ВПЛИВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОГО СЦЕНАРІЮ ПІДЛІТКА

Виступ на засіданні батьківського всеобучу

Кожна людина створює свою книгу життя. З почуттів, вражень, слів і вчинків тче велетенське полотно життя на тлі історії свого народу, країни, світу. Особиста історія створюється на ос­нові складеного ще в дитинстві життєво­го сценарію. Цей сценарій у загальних рисах ви­значає нашу ідентичність (хто я?), напрям (куди я йду?) й намір (для чого я туди йду?). Засновник транзакційного аналізу Ерік Берн дав таке визначення життєвому сце­нарію: «Неусвідомлюваний план життя..., план життя, що складається в дитинстві, підкріплюється батьками, виправдовується наступними подіями й завершується так, як було вирішено з самого початку» Сценарій—це те, що людина в ран­ньому дитинстві запланувала зробити, а життєвий шлях—те, що відбувається на­справді. Життєвий шлях може відрізняти­ся від сценарію (і, як правило, відрізняєть­ся) оскільки є результатом взаємодії чоти­рьох чинників: спадковості, зовнішніх подій, сценарію й самостійних рішень.

Ідея про те, що дитячі враження суттєво визначають подальше життя людей, є ви­значальною для різних напрямків психо­логії. Наведемо особливості теорії сценарію в транзакційному аналізі:

1.   У дитини не просто формуються за­гальні уявлення про світ, вона складає саме певний план життя, як театральну виста­ву з чітко визначеними початком, середи­ною і кінцем.

2.   План життя завершується так, як було вирішено з самого початку. Коли до­рослі люди розігрують свій сценарій, то несвідомо обирають такі форми поведінки, які наЛіииуить їх до розв'язки, заплано­ваної в сценарії.

3.   Сценарій є наслідком рішення, яке дитина приймає часто не усвідомлено, без ретельного обмірковування, властивого до­рослим людям: ранні рішення обумовлені почуттями, а не мисленням.

4.   Сценарій підкріплюється батьками, які з перошхдшв життя дитини адресують їй послання (вербальні й невербальні), на основі яких дитина робить певні умовиво­ди про саму себе, інших людей та світ у ці­лому. Послання утворюють ту змістову структуру, на основі якої дитина приймає головні рішення щодо свого сценарію.

5.   Сценарій не усвідомлюється, якщо не докласти для цього достатніх зусиль у процесі спеціально організованої діяль­ності (найчастіше це психологічне консуль­тування чи психотерапія).

Для формування життєвого сценарію не менш важливими за батьківські послання, є соціальні конструкцій. Це поняття пе­редбачає, що переконання, цінності, на­станови, звичаї, ярлики, закони, поділ праці, те, що становить нашу соціальну ре­альність конструюється представниками культури в процесі взаємодії. Іншими сло­вами, в спільнотах створюються «лінзи», через які людина інтерпретує світ.

Отже, людина вирушає в мандрівку життя, беручи з собою «план мандрівки» (життєвий сценарій) та «лінзи», щоб відшукати потрібне, відповідне плану та оцінити його (проінтерпретувати) також відповідно до плану.

Відоме прислів'я нас учить «скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Це прислів'я можна поширити на будь-яку сферу жит­тя: скажи мені, що ти читаєш, які фільми дивишся, які герої тобі подобаються, як ти проводиш дозвілля, і я скажу тобі, який ти, який твій життєвий сценарій.

Звичайно, сценарій може бути й успіш­ним. Але якщо повторюються одні й ті ж помилки, ситуації, варто виявити тенденції свого життєвого сценарію.

Який ваш. девіз

Які слова є девізом вашого життя? Пере­можці назвали б фрази: «Головне — бути першим», «Подивимося, хто кого»; помірко­вані люди: «Завжди виконуй свій обов'язок», «Будь професіоналом», «Потрібно, щоб тебе всі поважали»; невдахи — «Нікому не мож­на довіряти», «Я заслуговую на більше», «Мені всі заздрять».

Улюблений герой

Обрану в дитинстві програму можна зрозуміти, аналізуючи казки. «Виявивши» сценарну казку, можна визначити ту про­граму за якою живе доросла людина. Зга­дайте, хто в дитинстві був вашим улюбле­ним героєм, які книжки ви перечитували (слухали) багато разів. Можливо, ви відшу­каєте дивовижну подібність між собою —дорослою людиною — і улюбленим героєм. Можливо, він непомітно керує вашим жит­тям? В чому схожість?

