Адаптація підлітків до навчання у ВТЛ

Період переходу молодших школярів до ВТЛ, як правило, пов’язаний із певними ускладненнями як для дитини, так і для батьків. Упродовж 3-6 місяців відбувається процес адаптації, який не завжди позитивно позначається на успіхах дитини. Допомагати дитині в цей період можуть насамперед батьки, треба враховувати, що перехід в інший навчальний заклад відбувається під час підліткового періоду.

Що характеризує особливості психічного, особистісного розвитку дитини у підлітковий період?

Відбуваються зміни у психіці дитини. Перебудовуються сформовані раніше життєві поняття. Навчання у ліцеї сприяє розвитку теоретичного мислення у доступних цьому вікових формах. Завдяки розвитку новому рівню мислення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто «пам’ять стає мислячою, а сприйняття – думаючим».

До початку підліткового віку навчальна діяльність втрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але продовжує бути оцінюваною, впливовою на інтелектуальну сферу розвитку.

У цей період батькам потрібно допомогти дитині навчитися самостійних способів здобуття знань: уміння користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, навчальними аудіо та відеокасетами тощо.

Батьки повинні бути готові до того, що, якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання. Може з’явитися симптом «розчарування» школяра у своїй позиції, як учня, а також небажання виконувати навчальні завдання на уроках і особливо вдома, небажання відвідувати навчальний заклад через невиконані уроки. А в результаті – виникнення конфліктів із учителями, батьками.

Але це може статися, якщо правильно пояснювати дитині, що з нею відбувається. А відбувається от що. У цей період діти починають виробляти свої власні погляди, зокрема й уявлення про цінності життя, а головне – про значущість навчання. Багато дітей бувають не готові відповісти собі на всі ці запитання. Тобто у дітей виникає «вакуум мотиву» навчання, що характеризується тим, що колишні уявлення про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не вироблені, не усвідомились, не виникли. Тому на запитання: «А чи любиш ти вчитися?» діти часто відповідають: «Не знаю...»

Тому тут велика роль належить батькам, які повинні допомогти дітям сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи»; «Яким я стану – залежить тільки від мене»; «Я дорослішаю і це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо».

Формувати ці мотиви, поняття, цінності повинні значущі цінності для дитини за умови власного позитивного прикладу. Звичайно, якщо батьки неодноразово говоритимуть про важливість навчання, а самі при цьому років п’ять не відкривали книжку, то тут уся розмова вестиметься за принципом – дитина слухає, але не чує. Ще один аспект труднощів – це труднощі у спілкуванні класного керівника з батьками і навпаки.

Батьки одержують інформацію про своїх дітей від різних вчителів і можуть порівняти різні думки про свою дитину за різних обставин шкільного життя. Батьки порівнюють ці та інші невдачі, зміни в поведінці дітей і намагаються пояснити неправильним ставленням учителів, особливо класного керівника до своєї дитини. Це може створити конфлікт. Не поспішайте. Подумайте, поміркуйте. Осмисліть отриману інформацію про свою дитину, поспостерігайте за нею і спробуйте ще раз зустрітися з вчителем і в спокійній обстановці розповісти про особливості сина чи доньки, про проблеми, які виникли під час вивчення предмета, який викладає цей вчитель. Вислухайте рекомендації вчителя, «приміряйте» їх до своєї дитини. Повірте,

коли вчитель довідається від вас про проблеми дитини, йому буде легше переборювати бар’єр у взаєминах.

Тільки підготувавши дитину до свідомого прийняття особливостей навчання в навчальному закладі, можна вберегти її від зайвих хвилювань. А головне – необхідно запевнити її в тому, що ви (батьки) завжди поруч, підтримаєте, допоможете. Пам’ятайте: якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі.

Вашій дитині в перші місяці навчання потрібна буде ваша пильна увага. Увага – це так просто, але дуже необхідно:

1. Контакт очей – дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю.

2. Ласкавий дотик – частіше доторкайтеся до дитини, просто покладіть руку на руку або на плече.

3. Пильна увага – умійте слухати дитину, а не тільки чути.

Будьте прихильні до її дитячих проблем. Згадуйте частіше себе у її віці. Що відчували ви, у чому відчували важкість? Виряджайте дитину до закладу тільки з позитивними емоціями.

Удачі вам, терпіння. Вірю, що у вас все вийде!

Любов Базалійська