Засідання батьківського всеобучу на тему: «Значення психологічного комфорту у сім’ї для розвитку дитини»

13 вересня відбулося засідання батьківського всеобучу на тему: «Значення психологічного комфорту у сім’ї для розвитку дитини» у комунальному закладі "Вінницький технічний ліцей". Фотозвіт шкільний лікар Пастух Степан Корнійович - директор закладу Базалійська Любов Петрівна - практичний психолог закладу

Конструктивні батьківські установки. Усвідомлене батьківство.

Зміст

Вступ

1. Способи ефективного спілкування в сім’ї

2. Діагностичні    матеріали    для    опитування  батьків

3. Матеріали виступів на батьківських зборах

4. Тренінгові програми для поліпшення взаємостосунків батьків і дітей

5. Поради,  пам’ятки,  буклети  для  батьків  та  педагогів у роботі з дітьми.

 Висновки

 Використана література

Вступ

 Ми часто чуємо скарги батьків про некерованість, агресивність, непередбачуваність дітей. Батьки звинувачують кого завгодно, але не себе. А можливо, проблема - саме в них?

Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода справляють значний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї свідомості, її установки формуються в сім’ї. І якими вони будуть — залежить насамперед від батьків.

Чимало вчених у всі часи наголошували на помилки батьків у вихованні дітей. Підсумувавши дослідження психологів, ми виокремили найпоширеніші помилки:

1.Часте застосування погроз і фізичних покарань. Потрібно пам’ятати, що фізичне покарання — це крайній захід, який застосовують, коли інші не дали результату.

2.Невідповідність батьків власним моральним вимогам. Не слід забувати, що першим прикладом для наслідування є самі батьки, їхня поведінка, вчинки.

3.Емоційне несприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань. У кожному рішенні, вчинку мають домінувати спокій та емоційна стриманість батьків.

4.Негайне виконання всіх бажань і примх дитини. Найважче і чи не найголовніше в батьківстві — це терпіння. Якщо ви не потурали забаганкам дошкільняти, то вам буде легше їх стримувати у старшому віці.

5.Надмірні вимоги до дітей. У всьому потрібно дотримуватися «золотої середини». Постійний тиск і вимогливість ні до чого доброго не приведуть. Треба стимулювати дитину до виконання певних обов’язків, перш за все зацікавивши її цим. Можливо, спочатку ігровими моментами. «У грі дитина проникає у ті сфери життя, які поза грою їй недоступні» (Г. Костюк).

6.Сварки між батьками. Не слід вважати, що сварки між батьками — це проблеми самих батьків. Сварки безпосередньо впливають на дитину, на її психічний розвиток, а водночас і на фізіологічний. А тому перш ніж руйнувати стосунки, треба думати про їх наслідки для дітей.

7.Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. «...Не варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є» (А. Романова).

Ми маємо пам’ятати про те, що всі люди різні, й можливо в чомусь ваша дитина гірша від інших, але неодмінно в чомусь і краща. Абсолютно негативних людей не буває.

8.   Недостатній вияв любові до дитини.

9.  Надмірна опіка. Тут, знову ж таки, потрібно згадати про «золоту середину», адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам’ятати, що батьки не в усіх ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати їх.

Але і брак любові ще змалечку призводить до того, що дитина замикається в собі, вважає себе нікому не потрібною, через що гальмується загальний розвиток. Згодом брак любові та уваги може перерости у «вседозволеність», через яку діти набувають негативних звичок і захоплень. А ще пізніше це може сприяти розвитку суїцидальних думок і спробам самогубства як вираження непотрібності молоді суспільству.

Отже, батькам слід замислитися про власну поведінку та її наслідки для дітей. Можливо, ще не пізно щось змінити?

Безкоштовно скачати посібник у форматі pdf можно за посиланням:

http://mmk.edu.vn.ua/images/articles/psiholog/2013/metod_inf_mater/usv_batk.pdf

Теми виступів на засіданні батьківського всеобучу (соціального педагога, практичного психолога)

