування за принципом «тут і тепер» — для багатьох учасників характерним є прагнення «втекти» у роздумування, обговорення давноминулих подій. У  цьому  випадку спрацьовує механізм психологічного захисту. Але ж основна мета тренінгу полягає в тому,  щоб група  перетворилась у своєрідне дзеркало, в якому кожний міг би побачити себе. Це досягається частково тим, що в групі існує інтенсивний  зворотній  зв’язок,  ґрунтований  на довірчому спілкуванні.
3. Конфіденційність — суть цього принципу зводиться до рекомендації не виносити почуте і побачене на тренінгу за межі групи. Дотримання цього принципу допомагає становленню  довірливості,  дозволяє  групі    тривалий час зберігати дискусійний потенціал.
4. Вимикати мобільні телефони — учасники вимикають мобільні, щоб вони не заважали під час роботи.
5. Говорити від власного імені — відмова від безособових дієслівних форм, які допомагають у повсякденному спілкуванні сховати особистісну позицію або ухилятися від прямого висловлювання в небажаних випадках. Тобто замість словосполучень типу «Деякі говорять, що...», «Звичайно кажуть..» у  групі необхідно вживати словосполучення з особовими дієсловами та особовими займенниками: «Я міркую...», «Я вважаю…».
6. Оцінювати факти, а не людину — говорити про події, які відбулися у твоєму житті чи країні, а не про людину, яка їх пережила чи переповідала їх тобі.
7. Активність беручи участь в усіх подіях, вправах, ситуаціях, що виникають під час роботи групи.
8. Бути лаконічним у висловлюванні — говорити тільки по темі запитання: «Стислість сестра таланту».
9. Толерантність — прагнути слухати того, хто говорить, намагаючись не переривати, використовувати звернення «ти» під час роботи групи, мати право висловлювати свою думку з будь-якого питання.
10. Відповідальність за свої слова та вчинки — давати правдиву інформацію.
11. Чесність та щирість — сприймати себе  та  інших  такими, які  є насправді, оцінювати власні якості самостійно на основі отриманої у групі інформації.

Вправа «Інопланетяни»
Мета: встановлення групових контактів, розвиток вміння групової перцепції; вироблення толерантного ставлення учасників один до одного.
Тренер говорить: «Уявіть, що всі ви учасники космічної подорожі. Ваш корабель потерпів аварію. Ви вимушені сісти на планету. Її жителі пропонують вам свої послуги, але взамін на одного учасника експедиції. Він потрібний їм для проведення медичних експериментів. Усі ваші дії і висловлювання фіксуються їх контрольними приладами».
Усі учасники тренінгу беруть участь в обговоренні ситуації. В результаті виробляють спільну концепцію дій. На вироблення концепції учасникам виділяється 12-15 хв. Після вироблення концепції і її оголошення, тренер повідомляє, що це був своєрідний тест на перевірку гуманності учасників космічної подорожі.
Рефлексія:
Чи всі учасники приймали участь в обговоренні?
Хто з учасників взяв на себе роль лідера? Чому?
Чому було прийнято саме таке рішення?
Що допомагало їм в роботі і що заважало?

Методика «МОТИВАЦІЯ УСПІХУ І БОЯЗНЬ НЕВДАЧІ»
Модифікація опитувальника А.А. Реана
Інструкція:  Прочитай наведені нижче дум­ки і виріши, які з них стосуються тебе і, якщо ти з ними згоден, — поряд напиши «так». Якщо думка тебе не стосується, то напиши поряд «ні». Будь відвертий. 
1. Включаючись у роботу, я, як правило, оптимістично сподіваюся на успіх. 
2. В діяльності я звичайно активний.
3. Я схильний до вияву ініціативності.
4. При виконанні відповідальних завдань я прагну по можливості знайти причини, щоб відмовитися від них.
5. Я часто вибираю крайнощі: або надто легкі завдання, або нереалістично високі за складністю.                                                      
  6. При зустрічі з перешкодами я, як правило, не відступаю, а шукаю спо­соби їх подолання.
7. При чергуванні успіхів і невдач я схильний до переоцінки своїх ус­піхів.
8. Продуктивність діяльності в основному залежить від моєї власної цілес­прямованості, а не від зовнішнього контролю.
9.  При виконанні достатньо важких завдань, в умовах обмеження часу, моя результативність діяльності погіршується.
10. Я схильний виявляти наполегливість у досягненні мети.
11. Я схильний планувати своє майбутнє на досить віддалену перспективу.
12. Якщо я ризикую, то швидше з розумом, а не відчайдушне.
13. Я не дуже настирний у досягненні мети, особливо якщо відсутній зов­нішній контроль.
14. Я вважаю за краще ставити перед собою середні за складністю або тро­хи завищені, але досяжні цілі, ніж нереалістично високі.
15. Уразі невдачі при виконанні якого-небудь завдання його привабливість для мене, як правило, знижується.
16. При чергуванні успіхів і невдач я схильний до переоцінки своїх не­вдач.
17. Я вважаю за краще планувати своє майбутнє лише на найближчий час.
18. При роботі в умовах обмеження часу результативність моєї діяльності поліпшується, навіть якщо завдання досить важке.
19. У разі невдачі при виконанні чого-небудь від поставленої цілі я, як правило, не відмовляюся.
20. Якщо я завдання вибрав собі сам, то у разі невдачі його привабливість для мене ще більше зростає.
Дякуємо за відповіді на питання анкети!

