Творчий звіт вчителя української мови та літератури (презентація)

Творчий звіт учителя, що атестується

Представляємо вашій увазі творчий звіт учителя історії, що атестується (Іващук Галини Григорівни, учителя вищої категорії, учителя-методиста)

Самодіагностика (анкета для вчителя, що атестується)

Оформлення стенду. Пам’ятка вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Пам’ятка вчителю для роботи

 з обдарованими дітьми

1.    Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

2.   Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

3.   Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

      4.  Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

    5.   Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей  у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

   6.  Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

    7.   Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

8.  Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

9.  Тісно  співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Звідки беруться діти? Малечі про найсокровенніше

Звідки беруться діти? Малечі про найсокровенніше

Ну, что эта любовь,

Что знаю я о ней?

Увидела в окно,

Придумала во сне.

Ці слова з пісні популярної співачки Ані Лорак відповідають уявленню маленьких дітей про дорослі почуття. Спочатку це банальне копіювання гуляючих закоханих парочок, героїв улюблених серіалів, відносин між батьками, сусідами, родичами. А потім? А потім – доросле життя.

  

Де мене знайшли: в капусті чи відібрали у лелеки?

Усім відома фраза: «Тебе знайшли в капусті». Так каже тато. «Тебе принесла лелека», - запевняє мама. Маленька дитина не може зрозуміти, як це її знайшли в  капусті. Капустою ж торгують на базарі або супермаркеті. Буду й собі шукати там братика чи сестричку. А чому лелека, а не ворона?

Є й інші пояснення сучасних батьків про походження дитини. З нами люб’язно погодилась зустрітися молода мама двох дітей Аліна Слободинська.

- Скільки років твоїм дітям?

- У мене 2 діток: Максим 8 років і Яна 5 рочків

- Коли вони в тебе запитали, звідки вони взялися, як народилися, як ти їм це пояснила?

-З Максимом мови про те  звідки беруться  діти взагалі розмов не виникало. Він знав, що малюки живуть в мами в животику. Коли я була вдруге вагітна, то він розмовляв з «пузком», розказував, що він братик, його звати Макс і йому 2 рочки. Мріяв назвати «лялю» Наф-наф або Нуф-нуф.

Доня теж знала, що дітки беруться з маминого животика, а про те, як вони туди потрапляють запитала років в 4. Я розказала про те, що якщо люди люблять одне одного, то  в тата є насінинка і він садить її мамі в животик. З тієї насінинки виростає дитинка і її потім витягують з животика, так як вона бачила в мене шрам від кесарського розтину , то питань більше не було. Недавно Яна цю «версію» озвучила, на що Макс відреагував словами: « Ви в це вірите? Ото ви дурненькі!». На наше прохання розповів, що взагалі-то все не так. За його словами у  якійсь річці плаває велике яйце і до нього тисяч, пливуть тисячі,  а точніше  мільйони  головастиків. Найшвидший пробиває яйце і так получаються діти. Сказав, що бачив таке кіно. Нам більше додати не було чого…

Перші питання на «секретну і соромну» тему

Починаючи з трирічного віку, з’являються сексуальні інтереси до протилежної статі.  Необхідно розпочинати формувати готовність до співробітництва хлопчаків та дівчаток, щоб у майбутньому не виникло труднощів у спілкуванні з протилежною статтю. Але для початку, з ними треба про це поговорити.

Задовольнити цікавість малечі більшість тат і мам не знають як.

Оксана Піскова

Вони сподіваються, що школа чи вулиця надасть відповіді на «секретні та соромні» питання. Але поспілкувавшись з Оксаною Миколаївною Пісковою - соціальним педагогом загальноосвітньої школи № 11 м.Вінниці, ми зрозуміли, що більшість батьків й у дорослому оточенні, не можуть вільно говорити на інтимну тематику. «Ми поступово починаємо віддалятися від радянських стереотипів, але до розкутості, нам ще далеко. Незважаючи на те, що усі спокійно дивляться на сексуальні сцені по телебаченню навіть удень, але вважають, що дітям про це потрібно знати тільки у  восьму, а то й у десятому класі. На мою думку, це запізно, – і додала пані Оксана: - Я, як мама, своїм маленьким донечкам, вже пояснила звідки беруться діти, і як правильно дбати про гігієну та про своє здоров’я. І коли вони досягнуть підліткового віку, я зможу пояснити їм про негативний вплив тютюну та алкоголю на репродуктивну систему, про наслідки ранніх дошлюбних інтимних стосунків».