Теми виступів соціального педагога на засіданні батьківського всеобучу

1. Відповідальність батьків за порушення прав дітей
2. Вплив негативних мікрофакторів на підлітків, які відповідають нормам поведінки в суспільстві та мають батьків із соціально прийнятною поведінкою
3. Гуманістичний підхід – головний принцип сімейного виховання
4. Кримінальна відповідальність та її наслідки
5. Ксенофобія та расизм в Україні – нові виклики у сфері захисту прав людини
6. Моральне виховання дитини в сім’ї. Виховання доброти і милосердя
7. Морально-етичне виховання
8. Насильству – ні!
9. Недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім’ях
10. Питання здоров’я. Телебачення, комп’ютер у твоєму житті
11. Право в нашому житті
12. Проблеми соціального та національного сирітства в Україні
13. Родина як школа любові: що таке родина?
14. Роль сімейного виховання у формуванні особистості дитини
15. Світ цінностей у сучасному суспільстві
16. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – міф чи реальність
17. Соціально-психологічний аспект гендерної рівності між жінками та чоловіками
18. Стосунки батьків та дітей у сучасній родині
19. Сучасні сімейні цінності
20. Толерантне відношення до виховання майбутнього покоління
21. Усиновлення дітей-сиріт у родини
22. Формування педагогічної культури батьків
23. Як не помилитися у виявленні обдарованості дитини
24. Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми (особливо дітьми)
25. Як підготувати дитину до дорослого життя?

Теми виступів практичного психолога на засіданні батьківського всеобучу

1. Адаптація до нових умов. Ресурси та потенціал учнів
2. Адаптація. Криза 13 років
3. Батькам про темперамент дитини
4. Види домашнього насильства та їх класифікація
5. Виховання любов’ю
6. Вплив батьків на сімейні настанови дівчат та хлопців
7. Вплив сімейних традицій на професійне самоствердження старшокласників
8. Вплив творів мистецтва на психіку підлітків
9. Здорове майбутнє
10. Конструктивне рішення конфлікту
11. Конструктивні способи висловлення критики
12. Ліцеїсти та здоровий спосіб життя
13. Мудрість батьківського виховання
14. На боці підлітка
15. Обдарована дитина у сім’ї
16. Основи успіху батьківського виховання
17. Особливості підліткового та юнацького віку. Значення ролі батьків
18. Особливості суперечливих стосунків між батьками та дітьми підліткового віку
19. Підлітки мають знати свої права
20. Психологічна атмосфера у сім’ї під час іспитів
    
21. Психологічна підготовка до ЗНО та ДПА – батьки учнів 9 та 11 класу
22. Психологічне обґрунтування заходів пропагування серед ліцеїстів здорового способу життя
23. Психологічні аспекти виховання
24. Формування особистості випускника
25. Як у створенні партнерства не втратити сім’ю

Виховання чуйності й доброти

Презентація. Виступ на батьківському всеобучі учнів-омбудсменів "Вінницького технічного ліцею"

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ У 5-11 КЛАСАХ ЯК СТАТИ ДРУГОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ

Світлана Гончаренко

Великим є мистецтво прищеплювати людям прекрасні ідеї, що вчать жертвувати всім заради щастя роду людського. Стендаль Використовуйте шанс.

Вийдіть за межі. Довіряйте собі й намагайтеся змінити своє майбутнє.

Д. Кожен

Мета: сприяти налагодженню довірчих стосунків батьків зі своїми дітьми, формувати толерантність і виваженість.

Привітання. Вступне слово. Оголошення мети зустрічі.

Психолог. Перед нами відкривається світ, де терпимість (толерантність), уміння прощати, розуміти одне одного стає прерогативою не окремої особи, а життєвою необхідністю для кожної людської істоти, особливо для тих дорослих, хто став на стежку батьківства. Сучасні діти, загалом, вражають батьків усе більшими проявами неслухняності, впертості, агресивності, небажанням учитися тощо. Можливо, вони просто соромляться колишніх політичних чи релігійних уподобань дорослих або ж відчувають фальш у їхньому ставленні одне до одного. Та ймовірно, їхню увагу привертає насамперед цілісність дорослих, гармонійність, і навіть найменші діти бурхливо реагують на відсутність цих рис. Якщо ж цього не вдається знайти вдома у своїх батьках або в школі (в особі вчителя і вихователя), вони відсторонюються, занурюються в себе, ніби намагаються зрозуміти, що ще може запропонувати їм цей світ, або що вони в змозі створити власноруч, навіть і за допомогою люті чи ненависті, які, як вони сподіваються, хоч чимось допоможуть їм у побудові власної моделі світу. Тому так важливо вміти реально подивитися на себе, зрозуміти, які внутрішні проблеми дорослого провокують певну поведінку дитини.