Хто ваш улюблений герой? Це може бути персонаж казки, герой або героїня п'єси, бо кінофільму або реальна людина, візьміть першого персонажа, який спав вам на думку, увімкніть магнітофон. Станьте цим персонажем, розповідайте про себе, ко­ристуючись при цьому словом «я».

Наприклад, моя героїня—Русалочка. Я можу почати свою розповідь так. «Я—Ру­салочка. Я ніяк не можу звикнути ходити по землі У мене дуже болять ноги. Всім на­вколо здається, що я ходжу дуже легко, не докладаючи зусиль. Може це й справді так. Але ж земля не моя стихія, я думаю, що вона податлива, текуча, але це не завжди буває так».

Отже, сюжети формуються під впливом літературних творів, кінофільмів, почутих розповідей, шляхом прямого чи опосеред­кованого спостереження за реалізацією рольових моделей оточуючих. Все це «допо­магає» сформуватися й закріпитися сцена­рію, що намітився.

Здійснюючи психологічний аналіз кінофільмів, книжок, комп'ютерних ігор, якими захоплюється дитина, можна отри­мати уявлення, який життєвий сценарій, які соціальні конструкції визначатимуть її життя.

Зробимо спробу з'ясувати, які послання отримують підлітки з сучасної  «бойової» фантастики. Адже, як показало опитуване», саме такий різновид літератури найбільш популярний серед підлітків 14—17 років. Можна зробити при­пущення, дю подібна літера­тура користується попитом і серед молоді та людей стар­шого віку. Спробуємо з'ясува­ти, які  ідеали несуть у світ підліткової свідомості герої фантастичних ро­манів. Як ці герої сприймають і репрезентують світові себе, як ставляться до інших, ото­чуючого світу, і як все це може вплинути на становлення особистості підлітка?

Підлітковий вік це той пе­ріод, коли дитина пробує втілювати свій життєвий сце­нарій у життя, тобто робить спробу самостійних вчинків. І послання з соціуму, соціальні конструкти, якраз і є тим визначальним орієнтиром, який зміцнює чи змінює життєвий сце­нарій особистості, впливає на подальший життєвий шлях.

Про підліткову кризу написано багато. Нагадаємо, що в центрі підліткової кризи — переживання дорослості: «бути й здавати­ся» дорослим у відчутті власного тіла і в сто­сунках з іншими (іншим). Підліток вже не бажає жити в системі старих стосунків, прагне вийти за будь-які можливі межі, просторові, часові, інші, фактично за межі зовнішньої організації його поведінки. Він намагається заявити про себе як про осо­бистість, переживає страх власної незначимості, судомно шукає своє місце в житті, колективі.

Саме в цьому віці у багатьох дітей впер­ше з'являються справжні друзі — не си­туаційні, легко змінювані товариші по іграх, а саме друзі, без яких неможливе життя. У зв'язку з цим актуалізуються питання вірності й зради, лідерства, осо­бистої та чужої гідності. І якщо дружба не пережита в підлітковому віці — це пев­на ущербність, дефективність на все

життя.

Вихід із кризи пов'язаний з пошуком підлітком ідеалу, життєвої місії, вибу­довуванням своєї ієрархії цінностей і слідуванням їм. Він вдивляється в од­нолітків, у себе, шукає «Я» — і в культурних зразках. Книжки, кінофіль­ми, спорт, естрада, Інтернет — ось його порадники.

Прігадаемо назви книжок одного досить популярного сучасного російського автора-фантаста — «Всіма правдами й неправда­ми», «Мета виправдовує засоби», «Менше зло», а ще «Імперія», «Імперська мозаїка», «Імператори ілюзій» і як загальне гасло «Не­хай Бог не втручається». Тут вам і особисті принципи, й ідеал держави, й філософія дій.

Як все просто! Всесвіт існує тільки за­для того, щоб герой ним володів, керував, правив, насолоджувався. Ідеал бойової ро­сійської фантастики це надлюдина, герой, для якого створений світ.

Людина-герой, життя-подвиг — така модель життя активно пропагується в літе­ратурі (фільмах, іграх), особливо розрахо­ваних на підліткову та молодіжну аудито­рію. Це характеризує не лише російську фантастику, ай світову літературу (сучасну й класичну), твори радянського періоду. Важливо лише розрізняти справжні подви­ги й справжніх героїв, від фальшивого «ге­ройства».

Як ми вже зазначали, життєвий сценарій є однією з найважливіших скла­дових життєвого шляху чи життєвої моделі. Важливо жити тим життям, яке найбільш відповідне людині, в якому вона найбільш ефективна й відчуває себе найкомфортніше. Згадаємо ідею «сродної праці» україн­ського філософа Григорія Сковороди.