Ключ до опитувапьника А.А. Реана:
Відповідь «Так» — питання № 1, 2, З, 6, 8,10, 11,12, 14,16, 18,19,20.
Відповідь «Ні» — питання № 4, 5, 7, 9, 13, 15, 17.
За кожний збіг відповіді з ключем випробовуваному ставиться один бал, Підраховується загальна кількість набраних балів.

Якщо учень отримав:
від 1 до 7 балів, то діагностується мотивація на невдачу (боязнь невдачі);
від 8 до 13 балів, то слід вважати, що мотиваційний полюс яскраво не виражений. Але при цьому слід розрізняти всередині цієї групи учнів тих, хто має певну тенденцію до розвитку мотивації на успіх: такими є ті підліт­ки, які набрали 12—13 балів. Якщо учень набрав 8—9 балів, то у нього біль­шою мірою схильність (тенденція) до уникнення невдачі;
від 14 до 20 балів, то діагностується мотивація на успіх (прагнення до досягнень).

Пояснення тренером поняття «успіх»
Успіх:
1.     позитивний наслідок роботи, справи, змагання, тощо; значні досягнення, удача, талан.
2.     позитивний результат діяльності, факт найвищого досягнення поставленої мети. Здобутий успіх є великим збудником нової енергії, могутнім стимулятором творчих пошуків і злетів.
3.     суспільне визнання чого-небудь або кого-небудь, яке супроводжується почуттям потрібності й отриманням позитивних емоцій.


Вправа «Незвична історія»
Мета: проявити індивідуальні творчі здібності, формувати навички для успішної взаємодії між людьми, розвивати відчуття художнього стилю.
Обладнання: Картки із завданням, папір А-4, ручки/маркер
Хід виконання: Спочатку тренер об’єднує учасників у міні-підгрупи. Це можна зробити наприклад так: учасники по черзі називають один інгредієнт морського салату. Інгредієнти: кальмари, морська капуста, креветки, устриці.
Група ділиться за інгредієнтами: учасники сідають поруч ті, які назвали один й той самий інгредієнт. Далі тренер пропонує одному учаснику міні-групи витягнути картку із завданням.
Картка 1 Скласти розповідь чи вірш від імені чайника.
Картка 2. Скласти розповідь чи вірш від імені  рваного черевика.
Картка 3. Скласти розповідь чи вірш від імені телефону.
Картка 4. Скласти розповідь чи вірш від імені книжки.
Картка 5. Скласти розповідь чи вірш від імені розжареної праски.
Картка 6. Скласти розповідь чи вірш від імені жіночої сумочки.

Тренер зачитує приклад виконання завдання:
Розповідь від імені рюкзака.
Рюкзак:
— Яке важке життя у рюкзаків! Кожен ранок мене зривають з місця, де я зручно пригрівся за ніч і починають в мене запихувати ці важкі книжки, зошити, в яких бувають оцінки від 12 і нижче... А в останню мить закидають яблуко і бутерброд, іноді ще і печиво з цукерками. Боже! А якщо пригадати той день, коли в мене закинули шматок торта з кремом... І цей крем залишився у мене на «обличчі». Жах! Бр!
А взагалі у мене життя стерпне, якщо не пам’ятати те, що зараз зима і по дорозі в школу на мені катається з гори мій власник. Всі боки болять, — ревматизм.
Особливо люблю знаходитися в школі, там у мене є багато друзів, з якими мені весело і де я відпочиваю від домашніх справ.