Основна частина

Психолог. Шановні батьки! Сьогодні все більше фахівців звертають увагу на те, що особистість людини, з одного боку, — цілісне утворення, схильне саморозвиватися, а з іншого — система складових, які відбиваються у наших думках, емоціях, поведінці.

Кожна з них займає своє місце в нашій душі. Безперечно, якщо людина усвідомить найстійкіші частинки власної душі, вона краще розумітиме саму себе, і, звичайно, це допоможе їй будувати стосунки зі своїми дітьми, регулювати поведінку. Для глибшого пізнання домінантного аспекту особистості пропонуємо невеличкий тест.

Тест для визначення трьох станів особистості

Оцініть наведені нижче висловлювання за шкалою від 0 до 10.

1.  Мені часом бракує витримки.

2.  Якщо мої бажання заважають мені, то я вмію їх стримувати.

3.  Батьки як зріліші люди повинні влаштовувати сімейне життя своїх дітей.

4.  Я інколи перебільшую власну роль у деяких подіях.

5.  Мене нелегко ошукати.

6.  Мені б сподобалося бути вихователем.

7.  Інколи мені хочеться подуріти, як маленькому.

8.  Гадаю, я правильно розумію всі події, що відбуваються.

9.  Кожен мусить виконувати свій обов’язок.

10.  Нерідко я роблю не так, як треба, а як хочеться.

11.  Приймаючи рішення, намагаюся продумати його наслідки.

12.Молодше покоління повинне вчитися у старшого, як треба жити.

13.Я, як і багато хто, часом ображаюся.

14.    Мені вдається побачити в людях більше, ніж вони говорять про себе.

15.  Діти мають обов’язково виконувати вказівки батьків.

16.  Я — людина, схильна захоплюватися.

17.  Мій основний критерій оцінки людини — об’єктивність.

18.  Мої погляди непохитні.

19.   Трапляється, що я не поступаюся в суперечці лише тому, що не хочу поступатися.

20.  Правила доцільні, доки вони корисні.

21.Люди повинні дотримуватися всіх правил, незважаючи на обставини.

Інтерпретація результатів

Підрахуйте суму балів:

твердження 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 — «дитячий» стан особистості;

2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 — «дорослий» стан особистості;

3, 6, 9, 12, 15, 18, 21 — «батьківський» стан особистості.

У   сучасній психології виділяються три основні категорії станів «Я»:

1.            подібні до батьківських образів;

2.            спрямовані на об’єктивну оцінку реальності;

3.            які діють із моменту фіксації їх у ранньому дитинстві.

Перша  модель  —  «батьківський»  стан  особистості.  Завдяки  цьому компоненту людина може ефективно виконувати соціальну роль батька (матері) своїх дітей. Завдяки батьківському компоненту багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберегти час і енергію.

Водночас у разі порушення рівноваги та неадекватного збільшення впливу батьківського компонента людина починає повчати інших, указувати на їхні помилки, оцінювати дії інших, намагається приховати свої слабкі сторони, некритично ставиться до власних дій.

Друга модель — «дитячий» стан особистості. У багатьох проявах дитячий компонент — одна з найцінніших складових особистості, що вносить у життя радість, чарівність, безпосередність, спонтанність. Дитина — джерело інтуїції, творчості. Але якщо дитячий компонент переважає всі інші, це виявляється у хаотичності, неконтрольованій поведінці, безсистемності, безвідповідальності тощо.

Третя модель — «дорослий» стан особистості. Тут людина спрямована на раціональне опрацювання інформації, адекватну оцінку будь-якої ситуації для того, щоб ефективно взаємодіяти з навколишнім світом. Але за неадекватно ве-ликого впливу цього стану особа поводиться надто раціонально, немов комп’ютер, позбавляючи себе таким чином багатьох радощів життя, емоцій.

Отже, за надто великої переваги одного стану над іншим важко адекватно оцінювати різноманітні життєві обставини. Щоб запобігти цьому, кожна людина має усвідомити власні стани, їхнє співвідношення та врахувати цей фактор. А в разі потреби — спеціально попрацювати над гармонізацією своєї особистості.

Психолог. Коли ми звертаємося до своїх досить дорослих дітей, вони починають відводити очі, переступати з ноги на ногу і дивитися кудись додолу, а не на нас. Або ж відверто заявляють: «Так я і послухався!». А після цього гупають дверима перед нашим носом і починають жити своїм особистим життям — а нам залишається тільки вірити, що нічого страшного вони не утнуть.