«У більшості дітей початкової школи вже завершилося дозрівання головного мозку, врівноважуються процеси збудження та гальмування, – говорить вчитель біології Вінницького технічного ліцею Полєшко Руслан Анатолійович. – У цьому віці вже з’являються сексуальні інтереси до протилежної статі і необхідно вчителю сформувати готовність до співробітництва хлопчаків та дівчаток, щоб у майбутньому не виникло труднощів у спілкуванні з протилежною статтю. Доцільно розпочинати навчати першачків на уроках азам статевого виховання в ігровій формі».

П’ять статей людини

Існують дорослі, які дотримуються позиції «освіченого західного світу» про п’ять статей людини. Ви запитаєте, які це? Усім відомі дві. Ось тут ви помиляєтесь. Як пояснив мені батько підлітка це: чоловіча, жіноча, середня, гомосексуальна та лесбійська. Він вважає, що дітей не можна виховувати в приналежності до певної статі,  підлітки мають право вибирати свою статеву приналежність.

Ірина Володимирівна Бабошина пояснила, що її діяльність,

Ірина Бабошина

як медичного психолога при лікарні, спрямована на сприяння обізнаності батьків з питаннями виховання та розвитку дітей, інформування майбутніх матерів, щодо психологічних аспектів вагітності, пологів, материнства. «Проводжу окремо роботу з татусями. А розповідати про п’ять статей, визнаю не доцільно. Кожен має право на власну точку зору. Вважаю, що батьки самі вправі обирати як виховувати дитину. Якщо батько з мамою вважають, що дитина має привілей обирати не тільки релігію, а й стать – це їхнє право й їхнє дитя», - додала пані психологиня.

Граючись - навчайся

«Вийдіть з класу хлопчики – мені потрібно поговорити з дівчатами, потім вийдіть дівчата – мені потрібно поговорити з хлопцями». Це до болі відома усім фраза класного керівника. А чи надасть класний керівник фахову відповідь на питання сучасних дітей? Коли діти 7-8 класу вже цікавляться методами контрацепції і тестами на вагітність, і як ними користуватись.

«Мені мама не дозволяє відвідувати Центр планування сім’ї і лекції з даної теми, бо вважає, що мені ще зарано. А як прийде час, обіцяла сама зі мною поговорити про відносини з хлопцями», - розповідає 13-річна  Ярослава. Це буває в тому випадку, коли мама для доньки є кращою подругою. А якщо ні? А може так статися, що вже пізно про це говорити?

Чи потрібно про відносини між дівчиною і хлопцем розповідати  підлітку – одне з головних питань, яке стоїть перед батьками. Статистика по Вінницькій області свідчить, що за рік 25 дівчит віком до 15 років стає мамою, й стільки ж хлопців -  батьком. Інші школярки роблять аборт. А коли їм вчитися, закохуватися, розставатися?

Найчастіше запитання до дитячого гінеколога: «Моя дівчинка ще цнотлива?» На що досвідчений фахівець відповідає: «Це лікарська таємниця. А якщо вас цікавить це питання – запитайте у своєї доньки».

Час проходить дуже швидко і ви не встигнете озирнутися, як ваша дитина вже не дошколярик, а випускник загальноосвітньої школи і вже готова покинути батьківську домівку та оселитися у великому місті. А ви так і не наважилися з нею поговорити про найтаємніше - «секретну» тему. Але пригадується, що колись ваша дитина розповідала вам, що з нею на цю тему вели бесіди в школі, організовували зустріч з медичним психологом  і ви подумаєте: «Добре, що моя дитина озброєна необхідними знаннями, які їй дороможуть у житті». Хочеться побажати вам: любіть ваших дітей і приділяйте їм більше уваги!

Коментар фахівця

 Черниш Ольги Анатоліївни практичного психолога  закладу «НВК:СЗШ І-ІІІ ст. – гімназії № 1» м.Вінниці.

