Права та обов'язки підлітків

ЯКІ ПРАВА ТА ОБВ’ЯЗКИ МАЄ ПІДЛІТОК?

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки та відповідати за свої вчинки перед самим собою та перед іншими людьми (дорослими та ровесниками). Ми як омбудсмени ліцею будемо прагнути захищати права однолітків у закладі,  але й ти повинен їх знати  й оперувати ними. «Обізнаний — значить озброєний» - свідчить народна мудрість. То ж давайте пригадаємо права, що закладені в Конвенції ООН про права дитини.

Права дитини

Усі права, що охороняють дитинство і дитину, повинні бути захищені.

Усі права повинні використовуватись тільки на користь і на благо дитини.

Держава повинна забезпечувати кожній дитині захист і турботу, необхідні для її благополуччя.

Кожна дитина має право на життя без дискримінації.

Кожна дитина має право на захист від зневаги та неуваги.

Кожна дитина має право на участь в житті суспільства.

Кожна дитина має право на ім`я, національність та індивідуальність.

Кожна дитина має право на чисте довкілля.

Кожна дитина має право на світ без наркотиків.

Кожна дитина має право на якісну освіту.

Кожна дитина має на люблячу й турботливу сім`ю.

Кожна дитина має право на любов і турботу обох батьків.

Кожна дитина має право на домівку.

Кожна дитина має право на необхідне медичне обслуговування.

Кожна дитина має право на допомогу і догляд в складних обставинах

Кожна дитина має право на інформацію, зрозумілу і відповідну до віку.

Кожна дитина має право зустрічатись з іншими і обмінюватись інформацією.

Кожна дитина має право знати і зберігати культуру свого народу.

Кожна дитина має право на свободу думок і свободу совісті.

Кожна дитина має право на самовираження.

Кожна дитина має право на захист від зброї у мирний час.

Кожна дитина має право на захист під час війни.

Кожна дитина має право бути громадянином.

Кожна дитина має право на захист від жорстокого поводження і утисків.

Кожна дитина має право на повагу і збереження почуття власної гідності.

Кожна дитина має право на особисте життя

Кожна дитина має право гратись.

Кожна дитина має право на захист від дитячої праці.

Кожна дитина має право на захист від викрадення і торгівлі людьми.

Кожна дитина має право на захист і повагу в суді.

Кожна дитина має право на повноцінне харчування.

Кожна дитина має право на виживання.

Кожна дитина має право на всесвітній і повний розвиток.

У кожної дитини-біженця є право на захист її інтересів.

Але треба не забувати й про обов’язки. Ми пропонуємо нашим одноліткам ознайомитися з обов’язками ліцеїста.

Ліцеїст зобов’язаний:

 відвідувати ліцей щоденно;

1. виконувати вимоги Статуту ліцею, правила внутрішнього розпорядку, дотримуватись діючого законодавства України, моральних, етичних норм співжиття;
2. систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати свій загальнокультурний рівень;
3. бережливо ставитись до шкільного та суспільного майна;
4. дбати про власну гігієну, зовнішній вигляд, загальний стан здоров’я.

Буклет "Які права та обов'язки має підліток?"

Права дитини – права на майбутнє

Правовою освітою та вихованням треба займатися з раннього дитинства, коли дитина тільки вступає в колектив, учиться жити в суспільстві.

Права дитини. Це твоя можливість бути щасливою, незалежною в своїх поглядах, виборі свого творчого життєвого шляху. Але в реалізації дитячих мрій потрібна педагогічна допомога, допомога батьків аж до того часу, поки ти не станеш самостійною.

Людям різних національностей, різних можливостей, різних віросповідань і різного кольору шкіри - рівні права.

Це один із основних принципів загальної Декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 р. Права людини починаються з прав дитини. Дитина має всі загальнолюдські права: право на життя; право на рівність; право на особисту безпеку та свободу; право на рівний захист законом; право на захист від усіх форм дискримінації; право на здоров'я; право на рівність на робочому місці; право на свободу від тортур та інших нелюдських, жорстоких або принизливих дій та покарань. Це підтверджено в Конвенції про права дитини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 р. і набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 р. Цей документ створений для того, щоб захистити права дитини і надати якнайкращі умови для розвитку та реалізацій її прав.

У Конвенції підкреслюється, що дитина має право на свою думку і на те, щоб її почули, право на те, щоб при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дитини, її інтереси враховувалися якнайкраще.