Настав час спілкуватися з ними по-справжньому — час відвертої зустрічі, коли ви відкинете захисні лати з надією, що ще не дуже пізно. Й у вас справді ще є великі шанси встигнути!

Про що потрібно знати батькам

Оцінюйте не особистість, почуття, думки дитини, а її вчинки. Намагайтеся у спілкуванні висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи «Я»- висловлювання («Я вважаю...», «Мені здається...», «Мені дуже неприємно...», «Я відчуваю...»).

Якщо дуже хочеться порівняти свою дитину, то порівнюйте лише її саму із нею ж у минулому. Не варто зіставляти дочку чи сина з однокласниками або однолітками — нічого крім образи чи бажання робити все наперекір не одержите.

Використовуйте методику чотирьох кроків, коли необхідно встановити обмеження:

1.             Прийняття почуттів дитини («Мені здається, ти дуже засмучений/розгніваний/роздратований/ображений. Та я люблю тебе в будь-якому стані, і ти завжди можеш розраховувати на мою підтримку та допомогу»).

2.     Установлення обмежень («Але мені неприємно те, яким чином ти висловлюєш свої почуття і потреби. Якщо така поведінка триватиме, я буду змушений обмежити тебе... (у чомусь, що дуже важливе для дитини). У будь-якому разі, це буде твій вибір, за який ти відповідатимеш. Отже: зробиш так — буде по-одному, зробиш інакше — і результат отримаєш відповідний»).

3.  Альтернатива («Отже: зробиш так — буде... зробиш інакше — буде...»).

4.   Право вибору («Я тобі довіряю і впевнений, що ти зробиш правильний вибір»). Важливо розкрити перед дитиною весь спектр можливого розвитку подій.

Навчіться сприймати свого сина чи доньку такими, якими вони є, а не такими, якими б нам хотілося їх бачити. Дуже легко любити ідеальну людську істоту. Спробуйте полюбити дитину цілком, із її вадами та поганими рисами. Пам’ятайте! Любити — це не означає потурати в усьому!

ЯК НАЛАГОДИТИ ТЕПЛІ СТОСУНКИ

Основні правила батьківської поведінки

Скажіть дитині, що хочете з нею поговорити — і запропонуйте їй самій обрати для цього слушний момент. Попередьте, що вам знадобиться, наприклад, одна година. Нехай вона сама обере час, вимагайте лише одного: щоб ніщо — ніщо! — не стало їй на заваді. Так ви одразу покажете їй, що бесіда набагато важливіша від повсякденних прохань і звичайних сімейних розмов. Будьте готові до того, що вона почне вперто відмовлятися, але все одно наполягайте на своєму.

Сядьте перед дитиною і зверніться з проханням уважно подивитися вам у вічі. Одразу попередьте, що не буде нотацій або сварки, ви не обговорюватимете її поведінку. Скажіть, що понад усе хочете порозумітися і стати її другом. А потім зверніться з проханням пояснити, чому, на ваш погляд, у вас не складаються стосунки. Налаштуйтесь на відвертість. Чудес не чекайте, але перш за все намагайтеся сприймати слова дитини без якихось умов.

Не читайте лекцій, не лютіться. Не показуйте свого гніву, якщо почуєте щось таке, що вважаєте помилкою або навіть правопорушенням. Пам’ятайте, що ця розмова — про саму дитину, а не про вас — не варто говорити про те, якими ви були в дитинстві. Коли дитина розповідає відверто, ви слухаєте саме життя, причому «з перших вуст» — згодні ви з тим, що говориться, чи ні. Нехай дитина вас звинуватить у всьому на світі. Навіть якщо її слова несправедливі, це краще, ніж між вами лежатиме прірва замовчування. Так ви хоча б дозволите їй скинути тягар переживань!

Після того, як уважно вислухали дитину, скажіть, що ви багато що зрозуміли завдяки відвертій розмові — бо не вмієте читати думки. Не бійтеся попросити вибачення, якщо в якихось ситуаціях були не зовсім праві — від цього батьківський авторитет не тільки не зменшиться, а, навпаки, зміцниться.

Проблеми, що виникають між нами та нашими дітьми, мають глибоке коріння. Варто згадати себе в цьому ж віці та свої стосунки з батьками. Можливо, це дасть відповідь, чому син чи донька поводиться саме так, а не інакше.