Ольга Черниш

Працюючи шкільним психологом вже не перший рік, до мене щоденно звертаються дівчата й хлопці на консультацію з приводу відносин між двома статями, як довести хлопцю своє кохання, чи варто їхати з друзями за місто на вихідні, як сказати «ні» хлопцю, дівчині. Працюючи з учнем-клієнтом на одну з цих тем, ти спілкуєшся з ним не як з дитиною, а як з дорослою людиною, яка поступово набуває життєвого досвіду, але треба пам’ятати, що твоя порада – інструкція до дій.

З учнями та їхніми батьками проводжу бесіди, тренінги, ігри, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, метою яких є максимальна просвіта і профілактика.

Мені б хотілося, як психологу, щоб підлітки робили усвідомлений, відповідальний вибір, тому що це їхнє життя -  наше майбутнє.

Вадим Щорс

Анкета для вчителя, що атестується

Самодіагностика

методичної та науково-практичної 

    роботи вчителя ___________________

Перелік питань	Зміст
Моє педагогічне кредо
Ретроспектива роботи
Особисті методичні здобутки
Чий педагогічний досвід вивчається, впроваджується
Позакласна робота з предмету (бачення, втілення), робота з обдарованими учнями
Виховна робота на уроці
Я — класний керівник
Плани в роботі (на поточний навчальний рік і на найближчу перспективу)
Самоосвіта

Підпис вчителя, який атестується ___________________________

Дата  __________

Основні методи соціально-психологічного тренінгу

продовження

Психогімнастика — метод роботи в групі, під час якого учасники виявляють себе і спілкуються без слів. Психогімнастика містить підготовчу, пантомімічну та підсумкову частини.

У підготовчій частині виділяють три функції: гімнастична (вправи для всіх частин тіла), релаксаційну (зменшення страху і психологічної дистанції), виразну (готує виразні елементи, наприклад, розуміння емоцій без слів). У цій частині поєднуються рух, спілкування й уява.

С. Петрушин поділяє психогімнастичні вправи за складністю їх виконання учасниками на три групи:

а) розважальні вправи, які застосовуються без попередньої розминки; вони не мають особливого смислового навантаження й використовуються для емоційної розрядки й зняття зайвого напруження;

б) вправи для розминки, які використовуються з метою створення ігрової атмосфери, налаштовують учасників на експериментування з власною поведінкою, знімають шаблони повсякденного спілкування і зміни рухово-просторових стереотипів;

в) вправи для розвитку невербального мовлення (тактильного, візуального, мімічного та пантомімічного), які сприяють розвитку культури спілкування і підсилюють комунікативну виразність учасників.

Пантомімічна частина є найважливішою. Тут учасники своїми рухами повинні виразити тему, запропоновану ведучим. Тема може задаватися як одній людині, так і парам, частини групи або всій групи. А. Юрганова пропонує розділити теми для психогімнастики на шість сфер:

- щоденні життєві ситуації («Вихід з дому», «Прихід на роботу», «Чуйне ставлення до когось» тощо);

- проблематика окремих членів групи («Який я є?», «Яким мене бачать оточуючі?», «Яким би я хотів бути?», «Що для мене найголовніше в моїй професії?);

- типові людські конфлікти; тема формулюється як досить загальна, щоб кожен міг виразити в ній свої проблеми («Подолання перешкоди», «Заборонений плід», «Зустріч на вузькій стежці», «Втіха ображеної дитини»);

- ставлення в групі («Показати своє ставлення до інших», «Вибір членів групи», «Перебування на безлюдному острові» та інші);

- фантазії й казки («Ким із героїв казки ти би міг бути?», «Балмаскарад», «Що б я зробив, якби був добрим чарівником?» та інші);

- ставлення до групи, до самого процесу навчання («Почуття, зі яким я прийшов у групу», «Ставлення до навчання в групі», «Що робила б група, якби не було ведучого?» тощо).

Підсумкова частина має викликати почуття розслабленості й оптимізму, усвідомлення власних сил і близькість з рештою учасників групи.