Декларація про права інвалідів, проголошена ООН 9 грудня 1975 року, закріплює права за людьми з особливими потребами користуватися усіма правами, які містяться у Декларації. Право на медичне обслуговування та реабілітацію, на освіту, на допомогу, на послуги із працевлаштування й інші види обслуговування, що дозволять їм максимально виявити свої можливості та здібності і прискорять процес їх соціальної інтеграції чи реінтеграції.

Ніхто не може насильницьки примусити дитину робити те, що їй неприємно чи може завдати шкоди. Але дитина повинна знати, що це не звільняє її від навчання у школі чи від виконання якоїсь роботи вдома. Батьки та держава несуть відповідальність за те, щоб дитина виросла освіченою, вихованою, культурною людиною - це теж записано в Конвенції про права дитини. А от втручатися в особисте життя дитини, читати її листи чи записи або робити спроби виселити її з квартири - це вже порушення дитячих прав.

Держава має обов'язок захищати дитину від усіх форм насильства і жорстокого поводження. Все, що принижує дитину і робить їй боляче - це порушення її прав.

Терпіти це не потрібно. Є люди, які можуть допомогти. Дитина може звернутися в соціальну службу для молоді, яка є в кожному районі міста або в районному центрі, яка опікується цими питаннями. Можна звернутися до шкільного психолога. Зателефонувати на телефон довіри. Ці служби анонімні. Якщо дитина знаходиться далеко - можна порадитися з дорослим, якому вона довіряє і який її не зрадить. Не потрібно залишатися наодинці зі своїми проблемами. Головне потрібно знати - безвихідних ситуацій немає!

Певно, в Україні - так само як і в інших державах, ще далеко не завжди забезпечуються права, що декларуються в Конвенції. Але якщо дитина знатиме свої права, то їй легше буде захистити себе.

Тільки не треба забувати - такі самі права має кожна людина.

Реалізуючи свої права, дитина повинна поважати права інших, поставити себе на їхнє місце.

     Спробуй зробити це - і ти побачиш, як зміниться світ і люди, що тебе оточують.

Заклад «Фізико – математична гімназія № 17 Вінницької міської ради»

Соціальний педагог  Савчук Ірина Сергіївна

Твої права та обов'язки, дитино! Тренінг для підлітків

Твої права та обов’язки, дитино!

          (Тренінг для підлітків 11-13 років)

    Актуальність теми: діти не мають достатньої інформації про права дитини та недостатньо ознайомлені з деякими аспектами їхніх прав, оскільки викладання правових знань у школі не дає повної інформації з цього питання.

     Мета: ознайомити дітей з їхніми правами в суспільстві та в сім’ї.

                                Завдання

1.    Дати інформацію про права дитини в загальному вигляді на основі Конвекції ООН.

2.    Інформувати дітей, як вони можуть захистити себе від насильства, образ та принижень.

      Аудиторія: 15-20 підлітків, віком 11-13 років.

     Тривалість проведення занять: 1-1,5 год.

      Кількість занять: 3.

Заняття 1

   Тема: Твої права, дитино!

   Мета: познайомившись і знявши емоційне напруження, психолог розпочинає з підлітками диспут про права дитини. Дати зрозуміти, як Конвекція про права дитини пов’язана з Декларацією про права людини.

   Обладнання: вислови, тезисний напис прав дитини та особливої турботи за дитиною на окремих папірцях (розміщують у вигляді таблиці на дошці), скотч.

Права дитини	Обов’язки дитини

                                   Структура занять

1.   Оформлення аудиторії: написати вислови на дошці.

·     Знання права заслуговує на найбільшу повагу. (Ульпіан)

·   Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані. (Сенека)

2.   Інформування підлітків про Конвекцію про права дитини.

    ООН у Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах про права людини проголосила й погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма зазначеними в них правами і свободами. Загальна декларація прав людини була прийнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. Її метою було «…визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, рівних і невід’ємних правах кожної людини.., що є основою свободи.., справедливості та загального миру…» ООН у загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування та допомогу.

       20 листопада 1989 року Генеральною асамблеєю ООН, на основі декларації прав людини, була прийнята конвекція про права дитини, ратифікована Україною 17 лютого 1991 року. Було визнано, що діти є повноправними членами суспільства, які мають право на особливе піклування та захист.

     А тепер разом із Вами ми з’ясуємо, які мають права діти.

      (Разом з дітьми проговорюються їхні права, потім їх оформлюють у вигляді таблиці на дошці)

              Усі діти мають право

·              Вільно висловлювати свої право.