Пам’ятайте: кожна вирішена проблема у стосунках із дитиною допоможе нам розв’язати внутрішні дилеми, бо діти є нашими найкращими вчителями, які спонукають до самовдосконалення та розвитку.

Заключна частина. Відповіді на запитання батьків.

ЛЕКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «Формування самосвідомості у молодших школярів»

Тема «Формування самосвідомості у молодших школярів»

Конкретними носіями всього того, чим має володіти дитина впродовж свого життя,є дорослі, які її виховують і навчають

 Д. Ельконін

Мета: визначити роль і місце батьків у процесі формування самосвідомості учнів; обговорити шляхи взаємодії з родиною для становлення й розвитку гармонійної особистості.

Психолог. Наші діти здаються нам схильними до надмірностей, у них погані манери, вони не поважають авторитетів, не шанують дорослих і проводять свій вільний час, збираючись разом і базікаючи про пусте, «Вони завжди готові суперечити своїм батькам, прагнуть привернути увагу під час бесіди, ненажерливі й мучать своїх учителів» (Сократ, понад 400 років до нашої ери), (Перед прочитанням цієї цитати батькам дається завдання: здогадатися, про який віковий період ідеться.)

Кожна людина у своєму житті пройшла через перехідний вік — критичний етап у процесі дорослішання, який називають підлітковим періодом.

Це дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме тоді відбуваються емоційні, соціальні та фізичні зміни, що шокують і доводять до відчаю багатьох непідготовлених батьків. Схожі почуття мають навіть ті дорослі, які невтомно навчали своїх дітей, намагаючись застосовувати гуманні методи, засновані на любові та підтримці.

Найяскравішою особливістю стану організму в період статевого дозрівання є зниження працездатності й підвищена втомлюваність. Це негативно позначається на навчальному процесі. У віці 10—13 років у школярів спостерігається найменший приріст якісних показників роботи. До того ж, працездатність нижча порівняно не тільки з наступним, а й навіть із попередніми класами. Лише після 13—14 років (у хлопчиків трохи пізніше) усі ці показники поліпшуються.

Необхідно також зазначити підвищену дратівливість молодших підлітків. У цей період активізується робота щитовидної залози, що впливає на розвиток тіла, обмін речовин і збуджує центральну нервову систему.

Отже, підлітки молодшого віку потребують правильної організації їхньої діяльності, їм слід уникати перевантажень. Порушення ними дисципліни пов’язане з високою стомлюваністю і дратівливістю.

Рубіж 4—5-х класів характеризується значним зниженням інтересу до школи, до самого процесу навчання. За результатами дослідження, в якому брали участь 132 учні 5-х класів, зацікавленість у навчанні є основним мотивом лише у 41% дітей; велика ще залежність від батьків — вважають за потрібне виконувати вимоги батьків і вчителів, бажають принести радість батькам 21% опитаних, чекають винагороди від батьків — 25%.

Отже, перехід від дитинства до підліткового віку характеризується виявом своєрідної мотиваційної кризи через зміну соціальної ситуації розвитку і внутрішньої позиції учня. Переживання школярів, пов’язані з такими перетвореннями, не завжди усвідомлювані, часто вони, навіть не можуть сформулювати труднощів, проблем.

Початок підліткового віку супроводжується також змінами у розвитку самосвідомості. оскільки починає формуватися позиція дорослої людини. І хоча вона ще не відповідає реальному становищу підлітка в житті, проте її поява вже означає, що дитина перебуває в нових взаєминах із дорослими, світом їхніх цінностей, активно завойовує їх, а ті утворюють новий зміст свідомості. Тому саме в цей час існує найбільша потреба контактувати з батьками та знаходити в них підтримку.

Дорослі мають допомогти дитині у формуванні самосвідомості, самооцінки, у вихованні волі — тієї психічної риси, яка дозволяє регулювати власну поведінку, долати перешкоди, бути сильним.

Найчастіше воля виявляється в таких ситуаціях, як прояв відповідальності, потреба долати конфлікт мотивів або конфлікт бажання і відповідальності.

Воля — це свідома регуляція власної поведінки, така форма активності, за якої людина виділяє певну спрямованість своїх дій і при цьому гальмує низку інших прагнень і спрямувань.

Воля бере участь у регуляції не лише мислення або уваги, а й усіх інших психічних процесів: відчуття, сприймання, уваги, мови.

Особливо важливі такі риси, як витримка і саморегуляція. Треба вчити дітей опановувати себе, свої емоції і почуття.