Підсумком до психогімнастики в тренінгу може бути думка О.Д. Бреус, яка зазначає: «Використані у тренінгу психогімнастичні вправи виконують декілька функцій. Вони виконують функцію діагностики емоційного стану учасників групи, дозволяють орієнтуватися у розвитку процесів групової динаміки і стимулювати їх. Крім того, вони можуть застосовуватися для розширення уявлень про себе й інших під час осмислення, зворотного зв'язку, виконання вправи, для зняття накопиченого напруження, тобто як прийоми психологічного розвантаження. З їхньою допомогою можна і моделювати і демонструвати дію різних психологічних законів і закономірностей спілкування, тобто використовувати як наочний матеріал для пояснення і закріплення теоретичного матеріалу».

Проективний малюнок. Теми малюнків добираються так, щоб надати можливість членам групи виразити в малюнку свої почуття, передати психологічні якості й особливості, міжособистісні відносини, власні зміни, роль керівника в групі, групову динаміку та інше. Уже сам процес зображення, передача особистісно значущого матеріалу мовою фарб може відігравати позитивну роль, сприяти усвідомленню внутрішнього світу, конфліктів, проблем, виділенню в них суттєвого.

В створенні проективного малюнка існує дві частини: малювання (15-30 хвилин) і дискусію. Не потрібно орієнтуватися на пошук найбільш «правильної» інтерпретації. Тлумачення мають значення для групи тоді, коли допомагають учасникам або створюють передумови для необхідних чи бажаних змін їхнього стану. Проективний малюнок може бути використаний керівником навчальної групи:

— з психодіагностичною і методичною метою;

— для адекватного зображення суб'єктом труднощів спілкування;

— для контролю за характером групового процесу (його навчальною цінністю) і характерологічними змінами учасників;

— для подання кризової ситуації, якщо така є в групі.

Позитивною характеристикою проективного малюнку є те, що він містить більше суттєвої інформації, ніж автор свідомо вкладає в нього. Крім цього, його можна виконувати вдома, впродовж занять і після їх закінчення. Наприклад, малюнок на тему «Наша група сьогодні» тощо.

Прийоми, які використовуються в проективному малюванні:

• вільне малювання — кожен малює те, що хоче;
• тематичне малювання — усі малюють на тему, яка обрана групою або запропонована ведучим;
• додаткове малювання — малюнок виконують по колу: один починає малювати — інші продовжують;
• розмовне малювання — члени групи працюють із вибраним партнером у парі; у кожної пари один листок паперу, вони спілкуються на ньому за допомогою образів, ліній і фарб;
• спільне малювання — декілька чоловік або вся група малюють щось на одному аркуші.

далі буде

Піскова Оксана Миколаївна,  

соціальний педагог закладу «ЗШ І-ІІІ ст. № 11 м. Вінниці»

Індивідуальна програма на зміну поведінки учня

1.Якісні засоби виховного впливу: залучення школяра до активної діяльності, за інтересами (спортивної, трудової, пізнавальної, естетичної тощо).

2.Організація допомоги у навчанні з боку консультантів-старшокласників.

3.Індивідуальна робота вчителя у позаурочний час (репетиторство за згодою батьків).

4.Рейди членів батьківського комітету класу, школи з метою ознайомлення з організацією самопідготовки, дозвілля, положення в сім’ї. Якщо сім’я потребує матеріальної допомоги, про це повідомляються органи влади.

5.Психологічні засоби впливу на емоційно-вольову сферу особи: створення ситуації успіху на уроках з найважчих для учня предметів.

6.Покращення умов сімейного виховання, застосування засобів адміністративного впливу на батьків, котрі згубно впливають на виховання дітей.

7.Щотижневе запрошення батьків до школи для підведення підсумків по контролю за дитиною.

8.Лікувальні заходи. Дуже часто важковиховувані діти потребують лікарської допомоги.

9.Важливою виховною метою консиліуму у спілкуванні з дитиною є спільне;

- корекція - проведення корекційно-відновлювальних занять та тренінгів важковиховуваними;

- індивідуальні бесіди з учнями;

- взаємодію з батьками важких дітей;

- організацію зустрічей з центрами соціальних служб для молоді, кримінальною міліцією і т.д.

   Невід’ємною складовою, превентивного виховання є проведення психолого-педагогічних консиліумів, засідань ради профілактики школи, методичних об’єднань з певних питань.