Захоплюються книжками про героїв підлітки, що тяжіють саме до життя-подвигу. Загалом життя-подвиг—це прекрасно. Нам не вистачає таких людей, адже саме вони можуть щось реально змінити для країни, суспільства, організації. Саме ці люди роблять наукові відкриття й досяга­ють справжніхуспіхів.

Герої — це люди, які виконують свою місію (навіть, якщо вони ніколи не думали про це).

Що ж характеризує людей, які є справ­жніми героями?

— Цілеспрямованість. Вплинути на таких людей надзвичайно важко. Практич­но неможливо намагатися їх змінити, зро­бити їх життя більш раціональним.

—Працездатність. Незважаючи нате, що ці люди часто непомітні, не яскраві, вони дуже сильні, енергійні, працюють дуже багато й самовіддано.

Отже, підлітки шукають свій ідеал, ви­будовують систему цінностей.

 На яких ге­роїв їм пропонують орієнтуватися? Чим за­міняють потребу справжнього подвигу?

Насамперед — досконале тіло, й есте­тика тут ні до чого: «В теле бушевала неве­домая, невесть откуда взявшаяся мощь. Моща!Будто кто-то подарил мне реактивный двигатель. Мышцы звенели как стру­ны, сердце колотило в грудную клетку с размеренностью метронома, в голове было ясно».

Такі вони, «Герої» — блискавична швидкість, надлюдська сила, сила перед якою не встоїть жодна жива істота; Та що там людина — стіни падають, дерева ла­маються на шляху супермена. Для чого така сила, спитаєте ви. Ну, насамперед, для того, щоб вижити і в боротьбі зайшіти гідне місце в ієрархії будь-якого світу.

Фізична сила — це й запорука успіху в суспільстві. Стати над іншими можна лише продемонструвавши їм свою бойову перевагу, жорстокість. У середньовічно­му суспільстві це володіння мечем, списом, луком, ну і, звичайно, кулаками. Мета та сама — щоб усі боялися. Сце­ни боїв описані так детально, що змушу­ють чути хрускіт кісток, що ламаються, бачити вивернуті нутрощі поранених і вбитих, завмирати від криків, стогонів, волань людей, що конають. І все це з дета­лями чисто технічними, як убити (і доби­ти) професійно.

А ще для справжнього життя герою потрібні гроші, багато грошей. Сотня ти­сяч баксів не врятує. Жити хочеться ком­фортно, ні в чому собі не відмовляти. Ось і не гребує наш герой спочатку за гроші ви­рішувати бізнесові проблеми своїх робото­давців, усуваючи їхніх конкурентів не про­сто з дороги, з життя, а потім «ходити» у інші світи задля збагачення. Ні, все чесно. Щось заробив, рубаючи голови лісовим розбійни­кам, щось від вбитих злодіїв дісталося, нічо­го не вкрав. Здається, що ці інші світи вза­галі й потрібні лише тому, що в своєму роз­багатіти вже важче.

І все це подається як буденна, повсякден­на робота. Вбивати людей легко, бо це необхідно (на думку «героя», звичайно). Ця робота також вимагає високої кваліфікації. Тому герой відточує свою майстерність вбивці за найменшої нагоди. Так, це не фентезі, але й фантастика тут ні до чого. Втім, фантастичні аксесуари потрібні для досягнення мети — стати су­пергероем. Автор проводить свого героя через ряд му­тацій — надлюдина готова! «ВОНО» (що воно таке, це «ВОНО», не второпав, мабуть, і сам герой) повідомляє йому: «Тепер ти Бог».

Складається враження, що довготривалу підліткову кри­зу переживає й автор, і його герой, причому обираючи саме примітивно-негативний сценарій виходу з неї. Що ж, новостворена істота дійсно вміє багато, до зірок може до­тягнутися з легкістю. Та умі­ння й досвід, які вона отримала, не сприя­ють її розвиткові в напрямку до зрілості (при цьому мова йде про цілком дорослу людину), а отже, до миру у власній душі й у сприйнятті світу. Герой не осягнув голов­ного —Любові.

Порівняємо запропоновані ідеали, на­приклад, з ідеалами Толкієна, втіленими в образі хобіта Фродо.

1. «Досконале тіло, фізична сила, щоб усі боялися» — Фродо невеликий, більше схожий на дитину. Зауважимо, що в підлітків тіло ще формується, й вони час­то страждають від фізичної недосконалості. Тому, ідентифікувавши себе з фізично слабким Фродо, можна зро­зуміти й засвоїти послання «Для того, щоб стати героєм (успішним, любимим), не обо­в'язково мати досконале тіло, важлива духовна сила».