Рухлива гра «Атоми»
Тренер: уявіть собі, що ми – атоми. Вони мають такий вигляд: зігнуті у ліктях руки і притиснуті до плечей зап’ястки. Атоми постійно рухаються і час від часу об’єднуються у молекули. Число атомів у молекулі може бути різним, залежно від того, яке число я зараз назву.
Учасники починають рухатися. Тренер називає число (наприклад, 4). Тоді учасники об’єднуються у молекули по 4 атоми кожний.
Молекула має виглядати так: учасники стоять один до одного обличчям, торкаючись передпліччям.

Вправа «На берегу моря»
Мета: зняття накопиченої втоми та  навантаження.
Тренер пропонує зробити три глибоких вдихи та видихів, заплющити очі, сісти у зручну позу, відкласти усі свої речі та уважно поринути у розповідь тренера.
Заплющте очі. Дихання рівне. Ви знаходитесь на березі теплого моря. Яскраве сонце виходить з-за хмарки і поступово освітлює ваше тіло.
Ось воно торкнулось ваших стоп…
гомілок…
стегон…
нижньої частини тулуба…
— грудної клітини, спини…
— плечей…
— шиї…
— обличчя, усієї голови…
— кистей, передпліччя, рук…
— ваше тіло осяяне теплими промінцями сонця…
— легкий морський вітерець ворушить ніжно ваше волосся…
—  приємно чути шум моря…
—  хвиля накочує на берег і перевертає маленькі морські камінці
— ви відпочиваєте…
— ваше тіло наповнюється силою…
— сонце потрушку заходить за хмаринку…
віє свіжий вітерець
— ми почуваємо бадьорість
— бажання працювати
— випростались
—посміхнулись
— відкрили очі.
Після виконання вправи учасники діляться своїми відчуттями.

Вправа «Розкажи мені про мене»
Тренер. За період заняття про кожного складається певне враження. Спробуйте його зараз оформити і виразити.
Усі учасники ходять по кімнаті, і кожен говорить кожному, що він про нього думає.

Вправа на завершення «Піраміда почуттів»
Мета: закріпити знання отримані під час тренінгу, досягнення стану душевної рівноваги.
Хід виконання: Кожен учасник виходить на середину кімнати, простягає руку вперед та промовляє: «Сьогодні я дізнався (відкрив для себе, зрозумів, навчився, відчув)… . Наступний учасник кладе свою руку на долоню попереднього. Таким чином «будується» піраміда почуттів.


Додаток
Система роботи  Вінницького технічного ліцею
з обдарованими дітьми


Література
 1.     Научитель Е.Д. Адаптация студента в ВУЗе // Практична психологія та соціальна робота. — 2001. — № 7. — С. 21-23.
2.     Полєшко Р. А., Щорс В. В. Упровадження інноваційних методів роботи з обдарованою молоддю як засіб формування інтелектуального потенціалу людини / Р. А. Полєшко, В. В. Щорс. // Управління школою. 2012. № 7/8/9. С. 89-95.
3.     Сорочинська В. Є. Організація роботи соціальна педагога: навчально-методичний посібник. / В. Є. Сорочинська. — Вінниця: Видавництво ВДПУ, 2003. — 198 с.
4.     Столяренко О. В. Гуманізація і гуманітаризація освіти на шляху духовного розвитку особистості / О. В. Столяренко.  // Рідна школа. — 2002. —  № 3 (березень). — С. 19-22.
5.     Столяренко О. В., Щорс В.В. Соціально-психологічний аспект роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі. / О. В. Столяренко, В. В. Щорс. // Відродження : науково-методичний вісник Вінницького ОІПОПП. – 2009. — № 1. — С. 58-61.
6.     Щорс В. В. Психологічні особливості обдарованих дітей. / В. В. Щорс. // Психологічна газета. — 2009. — № 9 (129). — травень. — С. 17-18
7.     Щорс В. В. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі / В. В. Щорс. // Школа (Шкільний світ) : Інформаційно-методичний журнал. — 2008. — № 10. — С. 12-15.


Немає коментарів:

Дописати коментар