Існуюча загальноприйнята думка про те, що виховна робота з учнями класу - справа лише класного керівника - згубна і помилкова. Лише спільними зусиллями усього педагогічного колективу можна створити у школі атмосферу морально-психологічної підтримки для всіх, хто цього потребує.

Алла Полударова - 

соціальний педагог закладу "ЗШ І-ІІ ст.-ліцею № 7 

Вінницької міської ради"

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

(згідно Листа МОН України № 1/9-448 від 27 листопада 2007р.)

І. Загальні положення

1. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про психологічну службу системи освіти України», (наказ МОНУ № 127 від 03.05.1999 р., Наказ МОНУ № 439 від 07.06.2001р.), «Про внесення змін до положення про психологічну службу системи освіти України», листа МОНУ № 1/9-272 від 02.08.2001 р., листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-352 від 27.08.2000 р., «Типового положення про центри практичної психології і соціальної роботи» (наказ МОНУ № 386 від 15.08.2000 р.) та інших нормативно-правових документів.

2. Соціальний педагог повинен мати спеціальну (соціально-педагогічну) освіту, мінімальний освітньо-кваліфікаційний рівень — бакалавр.

Соціальний педагог адміністративно підпорядковується безпосередньо директору навчального закладу, методично підпорядковується методисту ЦППСР, який відповідає за психологічну службу та отримує рекомендації у міському Центрі практичної психології та соціальної роботи.

3. У своїй діяльності соціальний педагог керується Конституцією України, рішеннями органів управління освітою всіх рівнів з питань навчання та виховання учнів, Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про освіту», Положенням про психологічну службу системи освіти України, Етичним кодексом соціального педагога, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, Центру практичної психології та соціальної роботи, адміністративним, трудовим законодавством, а також Статутом, нормативно-правовими актами школи, трудовою угодою, цією інструкцією.

II. Функції

1. Вивчає психолого-медико-педагогічні особливості учнів, їх мікросередовище, умови проживання. Виявляє інтереси, потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення у поведінці дітей, своєчасно надає їм соціальну допомогу та підтримку.

2. Виступає посередником між дитиною та навчальним закладом, сім'єю, середовищем, спеціалістами різноманітних соціальних служб, відомств та адміністративних органів.

3. Визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи з дітьми та підлітками, способи вирішення особистих та соціальних проблем, вживає заходів щодо соціального захисту та соціальної допомоги.

4. Сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів. Залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян.

5. Сприяє професійному самовизначенню та соціальній адаптації учнівської молоді.

6. Здійснює соціальний супровід неповнолітніх дітей з девіантною поведінкою та соціальну адаптацію їх сімей, впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів.

7. Надає потрібні консультації щодо реалізації прав та свобод особистості дитини, здійснює соціально-педагогічний супровід дітей, які належать до груп соціального ризику, та дітей, що потребують опіки та піклування. Взаємодіє з учителями, вихователями, батьками (особами, що їх замінюють), спеціалістами соціальних служб, служб зайнятості, з благодійними та іншими організаціями під час надання допомоги дітям, які потребують опіки та піклування та інших категорій соціально незахищених дітей.

8. Проводить індивідуальну роботу з дітьми, які потребують особливої педагогічної уваги, залучає їх до роботи гуртків, секцій та інших об'єднань.

9. Здійснює профілактичну роботу з учнями щодо запобігання деструктивній поведінці, тютюнокурінню, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу.

III. Посадові обов'язки

1. Соціальний педагог навчального закладу виконує свої функціональні обов'язки на високому професійному рівні, виходячи із завдань освітньої політики Міністерства освіти і науки України.

2. Планує та організовує свою роботу відповідно до нормативів витрат часу на основні види роботи (див. Методичний лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-352 від 27.08.2000 р.).

3. Знає правову документацію щодо соціального захисту неповнолітніх, охорони прав дитини, закономірності соціалізації дітей у процесі соціального виховання з урахуванням усіх факторів середовища.

4. Соціальний педагог навчального закладу виконує свої професійні обов'язки у співпраці з психологом, завучем школи, директором, службою у справах неповнолітніх та іншими державними службами.

5. Керується в роботі Етичним кодексом соціального педагога. Зберігає професійну таємницю, не поширює відомостей, отриманих у процесі діагностики, консультування, якщо це може завдати шкоду дитині чи її оточенню.

6. Будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісній співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

7. Пропагує здоровий спосіб життя, здійснює превентивне виховання, підвищує рівень соціально-правових знань педагогічних працівників та батьків.

8. Постійно підвищує свій професійний рівень.

9. Використовує у своїй професійній діяльності виключно методики, технології, методи, які пройшли соціально-психологічну експертизу в Центрі практичної психології та соціальної роботи.

10. Веде відповідну документацію та статистичну звітність за результатами роботи в навчальному закладі. Бере участь у роботі педагогічної ради школи і нарадах, які проводяться адміністрацією школи.

11. Бере участь у роботі шкільної атестаційної комісії.

12. Подає статистичний звіт про роботу за рік методисту ЦППСР, який відповідає за психологічну службу.

13. Дотримується правил техніки безпеки на робочому місці.

IV. Права

1. Соціальний педагог навчального закладу за своїм статусом належить до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, користується всіма правами і гарантіями передбаченими для них.

2. З метою підвищення своєї кваліфікації та професійного зростання соціальний педагог має право на методичний день (8 годин) для консультацій у методичному кабінеті, Центрі практичної психології та соціальної роботи.

3. Соціальний педагог має право на окреме, спеціально обладнане приміщення для проведення соціологічних досліджень, консультативної, розвивальної та корекційної роботи.

4. З метою розв'язання конфліктних випадків соціальний педагог має право подати звернення до Центру практичної психології та соціальної роботи на предмет експертизи та супервізії своєї професійної діяльності.

V. Відповідальність

1. За невиконання або неякісне виконання правил внутрішнього розпорядку школи, посадових обов'язків без поважних причин, встановлених цією інструкцією, зокрема за невикористання наданих прав, соціальний педагог несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

2. За завдання учасникам навчально-виховного процесу збитків у результаті виконання (невиконання) своїх посадових повноважень соціальний педагог несе відповідальність у порядку і в межах, встановлених трудовим і цивільним законодавством України.

VI. Взаємини

1. Соціальний педагог навчального закладу працює в режимі нормованого робочого дня. Тривалість робочого тижня становить 40 год. Із них 20 год відводиться для роботи безпосередньо у навчальному закладі (консультування дітей, батьків, педпрацівників, профілактична робота тощо); 20 год — на підготовку до проведення соціально-педагогічних заходів (занять, відвідувань, обробку результатів, оформлення документації тощо), які можуть виконуватись поза межами навчального закладу.

2. Самостійно планує свою роботу на навчальний рік та півріччя. Річний план розробляє в період складання загального річного плану роботи школи (травень — червень). План роботи погоджує методист, який відповідає за психологічну службу міста, план затверджує директор навчального закладу не пізніше десяти днів до початку запланованого періоду.

3. Отримує від директора школи інформацію нормативно-правового та організаційно-методичного характеру.

4. Систематично обмінюється інформацією з питань, які входять до його компетенції, крім конфіденційної інформації стосовно клієнта з адміністрацією та працівниками школи.

ТЬЮТОРСЬКИЙ СУПРОВІД УЧНІВ

    Тьютор - це вчитель-консультант, що веде навчальний процес в дистанційній формі і виконує одночасно функції вчителя, консультанта і організатора навчального процесу. 

Тьютори є повноцінними організаторами навчальної діяльності з неординарним  підходом до неї. Також, до їх обов’язків входить залучення  учнів до відвідування навчальних спецкурсів в закладі, та проведення деяких з них. При цьому ефективність проходження спецкурсів підтьюторними (підопічними тьюторів) відбувається на високому рівні через встановлення зв’язків співробітництва, суб’єкт-суб’єктивних відносин у системі учитель-учень, передбачає єдність загальнокультурного, соціально-морального і професійного розвитку особистості.

Цілі діяльності тьютора:

• надання допомоги учням в побудові індивідуального освітнього шляху;
• надання допомоги школярам в розумінні можливостей використання власних ресурсів, ресурсів школи і інших установ для досягнення його освітньої мети;
•  надання допомоги у використанні результатів навчання.