2.   «Заявити гідне місце в ієрархії, заро­бити побільше грошей» — Фродо отримав величезний спадок, але залишає своє ба­гатство. У цій нелегкій подорожі гроші жод­ного разу не були йому потрібні. Не мріють він і його друзі володіти кимось або чимось. Вони мриють швидше повернутися додому.

3.  «Ні в чому собі не відмовляти» — все якраз навпаки,  справжні герої вміють відмовитися від надмірних, не потрібних бажань.

4. Замість егоцентризму—підпорядкування свого життя виконанню справжньої місії.

5. Замість жорстокості до інших — любов, інколи навіть слабкість, адже протистояти своїм негативним рисам, справді, дуже важко.

Проте, любов—це надто складно. Сьогодні прилавки заполонила зашолонила література, яка пропагує героя простого, не обтяженого терзаннями в пошуках себе, сенсу свого існування. Виживай, живи, насолоджуйся життям вже сьогодні — таке його гасло. І ще чисто дитяче, та не таке й безневинне: «Якщо хочеться, то все можна».

Насправді ж, життєспроможність таких людей різко знижена.

Справжня література сприяє тому, щоб читачі думали й знаходили сенс існуван­ня, пізнавали життя. Надто спрощені, при­мітивні твори є причиною того, що діти «ков­тають» чужі ідеї й думки, й такі не засвоєні інтроекти засмічують свідомість молодої й дорослої людини.

Звичайно, кожен підліток мріє бути наймогутнішим, найрозумнішим, най­красивішим. І навряд чи він хоче бути одновимірним, примітивним. І коли в руках такої дитини з'являються подібні книжки, як керівництво до дії, чекай біди. Ще не пізнавши дружби, підліток учиться не до­віряти, не розібравшись у собі, він уже го­товий судити й карати інших, не навчив­шись любити й радіти життю, він готовий його відбирати, отримуючи від того задо­волення. Його чутливе «Я» вчиться з коре­нем виривати життя з тих, хто насмілить­ся мати сумнів щодо його здібностей, мож­ливостей, просто не так на нього поди­виться.

Чи буде втіхою за цих умов твердження про те, що діти наші мало читають? Так, вони справді НЕ читають Екзюпері, Достоєвського, Ліну Костенко. А ось таку «літера­туру» читають, або сприймають із екранів телевізорів, чи споживають як віртуальну гру.

Хороша книжка може навчити такій дорослій,чесноті як співчуття. А юнак, що не має досвіду як відгукнутися на чужий біль, після такої літератури може так і не навчи­тися відчувати біль живих людей. Аналізо­вана ж нами література вчить зважати лише на власний біль, на власні страждан­ня. Значиме лише те, що зачіпає мене осо­бисто, радує, чи завдає турбот. Що мені до горя інших? Вони лише декорації у розгор­танні драми мого існування. Та в реально­му житті кожен із нас чекає на співчуття й емпатію від близьких людей. Але чи вар­то чекати уваги й поваги до себе з боку дітей нам, дорослим, якщо ми спокійно ставимо­ся до споживання ними такої літератури?

Що робитиме людина з примітивними інтересами й бажаннями, якщо одного разу життя повернеться так, що вона не зможе їх задовольнити? Справжнього сен­су життя вона не шукає! Вона не знає щас­тя романтичного кохання, тому що в неї ще в дитинстві вкрали цю таємницю; її не ок­рилить зустріч із справжнім мистецтвом, не втішить служіння чомусь із великої літе­ри: Богу, Ідеї, Вітчизні, Науці; її не відвер­нуть від свого горя турботи про іншу люди­ну. Бо для всього цього потрібно мати роз­винуту, сильну, багату душу.

Дорослі! Будьмо пильні. Ворога по­трібно знати в обличчя: що читають наші діти, які дивляться фільми, слуха­ють музику, в які ігри грають? І чи є аль­тернатива тому, що ми визначимо як шкідливе для дитячої душі? Чи готові ми своєю особистістю, життям, ціннос­тями й ідеалами бути альтернативою таким «героям»?

Любов Базалійська,

практичний психолог

Вінницького технічного ліцею

ТРЕНІНГ ЯК ЕФЕКТИВНА ФОРМА РОБОТИ З БАТЬКАМИ ПІД ЧАС БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

Батьківський тренінг — це особлива систематична форма роботи з батьками. Робота з батьками й батьківський тренінг включають терапевтичний аспект. Батьки складають частину оточення дитини, тому зміни в поведінці й способі життя батьків впливають на досвід дитини.