·              На отримання інформації.

·              На медичну допомогу.

·              На свободу совісті, думок, релігії.

·              Вільно спілкуватися.

·              На відпочинок і дозвілля.

·              На повноцінне харчування.

·              На отримання освіти.

·              На любов і спілкування.

             Особлива турбота

·              Про дітей без сім’ї.

·              Про дітей-інвалідів.

·              Про дітей-біженців.

·              Дітей, які перебувають у конфлікті.

                                     Заняття 2

Тема: Вирішення ситуації.

Мета: дати зрозуміти, яку роль відіграють суспільство та окремі організації у захисті прав дитини. Підліткам дати зрозуміти їхню захищеність у суспільстві, навчити дітей захищати свої права та знаходити правильні рішення.

 Обладнання: папір, конверт розміром 10х30 см із написом «Пошта довіри», 3 картки з назвами закладів на них.

                             Структура занять

1. Організація заняття.

 Психолог створює атмосферу доброзичливого спілкування. Разом із дітьми аналізує діяльність закладів, які виступають на захист дітей.

2.  Аналіз діяльності закладів.

 Психолог: діти, давайте з’ясуємо, які організації відіграють провідну роль у захисті прав дитини?

 Діти перелічують організації, які відіграють провідну роль у захисті прав дитини. Ознайомлюються з головними обов’язками цих організацій із питань захисту.

3.  Розподіл учасників на групи.

 Учнів поділити на три команди, кожна команда повинна зайняти свої місця. Розглядаючи ситуації, кожна команда повинна розв’язати їх і вирішити проблему, використовуючи функції вказаного закладу:

1 група – лікарня;

2 група – міліція;

3 група – школа;

4 Вирішення ситуацій.

Психолог ознайомлює підлітків із ситуаціями, які потім будуть розглянуті нашими закладами. Підлітки повинні визначити головні завдання закладів у вирішенні таких ситуацій.

Ситуації подані психологом у листівках.

                            Ситуації

1.   Після розлучення мати заборонила своєму сину-підлітку зустрічатися з батьком. За зустрічі з батьком вона постійно карала сина, бо не бажала, щоб батько впливав на погляди та інтереси сина.

Дитина почала конфліктувати, агресивно реагувати на зауваження з боку інших. Хлопчик потоваришував із підлітками, які мають неадекватну поведінку. Серед них він шукає авторитетну для нього людини. Перестав цікавитися шкільним життям.

Мати не розуміє дії свого сина і звернулася до нас по допомогу.

Допоможіть вирішити цю ситуацію…

2.   До нас звернулася інша жінка по допомогу.

Вона звинувачувала свою доньку-підлітка в негативному ставленні до неї. Вона розповіла нам таке.

Одного разу, коли донька була в бабусі під час канікул, мати вирішила поприбирати в кімнаті доньки. Під час прибирання вона знайшла контрацептиви.

Після повернення доньки мати провела досить різку розмову. Донька перестала довіряти матері.

                          Заняття 3

Тема: Твої права та обов’язки, дитино!

Мета: з’ясувати, чи засвоїли діти свої права. Дати зрозуміти дітям, що права дитини пов’язані з їхніми обов’язками. Проаналізувати, чи вміють діти в разі порушення прав їхніх знаходити компромісне рішення. Підбити підсумки.

Обладнання: листи від дітей, які надійшли до «Пошти довіри», права та обов’язки дитини написати на дошці.

                       Структурна занять

1.  Оформити аудиторію

А) написати вислови на дошці

Усе, на що людина має право, дозволене, але не на все, що дозволене, вона має право.

Б) разом із дітьми психолог пригадує права дитини та з’ясовує їхні обов’язки (психолог занотовує подану інформацію на дошці у вигляді таблиці).

2. Діти повинні зрозуміти протягом заняття, що права дитини пов’язані з їхніми обов’язками. Психолог встановлює доброзичливу атмосферу під час заняття. Після обговорення прав та обов’язків дитини психолог аналізує вислови М. М. Корсунова та Л. Толстого; переходить до вирішень ситуацій, які надійшли до «Пошти довіри».

3. обговорення ситуацій із листівок (до проведення занять психолог переглянув ці листівки й виокремив низку ситуацій з листівок для обговорення).

Психолог: переглянувши пошту довіри, ми передали деякі листівки до закладу «Допоможи собі сам». Роль і функції даного закладу будемо виконувати ми з вами. Нам необхідно обговорити кожну ситуацію, звертаючи увагу на права та обов’язки дитини.