Отже, слід тренувати волю. Головне правило тренування волі — обирати справи, які потребують докладання певних зусиль.

При цьому бажано дитину заохочувати за досягнуті успіхи, щоб було бажання тренуватися далі.

Так виникає внутрішня боротьба між «я хочу» і «треба» — це боротьба мотивів. Мотив — те, що спонукає людину до діяльності, що є внутрішньою силою поведінки. Але мотивів може бути кілька, відбувається їхнє зіткнення. І якщо в дитини є усвідомлена мета (наприклад, покращити знання з певного предмета, перемогти у змаганнях тощо), то завжди переможе мотив, який допоможе здійснити певне рішення.

Процес здійснення рішення довгий, не завжди проходить рівномірно, втім, завжди приносить задоволення, коли рішення виконано і мети досягнуто. Треба наголосити, що вольові дії — єдині, які морально тішать. Поставивши перед собою мету, навіть найпростішу, слід обов’язково прагнути її досягти.

Отже, одним із найважливіших завдань є формування в учнів здатності усвідомлювати мотиви своїх учинків, регулювати власну поведінку. Розв’язати це завдання можна лише за наявності в дитини прагнення до самовиховання, розвитку своєї особистості.

 Сімейні    стосунки   завжди   були   важливим   чинником   формування особистості дитини, найбільш значущими для її індивідуальності. У сім’ї складається ставлення дитини до самої себе і до оточення, закладаються родинні цінності. Відсутність сімейного виховання або його брак у дитинстві майже неможливо компенсувати в подальшому житті.

Найпоширенішими помилками батьків у взаєминах із дитиною є авторитетне нав’язування власної думки або способу дії, зневажливе ставлення до оточення сина чи доньки, ігнорування проблем статевого дозрівання. Часом батьки забувають своє дитинство й себе в юності, і тому не розуміють власних нащадків, їхніх учинків.

А діти не розуміють батьків. Звичайно, батькам підлітків потрібно пам’ятати, що їхнім синам і дочкам важлива не так опіка, як дружня порада, розумне керівництво. Важливо бути цікавим і необхідним для дитини, особливо підліткового віку, допомога у взаєминах не повинна бути крикливою, а поради — нав’язливими.

Підлітковий період — це лише перехід від дитинства до дорослого життя. Ви як мудрі батьки маєте не забувати сіяти в серцях своїх дітей відповідальність, самостійність і незалежність.

Пам’ятайте, що дитина — це дзеркало життя батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство матері й батька.

Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та порозуміння, успіху і щастя вам і вашим дітям!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах.

Заохочуйте ініціативу.

Не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам’ятайте, що схвалення так само, як і покарання, має бути співвіднесене з учинком.

Не порівнюйте свою дитину з іншими. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра).

Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всіх проблем, але і не перевантажуйте її тим, що їй не до снаги. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.

Уникайте крайнощів: не можна дозволяти робити все, що заманеться, але й не можна все забороняти. Чітко вирішіть для себе, що можна і що ні, узгодьте це з усіма членами родини.

Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Хай щомиті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити, пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас!

А ще долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе відчути, що їм довіряють і цінують як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ або разом пройдіться по складних математичних правилах. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет.

Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

Говоріть дітям, якими ви хочете їх бачити, і вони будуть такими. Заохочуйте — це зміцнює почуття власної гідності.

 І ще: не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб бути в її очах авторитетною особою, батькам не обов’язково бути ідеальними. Але від вас потрібне терпіння!

Коли  до  дітей  ставляться  терпимо  і  справедливо,  вони  вчаться  бути

терпимими і справедливими до інших.

Коли дітям навіюють упевненість у собі, вони вчаться бути спокійними і впевненими.

Коли до дітей ставляться із замилуванням і схваленням, вони вчаться бачити хороше в інших.

Коли дорослі схвалюють вчинки дітей, ті вчаться цінувати себе. Практика сімейного виховання свідчить, що досить часто батьки застосовують покарання (за низькі оцінки, бешкетування тощо) як спосіб контролю та корекції поведінки, але при цьому забувають, що покарання не повинне завдавати дитині ні морального приниження, ні фізичного страждання. Утискаючи почуття гідності, батьки виховують схильність до пристосування та поганих, негідних вчинків. Бездушні покарання породжують страх, а страх породжує хитрість і брехливість. Виникає замкнене коло.