Батьківський тренінг являє собою дидактичний прийом, за допомогою якого тренер полегшує батькам розуміння процесів, які сприяють розвитку ситуативних взаємозв'язків, необхідних для подолання проблеми; пізнання власних можливостей і нахилів особистості до самодопомоги в проблемних ситуаціях, а також допомагає розробити, апробувати й засвоїти нові способи вирішення проблем. Завдання тренера полягає в тому, щоб за допомогою сучасних методів навчання допомогти батькам виробити навички, які необхідні у формуванні здорового способу життя (ФЗСЖ) дитини.

Принципи роботи з батьками мають ряд особливостей. Сім'я обов'язково повинна бути включена в процес ФЗСЖ, а сімейні ресурси самодопомоги з самого початку є складовою частиною тренінгового заняття. Форма й зміст роботи з батьками і часові рамки співробітництва повинні відповідати часовим і персональним можливостям, потребам і ціннісним установкам і цілям сім'ї. Робота з батьками укріплює стабільність сім'ї. Батьківський тренінг — оптимістична форма роботи з батьками, яка переконує батьків у необхідності активної спільної роботи на користь дитини.

Як метод батьківський тренінг є опосередкованим підходом до ФЗСЖ дітей. Вплив включає роботу з батьками, яка не обов'язково передбачає присутність дітей. Концепція батьківського тренінгу може мати більш складні цільові установки: спільна робота з батьками скерована на зміну системи цінностей, цільових установок, здатності до переживань, а також поведінки й способу життя батьків. Вона служить завданню ФЗСЖ дитини й сприяє процесу її розвитку шляхом досягнення кращого взаєморозуміння між батьками й дитиною, адекватних форм виховної взаємодії, зняття напруги, покращення настрою й забезпечення більших можливостей для подолання труднощів.

Етапи та завдання проведення батьківського тренінгу

Завдання першого етапу тренінгу: навчання вмінню бачити.  

Варіанти завдань можуть включати:

• опис батьками проблемних ситуацій в сім'ї, які можуть бути використані в процесі тренінгу;
• показ проблемної ситуації в рольовій грі (виконання рольової гри);
• систематизоване спостереження за поведінкою під час організованих вправ.

Алгоритм опису ситуації:

1) Змістовна сторона ситуації;

2)  місце події;

3)  учасники ситуації;

4)  що було сказано (мовлення);

5)  якими жестами та мімікою це супроводжувалося (способи
самовираження);

6)  як підтримувався контакт (візуальний контакт);

7)  як розгорталися події в часі (часові співвідношення).

У процесі таких занять виробляється спільний погляд на проблемну ситуацію, стають зрозумілими «анатомія» процесу взаємодії і ситуативні дані. Важливо, що інтерпретацію й оцінку висловлюють батьки, які описують ситуацію.

Завдання другого етапу тренінгу: інтерпретація й оцінки

Під інтерпретацією ми розуміємо систематизацію виявлених взаємодій, яка робить зрозумілою конфліктну ситуацію. Оцінка вказує на те, наскільки інтерпретована ситуація може чи не може бути використана для певної виховної мети.

За допомогою демонстраційних експериментів можна досягати таких навчальних цілей:

• навчити розумінню того, що поведінка, сприйняття, а також емоційне переживання залежать від впливу середовища;
• навчити розрізняти наміри й фактичний вплив виховних дій і контролювати ефективність власної поведінки;
• навчити бачити вплив таких виховних дій на безпосереднє переживання й поведінку дитини;
• навчитися розпізнавати доцільну й недоцільну допомогу, виходячи із функціонального взаємозв'язку між дією і результатом, й оцінювати поведінку в залежності від мети дії.

Результатом є «функціональна анатомія» процесів виховної взаємодії, які мають відношення до проблемних ситуацій в сім'ях, які були представлені на першому етапі тренінгу.

Завдання третього етапу тренінгу: вироблення можливих дій.

Робота по вирішенню проблеми підрозділяється на наступні кроки:

• аналіз проблемної ситуації;
• збирання ідей, спрямованих на вирішення проблеми (мозковий штурм);
• пошук альтернативних шляхів вирішення в процесі рольової гри.

Леся Венедиктівна Гнатюк,

керівник МО класних керівників

закладу « ЗШ І-ІІІ ст. №10 ВМР»

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

(згідно Листа МОН України № 1/9-448 від 27 листопада 2007р.)