     Головні завдання тьютора:

·   здійснювати індивідуальну педагогічну підтримку учнів;

· надавати консультативну допомогу при побудові учнем власної індивідуальної освітньої програми та визначенні індивідуального темпу її освоєння;

· вести педагогічний супровід руху учня за індивідуальної освітньої траєкторії. 

Зміст роботи тьютора: діагностика з’ясування освітньої ситуації, проектування майбутньої роботи, реалізація освітнього пошуку і демонстрація результатів, аналіз і самоаналіз пройденого шляху, досягнутих результатів.

Результат тьюторської діяльності: структурована папка «Портфоліо», матеріал якої допомагає відстежувати етапи освітнього шляху, є інструментом самооцінки.  

Тьюторський супровід — це супровід учнівської діяльності. Розробляється таким, що виробляється  індивідуальна освітня програма, в якій визначається тема, ставиться мета, завдання, розробляються: освітня ситуація, учбові дослідження, перспективи навчання, визначаються ресурси і плановані шляхи, може розроблятися індивідуальна освітня траєкторія –побудована  програма навчання, яка може закривати для учня інші можливості і варіанти його освіти.

Технологія тьюторського супроводу включає декілька основних етапів.

1. Визначення пізнавального інтересу підлітка.

2. Постановка мети освітньої діяльності.

3. Пошук освітніх ресурсів і розробка плану освітньої діяльності – розробка «плану-карти пізнавального інтересу».

4. Реалізація і обговорення, аналіз, коректування плану освітньої діяльності.

5.  Аналіз підсумків освітньої діяльності – «презентація проекту».

6.  Коректування освітньої мети, визначення тимчасових перспектив.

Розглянемо дії тьютора на кожному етапі:

Підготовчий етап - засвоєння необхідних знань, умінь і навиків, використовуваних згодом під час продуктивного навчання. Тьютор приймає роль вчителя в традиційному сенсі, або рекомендує своїм підопічним заняття з іншими консультантами, які вирішують освітні завдання загального плану, або пропонує самостійно вивчити новий матеріал.

Початковий етап - постановка проблеми, де робота тьютора полягає в конкретизації завдання і правильному виборі методу її вирішення. Якщо учень не визначився з вибором завдання або визначенням проблеми, то тьютор при сумісному обговоренні допомагає позначити проблемне поле і вибрати вид діяльності, який підопічний в подальшому здійснюватиме.

Планування діяльності - розробка алгоритму дій. На даному етапі тьютор допомагає таким учням:

      ·  визначити цілі і завдання майбутньої роботи;

·  скласти план дій, розробити алгоритм;

· визначити предмет інформаційного пошуку для учнів відповідно до теми, проблеми проекту (дослідження).

Так само тьютор може скласти список рекомендованих інформаційних засобів, якими учні можуть скористатися в ході їх проектної діяльності, надати допомогу в оформленні результатів або порекомендувати вчителя-консультанта. Для підвищення ефективності консультативної допомоги тьютора можна порекомендувати учням вести щоденник проекту або дослідження.

Основний етап – організація виконання роботи. На даному етапі тьютор може проводити як групові, так і індивідуальні консультації. На групових консультаціях вчитель взаємодіє з малою групою учнів. На індивідуальних консультаціях тьютор працює індивідуально з кожним учнем: уточнює ступінь виконання завдання, відповідає на питання, діагностує причини виникаючих труднощів, дає рекомендації, допомагає визначити шлях вирішення проблеми. Консультування в даному варіанті може здійснюватися як через безпосереднє спілкування, так і заочно за допомогою e-mail, ICQ.

Завершальний етап - презентація проекту, результатів дослідження або дослідно-експериментальної діяльності. На даному етапі тьютор організовує підготовку до конференції, за бажанням учнів може провести попереднє прослуховування, надає допомогу в підготовці презентації, може порекомендувати як консультантів інших викладачів школи або що компетентних вчаться, мають досвід проектної (дослідницької) діяльності і досвід публічних виступів.

Роль тьютора полягає в підбитті підсумків, визначення рівня особистих досягнень кожного що вчиться, позначення точок подальшого зростання і розвитку підопічних, допомагає здійснити вибір нових напрямів діяльності.

Тьюторський супровід як технологія супроводу самостійної освітньої діяльності підлітка може контролювати проблему вибору профільного навчання. 

Вадим Щорс, Руслан Полєшко