ПРАВИЛА ПОКАРАННЯ ВОЛОДИМИРА ЛЕВІ

Психотерапевт, батько двох дітей Володимир Леві пропонує свої правила покарання, які допомагають не зіпсувати стосунків із дітьми.

Покарання не повинно шкодити здоров’ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Воно має бути корисним.

Якщо є сумніви, карати чи ні, не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м’які, довірливі й нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

За один раз — одне. Навіть якщо провин чимало, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Покарання — не за рахунок любові, хоч би що «трапилося, не обмежуйте дитину у схваленні й нагороді, на які вона заслуговує.

Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням постійно нагадують про минуле, не дають стати іншим.

Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи — ані слова. Не заважайте починати життя спочатку!

Без приниження. Хоч би що сталося, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання тільки погіршить ситуацію.

Дитина повинна боятися не покарання, не нашого гніву, а нашого смутку. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати тих, хто її любить.

                                                                  Світлана  Гончаренко

Виступ на батьківських зборах "Як розмовляти з дитиною щодо профілактики ВІЛ?"

Тема ВІЛ та СНІДу вважається занадто страшною і «непристойною», щоб обговорювати її з дітьми. Хочеться вірити, що «наших дітей це точно не стосується». Однак статистика говорить про інше.

Перспективи створення вакцини більш ніж примарні, тому коли нинішні діти стануть молодими людьми - головною «групою ризику» у світі, проблема ВІЛ буде ще актуальнішою, ніж зараз. Профілактичних програм для підлітків кіт наплакав, на роз'яснювальну роботу в школах теж покладатися не доводиться. Тому батькам потрібно діяти самим. Але як це зробити?

Що залежить від батьків

Багато хто переконаний, що в підлітковому віці батьки вже не мають впливу на дитину - набагато важливішою є школа та однолітки. Насправді, це зовсім не так: навіть за самих активних підліткових бунтів батьки відіграють визначальну роль у подальшій поведінці дитини. Це підтверджують дані численних досліджень.

Класичне дослідження, проведене в Пуерто-Ріко, показало зв'язок між ризиком передачі ВІЛ серед дітей 14-17 років і тим, як ці діти спілкувалися зі своїми матерями. З'ясувалося, що в сім'ях, де матері відкрито говорили з дітьми про секс, ризиковану поведінку, діти заражалися набагато рідше. Найважливішим виявився момент початку таких розмов: вони мають відбутися до першого сексуального досвіду підлітка.

Всупереч стереотипам, розмови батьків з дітьми щодо профілактики ВІЛ надзвичайно ефективні. Дані опитувань свідчать про те, що більшість дітей хотіли б поговорити з батьками про ВІЛ, але не вірять в те, що можуть це зробити. Так що ініціатива розмови залишається батькам.

Розмова буде серйозною

Психологи рекомендують притримуватися кількох основних правил підчас розмов про сексуальність, вживання наркотиків та ВІЛ.

Однієї розмови недостатньо. З часом дитина забуде або почне плутати отриману інформацію. Потрібно повернутися до теми знову і знову, щоб зрозуміти, що пам'ятає дитина (якщо ще пам'ятає).

Послухайте, що говорить дитина. Багаторічний досвід розгніваних вчителів доводить: діти не сприймають нотації і лекції. Спробуйте прислухатися до дитини - тобто, зробити те, на що вам, можливо, давно вже не вистачало часу. Важливо проявляти терпіння, вислухати думку дитини. Наприклад, якщо дитина ставить вам питання про секс або назву наркотику, то краще в першу чергу запитати, що вона сама думає про це. Це допоможе вам оцінити рівень обізнаності і підібрати оптимальну відповідь.

Укріплюйте самооцінку дитини. Дослідження показують, що низька самооцінка - один з головних факторів ризику по відношенню до ВІЛ. Неважливо, який рівень знань у дитини, відсутність поваги до себе призведе до того, що юнак не посміє відмовитися спробувати наркотик в компанії, а дівчина погодиться на секс без презерватива, аби не втратити хлопця. Тому намагайтеся частіше хвалити дитину; ставте перед нею легкі завдання; проводьте як можна більше часу віч-на-віч з нею. Все це має не менший захисний ефект, ніж найдостовірніша інформація.

Навчить дитину говорити «ні». Програйте з дитиною ситуації, коли вона повинна відмовити в чомусь друзям. Наприклад, з молодшим школярем можна уявити ситуацію, коли приятель запропонує спробувати алкоголь. Дітям важливо розвинути навички, які дозволять їм не піддаватися тиску в питаннях сексу та наркотиків. Не менш важливо обговорювати з дитиною, чим справжні друзі відрізняються від несправжніх, і що добрий друг не буде вмовляти зробити щось небезпечне.