І. Загальні положення

1. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про психологічну службу системи освіти України», (наказ МОНУ № 127 від 03.05.1999 р., Наказ МОНУ № 439 від 07.06.2001р.), «Про внесення змін до положення про психологічну службу системи освіти України», листа МОНУ № 1/9-272 від 02.08.2001 р., листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-352 від 27.08.2000 р., «Типового положення про центри практичної психології і соціальної роботи» (наказ МОНУ № 386 від 15.08.2000 р.) та інших нормативно-правових документів.

2. Соціальний педагог повинен мати спеціальну (соціально-педагогічну) освіту, мінімальний освітньо-кваліфікаційний рівень — бакалавр.

Соціальний педагог адміністративно підпорядковується безпосередньо директору навчального закладу, методично підпорядковується методисту ЦППСР, який відповідає за психологічну службу та отримує рекомендації у міському Центрі практичної психології та соціальної роботи.

3. У своїй діяльності соціальний педагог керується Конституцією України, рішеннями органів управління освітою всіх рівнів з питань навчання та виховання учнів, Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про освіту», Положенням про психологічну службу системи освіти України, Етичним кодексом соціального педагога, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, Центру практичної психології та соціальної роботи, адміністративним, трудовим законодавством, а також Статутом, нормативно-правовими актами школи, трудовою угодою, цією інструкцією.

II. Функції

1. Вивчає психолого-медико-педагогічні особливості учнів, їх мікросередовище, умови проживання. Виявляє інтереси, потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення у поведінці дітей, своєчасно надає їм соціальну допомогу та підтримку.

2. Виступає посередником між дитиною та навчальним закладом, сім'єю, середовищем, спеціалістами різноманітних соціальних служб, відомств та адміністративних органів.

3. Визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи з дітьми та підлітками, способи вирішення особистих та соціальних проблем, вживає заходів щодо соціального захисту та соціальної допомоги.

4. Сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів. Залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян.

5. Сприяє професійному самовизначенню та соціальній адаптації учнівської молоді.

6. Здійснює соціальний супровід неповнолітніх дітей з девіантною поведінкою та соціальну адаптацію їх сімей, впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів.

7. Надає потрібні консультації щодо реалізації прав та свобод особистості дитини, здійснює соціально-педагогічний супровід дітей, які належать до груп соціального ризику, та дітей, що потребують опіки та піклування. Взаємодіє з учителями, вихователями, батьками (особами, що їх замінюють), спеціалістами соціальних служб, служб зайнятості, з благодійними та іншими організаціями під час надання допомоги дітям, які потребують опіки та піклування та інших категорій соціально незахищених дітей.

8. Проводить індивідуальну роботу з дітьми, які потребують особливої педагогічної уваги, залучає їх до роботи гуртків, секцій та інших об'єднань.

9. Здійснює профілактичну роботу з учнями щодо запобігання деструктивній поведінці, тютюнокурінню, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу.

III. Посадові обов'язки

1. Соціальний педагог навчального закладу виконує свої функціональні обов'язки на високому професійному рівні, виходячи із завдань освітньої політики Міністерства освіти і науки України.

2. Планує та організовує свою роботу відповідно до нормативів витрат часу на основні види роботи (див. Методичний лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-352 від 27.08.2000 р.).

3. Знає правову документацію щодо соціального захисту неповнолітніх, охорони прав дитини, закономірності соціалізації дітей у процесі соціального виховання з урахуванням усіх факторів середовища.

4. Соціальний педагог навчального закладу виконує свої професійні обов'язки у співпраці з психологом, завучем школи, директором, службою у справах неповнолітніх та іншими державними службами.

5. Керується в роботі Етичним кодексом соціального педагога. Зберігає професійну таємницю, не поширює відомостей, отриманих у процесі діагностики, консультування, якщо це може завдати шкоду дитині чи її оточенню.

6. Будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісній співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

7. Пропагує здоровий спосіб життя, здійснює превентивне виховання, підвищує рівень соціально-правових знань педагогічних працівників та батьків.

8. Постійно підвищує свій професійний рівень.

9. Використовує у своїй професійній діяльності виключно методики, технології, методи, які пройшли соціально-психологічну експертизу в Центрі практичної психології та соціальної роботи.

10. Веде відповідну документацію та статистичну звітність за результатами роботи в навчальному закладі. Бере участь у роботі педагогічної ради школи і нарадах, які проводяться адміністрацією школи.

11. Бере участь у роботі шкільної атестаційної комісії.

12. Подає статистичний звіт про роботу за рік методисту ЦППСР, який відповідає за психологічну службу.