Психолог і діти повинні вирішити ситуацію на компромісній основі. Треба пам’ятати, що проблеми взяті з життя дітей і не є вигадкою…

Після обговорення підбити підсумки заняття. Діти на окремих листівках занотовують свої враження й побажання щодо проведення тренінгу «Твої права та обов’язки, дитино!»

Тренінг завершується музичним супроводом.

В. Матющенко, практичний психолог ЗШ № 11, 

м. Шостка, Сумська обл.

АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16років

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи по досягненні певного віку усвідомлювати свої дії і керувати ними та розуміти небезпечність вчинюваних дій згідно ст. 22 Кримінального Кодексу України, відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлена, головним чином, не їх тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Учинення злочину неповнолітніми, розглядається як пом’якшуюча обставина.  Основними видами покарань неповнолітніх є:

штраф

громадські роботи;

виправні роботи;

арешт;

позбавлення волі на певний строк у  всіх випадках покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більше ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, стаття 104 Кримінального Кодексу України передбачає умови.

Умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується й він визнається не судимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Стаття 105 Кримінального Кодексу України містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватись до неповнолітніх:

1. застереження;

2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог  до поведінки   неповнолітнього;

3. передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного «колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути   переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу за місцем роботи за умови, ідо цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання.

4. покладення  на неповнолітнього, який досяг  п’ятнадцятирічного віку  і  має  майно кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків.

5. направлення неповнолітнього, до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.  Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Як правило, примусові заходи вихов-ного характеру застосовуються на осіб,  які вперше ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН, ЩО не являє великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питаним суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддасться вихованню, вийшов з-під батьківського впливу чи вплину педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб, тощо.

Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи дітей і підлітків здійснюється судом до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ від 14 і до досягнення правопорушником 18-річноґо віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення  волі.

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.

Я І МОЇ ПРАВА. Соціальний відеоролик

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

(згідно Листа МОН України № 1/9-448 від 27 листопада 2007р.)

І. Загальні положення

1. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про психологічну службу системи освіти України», (наказ МОНУ № 127 від 03.05.1999 р., Наказ МОНУ № 439 від 07.06.2001р.), «Про внесення змін до положення про психологічну службу системи освіти України», листа МОНУ № 1/9-272 від 02.08.2001 р., листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-352 від 27.08.2000 р., «Типового положення про центри практичної психології і соціальної роботи» (наказ МОНУ № 386 від 15.08.2000 р.) та інших нормативно-правових документів.

2. Соціальний педагог повинен мати спеціальну (соціально-педагогічну) освіту, мінімальний освітньо-кваліфікаційний рівень — бакалавр.

Соціальний педагог адміністративно підпорядковується безпосередньо директору навчального закладу, методично підпорядковується методисту ЦППСР, який відповідає за психологічну службу та отримує рекомендації у міському Центрі практичної психології та соціальної роботи.

3. У своїй діяльності соціальний педагог керується Конституцією України, рішеннями органів управління освітою всіх рівнів з питань навчання та виховання учнів, Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про освіту», Положенням про психологічну службу системи освіти України, Етичним кодексом соціального педагога, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, Центру практичної психології та соціальної роботи, адміністративним, трудовим законодавством, а також Статутом, нормативно-правовими актами школи, трудовою угодою, цією інструкцією.

II. Функції

1. Вивчає психолого-медико-педагогічні особливості учнів, їх мікросередовище, умови проживання. Виявляє інтереси, потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення у поведінці дітей, своєчасно надає їм соціальну допомогу та підтримку.

2. Виступає посередником між дитиною та навчальним закладом, сім'єю, середовищем, спеціалістами різноманітних соціальних служб, відомств та адміністративних органів.

3. Визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи з дітьми та підлітками, способи вирішення особистих та соціальних проблем, вживає заходів щодо соціального захисту та соціальної допомоги.

4. Сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів. Залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян.

5. Сприяє професійному самовизначенню та соціальній адаптації учнівської молоді.

6. Здійснює соціальний супровід неповнолітніх дітей з девіантною поведінкою та соціальну адаптацію їх сімей, впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів.