13. Дотримується правил техніки безпеки на робочому місці.

IV. Права

1. Соціальний педагог навчального закладу за своїм статусом належить до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, користується всіма правами і гарантіями передбаченими для них.

2. З метою підвищення своєї кваліфікації та професійного зростання соціальний педагог має право на методичний день (8 годин) для консультацій у методичному кабінеті, Центрі практичної психології та соціальної роботи.

3. Соціальний педагог має право на окреме, спеціально обладнане приміщення для проведення соціологічних досліджень, консультативної, розвивальної та корекційної роботи.

4. З метою розв'язання конфліктних випадків соціальний педагог має право подати звернення до Центру практичної психології та соціальної роботи на предмет експертизи та супервізії своєї професійної діяльності.

V. Відповідальність

1. За невиконання або неякісне виконання правил внутрішнього розпорядку школи, посадових обов'язків без поважних причин, встановлених цією інструкцією, зокрема за невикористання наданих прав, соціальний педагог несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

2. За завдання учасникам навчально-виховного процесу збитків у результаті виконання (невиконання) своїх посадових повноважень соціальний педагог несе відповідальність у порядку і в межах, встановлених трудовим і цивільним законодавством України.

VI. Взаємини

1. Соціальний педагог навчального закладу працює в режимі нормованого робочого дня. Тривалість робочого тижня становить 40 год. Із них 20 год відводиться для роботи безпосередньо у навчальному закладі (консультування дітей, батьків, педпрацівників, профілактична робота тощо); 20 год — на підготовку до проведення соціально-педагогічних заходів (занять, відвідувань, обробку результатів, оформлення документації тощо), які можуть виконуватись поза межами навчального закладу.

2. Самостійно планує свою роботу на навчальний рік та півріччя. Річний план розробляє в період складання загального річного плану роботи школи (травень — червень). План роботи погоджує методист, який відповідає за психологічну службу міста, план затверджує директор навчального закладу не пізніше десяти днів до початку запланованого періоду.

3. Отримує від директора школи інформацію нормативно-правового та організаційно-методичного характеру.

4. Систематично обмінюється інформацією з питань, які входять до його компетенції, крім конфіденційної інформації стосовно клієнта з адміністрацією та працівниками школи.

Виступ на батьківських зборах "Батьки очима дітей і навпаки"

Батьківські збори з елементами тренінгу

Батьки очима дітей і навпаки

Мета: розвивати педагогічну рефлексію; сприяти взаєморозумінню між батьками і дітьми; виховувати у дітей глибоке почуття любові до своїх батьків, почуття вдячності; дати батькам змогу пишатися своїми дітьми.

Добрий вечір, шановні батьки. Ця зустріч відбудеться у вигляді тренінгу. Психологічний тренінг – це розминка для душі, розуму, тіла. Людина засвоює 10% від того, що чує, 50% від того, що бачить, 70% від того, що сама промовляє і 90% того, що робить. Учасники тренінгу роблять все самі. Ми не будемо давати один одному оцінок. Не будемо нікого обговорювати. Ми створимо атмосферу безпеки, довіри, відвертості. Це дасть змогу нам експериментувати, не соромлячись помилок.

Хотілось би, щоб цей захід допоміг вам, шановні батьки краще пізнати і зрозуміти наше молоде покоління, а дітям побачити у вас люблячих, чутливих і вимогливих друзів.

Через сім’ю наші діти виходять у суспільство. У сім’ї їм вручають естафету досвіду поколінь, яку вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям, а отже – майбутньому. Жоден виховний заклад не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера: спілкування дітей з батьком і матір’ю.

Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець. Тому недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець, од добрих батька й матері піде добра дитина».

Сімейна гра «Чи знаю я тебе?»

Пропоную вам взяти участь у сімейній грі. Правила такі: і діти, і батьки відповідають на запитання письмово, потім звіряють. отже перевіримо, як батьки знають своїх дітей.

1.    Що проситиме ваша дитина в той день, коли їй ні в чому не буде відмовлено? (дві речі)

2.  Чим ваша дитина, одержавши повну свободу, займеться в першу чергу? (дві улюблені справи)

3.  Чи знаєте ви друзів ваших дітей? Назвіть імена або прізвища трьох  найближчих друзів.

4.    Який предмет у школі для вашої дитини найцікавіший?(два предмета)

А зараз перевіримо, як діти знають своїх батьків.

1.     Якого кольору очі у твоєї мами, тата?

2.     Який улюблений колір у твоєї мама, тата?

3.     Найулюбленіша квітка твоєї мами?

4.     Яку пісню любить слухати твоя мама, тато?

5.     Чи можеш ти одразу, нікуди не глянувши, назвати дати народження своїх батьків? Запиши ці дати.

А тепер звірте відповіді. Ви можете самі зрозуміти як добре ви знаєте один одного.

Стосунки в сім’ї, стилі спілкування

Давайте поговоримо про стосунки між батьками і дітьми в сім’ї. ви можете поповнити свою сімейну скарбничку, якщо співпадуть відповіді.

Який стиль спілкування між батьками і дітьми прийнятий у вашій сім’ї: демократичний, ліберальний чи авторитарний? Нагадую, що демократичний – це дружній тон, коректна поведінка, допускаються дискусії з приводу розпоряджень дорослого, не підкреслюється «керівне становище». Авторитарний – короткі ділові розпорядження без пояснень, не беруться до уваги емоції та почуття дитини, не витримується дистанція між дорослими і дітьми. Ліберальний: не даються вказівки та розпорядження, повне погодження з усіма діями дитини, дотримання в сім’ї принципу «моя хата скраю».

Про батьківську любов і стосунки з дітьми

Шановні батьки, пам’ятайте, батьківська любов потрібна для самоповаги дитини, добрих взаємин з іншими людьми, позитивних уявлень про самого себе. Дуже часто саме відсутність віри у краще, що є в дитини, близьких людей – матері і батька –підштовхує її до негативних кроків.

Ми повинні чітко уявляти собі, що багато залежить від наших стосунків з дітьми і що прояви різних рис характеру дітям потрібно не приписувати, а демонструвати.

Найголовніше правило – навчіться слухати. Слухати з живим інтересом, розуміючи, що дитина знає більше, ніж ми уявляємо. І нехай підтримкою для вас будуть слова Януша Корчака: «Думок у дітей не менше, і вони не бідніші та гірші, ніж у дорослих, тільки вони інші. Нам важко знайти спільну мову, тому нема складнішого мистецтва, ніж вміння розмовляти з ними».

Якщо батьки самі вірять у добро, любов і справедливість, у них виростуть хороші діти, а якщо ні – результат непередбачуваний.

Для того, щоб вам, шановні батьки, допомогти знаходити спільну мову в різних ситуаціях, я запропоную використовувати наступні правила поведінки з дітьми.

1. Не псуйте мене. Я чудово знаю, що повинен одержувати все, що попрошу. Я просто перевіряю вас.

2. Не застосовуйте силу у стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила – це єдине, що має значення. Охочіше я сприйму, якщо ви керуватиме мною.

3. Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотриматись. Це підірве мою довіру до вас.

4. Не піддавайтесь на мої провокації, коли я навмисно говорю і роблю речі, що засмучують вас. Інакше я знову намагатимуся здобути таку «перемогу».

5. Не примушуйте мене почуватися меншим, ніж я є насправді. Я компенсую це тим, що поводитимуся так, ніби я «пуп землі».

6. Не робіть за мене того, що я можу зробити сам. Інакше я почуватимуся немовлям, якого треба обслуговувати.

7. Не робіть мені зауважень в присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.

8. Не звертайте занадто уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага лише їх закріплює.

9. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я не проти цього, але давайте це зробимо потім.

10.Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Інакше мені доведеться прикинутися глухим, щоб якось захиститися.

11.Не вимагайте від мене пояснень моєї поганої поведінки. Я справді не знаю, чому зробив те чи інше.

12.Не випробовуйте занадто мою чесність. Мене легко злякати при цьому, і я починаю брехати.

13.Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

14.Ніколи не вважайте, що вибачатися переді мною – нижче вашої гідності.

15.Ставтесь до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.

Наказ дітям 

(В.Сухомлинський)

Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько і мати –це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька – твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – це велике горе для них. По-справжньому любити їх – означає приносити в дім мир і спокій.

Твоя сім’я – це не тільки батько і мати. Це й ви –діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батьків дозволу на те, що без них вам робити не можна або не личить. Справжня свобода сина й дочки – бути слухняними дітьми. Покора волі батьків – перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися їй, то не зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком власних дітей.

«Три нещастя є в людини смерть, старість і лихі діти», - говорить українська мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невловима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість батька й матері були отруєні твоїми поганими вчинками. Вмій відчувати найважчі душевні муки батька й матері. Їхня хвороба – твоє горе, їхні невдачі й неприємності на роботі – твоя біда. Вмій бути добрим в думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки важка праця, втома, а й хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!  

Любов Базалійська