7. Надає потрібні консультації щодо реалізації прав та свобод особистості дитини, здійснює соціально-педагогічний супровід дітей, які належать до груп соціального ризику, та дітей, що потребують опіки та піклування. Взаємодіє з учителями, вихователями, батьками (особами, що їх замінюють), спеціалістами соціальних служб, служб зайнятості, з благодійними та іншими організаціями під час надання допомоги дітям, які потребують опіки та піклування та інших категорій соціально незахищених дітей.

8. Проводить індивідуальну роботу з дітьми, які потребують особливої педагогічної уваги, залучає їх до роботи гуртків, секцій та інших об'єднань.

9. Здійснює профілактичну роботу з учнями щодо запобігання деструктивній поведінці, тютюнокурінню, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу.

III. Посадові обов'язки

1. Соціальний педагог навчального закладу виконує свої функціональні обов'язки на високому професійному рівні, виходячи із завдань освітньої політики Міністерства освіти і науки України.

2. Планує та організовує свою роботу відповідно до нормативів витрат часу на основні види роботи (див. Методичний лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-352 від 27.08.2000 р.).

3. Знає правову документацію щодо соціального захисту неповнолітніх, охорони прав дитини, закономірності соціалізації дітей у процесі соціального виховання з урахуванням усіх факторів середовища.

4. Соціальний педагог навчального закладу виконує свої професійні обов'язки у співпраці з психологом, завучем школи, директором, службою у справах неповнолітніх та іншими державними службами.

5. Керується в роботі Етичним кодексом соціального педагога. Зберігає професійну таємницю, не поширює відомостей, отриманих у процесі діагностики, консультування, якщо це може завдати шкоду дитині чи її оточенню.

6. Будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісній співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

7. Пропагує здоровий спосіб життя, здійснює превентивне виховання, підвищує рівень соціально-правових знань педагогічних працівників та батьків.

8. Постійно підвищує свій професійний рівень.

9. Використовує у своїй професійній діяльності виключно методики, технології, методи, які пройшли соціально-психологічну експертизу в Центрі практичної психології та соціальної роботи.

10. Веде відповідну документацію та статистичну звітність за результатами роботи в навчальному закладі. Бере участь у роботі педагогічної ради школи і нарадах, які проводяться адміністрацією школи.

11. Бере участь у роботі шкільної атестаційної комісії.

12. Подає статистичний звіт про роботу за рік методисту ЦППСР, який відповідає за психологічну службу.

13. Дотримується правил техніки безпеки на робочому місці.

IV. Права

1. Соціальний педагог навчального закладу за своїм статусом належить до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, користується всіма правами і гарантіями передбаченими для них.

2. З метою підвищення своєї кваліфікації та професійного зростання соціальний педагог має право на методичний день (8 годин) для консультацій у методичному кабінеті, Центрі практичної психології та соціальної роботи.

3. Соціальний педагог має право на окреме, спеціально обладнане приміщення для проведення соціологічних досліджень, консультативної, розвивальної та корекційної роботи.

4. З метою розв'язання конфліктних випадків соціальний педагог має право подати звернення до Центру практичної психології та соціальної роботи на предмет експертизи та супервізії своєї професійної діяльності.

V. Відповідальність

1. За невиконання або неякісне виконання правил внутрішнього розпорядку школи, посадових обов'язків без поважних причин, встановлених цією інструкцією, зокрема за невикористання наданих прав, соціальний педагог несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

2. За завдання учасникам навчально-виховного процесу збитків у результаті виконання (невиконання) своїх посадових повноважень соціальний педагог несе відповідальність у порядку і в межах, встановлених трудовим і цивільним законодавством України.

VI. Взаємини

1. Соціальний педагог навчального закладу працює в режимі нормованого робочого дня. Тривалість робочого тижня становить 40 год. Із них 20 год відводиться для роботи безпосередньо у навчальному закладі (консультування дітей, батьків, педпрацівників, профілактична робота тощо); 20 год — на підготовку до проведення соціально-педагогічних заходів (занять, відвідувань, обробку результатів, оформлення документації тощо), які можуть виконуватись поза межами навчального закладу.

2. Самостійно планує свою роботу на навчальний рік та півріччя. Річний план розробляє в період складання загального річного плану роботи школи (травень — червень). План роботи погоджує методист, який відповідає за психологічну службу міста, план затверджує директор навчального закладу не пізніше десяти днів до початку запланованого періоду.

3. Отримує від директора школи інформацію нормативно-правового та організаційно-методичного характеру.

4. Систематично обмінюється інформацією з питань, які входять до його компетенції, крім конфіденційної інформації стосовно клієнта з адміністрацією та працівниками школи.