Ясно говоріть, що ви думаєте про наркотики. Багато батьків вважають своє негативне ставлення до наркотиків самим собою зрозумілим. Однак, згідно з даними досліджень, ризик прийому наркотиків дитиною зменшується, якщо в родині відкрито обговорюють цю позицію. Важливо повторювати, що ви не схвалюєте ніяких наркотиків, що ви не допустите їх у своїй родині, і що у вашій родині дітям не дозволяють пити алкоголь. Не треба описувати вживання наркотичних речовин, досить сказати, що ці речовини можуть завдати непоправної шкоди здоров'ю і навіть вбити, і що ви дуже боїтеся, що з дитиною може статися щось подібне. Розкажіть про справжній вплив наркотиків на організм, про те, як саме наркотики вбивають. Знання - це знаряддя, яким ваша дитина аргументуватиме одноліткам (і собі), чому вона незгодна приймати наркотики.

Обговорюйте з дитиною свої моральні цінності. Дуже важливо, щоб діти навчилися розуміти власне тіло і фізіологічну сторону сексуальності. Однак не менш важливе ваше особисте ставлення до сексу. Звичайно, немає жодних гарантій того, що діти погодяться з вашою сексуальною мораллю. Але мета в іншому: щоб дитина зрозуміла, що такі цінності у вас є, і усвідомила, що вона сама відчуває з цього приводу.

Не уникайте розмов з дітьми протилежної статі. Деякі батьки не хочуть говорити про секс з дітьми протилежної статі. Ці побоювання зрозумілі. І все ж не уникайте таких тем: думка представника іншої статі допоможе дитині краще розібратися в стосунках. Адже в майбутньому їй (або йому) треба буде розмовляти на такі теми зі своїм партнером.

З чого б почати?

З досвіду, в більшості випадків, коли батьки мають намір «серйозно поговорити» з чадом, перша і часто остання перешкода в їх благому намірі - відсутність приводу. На щастя, масова культура, та й наше реальне життя вже подбали про це.

Приводом можуть послужити: стаття, передача, фільм, рекламний ролик. У наш час легко можна знайти документальний або художній фільм, статтю про СНІД. Тоді для початку розмови достатньо запитати: «А що ти сама про це думаєш? Що ти чув на цю тему?». Кращий початок серйозної розмови - уважно вислухати саму дитину, її судження і, можливо, страхи. Після цього ви можете поділитися власною думкою та відповісти на запитання дитини.

Реальні люди

Ніщо не справить такого враження на дитину, як приклад з реального життя. Це може бути «зірка», що заявила, що проходить лікування від наркотичної залежності. Або знаменитість, що вмерла від СНІДу або яка живе з ВІЛ. Прикладом може стати родич, сумно відомий алкоголізмом або пристрастю до наркотиків. Не завжди треба замовчувати правду життя, іноді має сенс розповісти дитині максимум подробиць. Обговоріть, з якими проблемами зіткнулася та чи інша людина.

Про що обов'язково має знати дитина

У питаннях ВІЛ багато специфічних аспектів, і тут батькам може знадобитися додаткова допомога. Інформацію можна знайти на освітніх сайтах на цю тему, також існують безкоштовні телефони довіри з питань ВІЛ / СНІДу. Ось основні теми, які важливо донести до дитини:

- ВІЛ - це вірус, він руйнує імунну систему.

- ВІЛ не передається в побутових ситуаціях, спілкування з ВІЛ-позитивними людьми повністю безпечне. Багато дітей схильні до іпохондрії, важливо розвіяти їх можливі страхи.

- Ризик передачі цього вірусу є тільки в деяких ситуаціях, в основному при використанні чужих інструментів для ін'єкцій, при незахищених статевих контактах і від вагітної матері до дитини.

Багато ЛЮДЕЙ бояться заразитися ВІЛ при звичайному побутовому контакті. Визначити, чи є у людини ВІЛ, неможливо за зовнішніми ознаками. Для цього потрібен спеціальний аналіз крові. Аналіз також дозволить вчасно призначити препарати для захисту імунітету.

Єдиний існуючий спосіб захисту від ВІЛ-інфекції під час сексу - це правильне використання презерватива. До розмови про презервативи потрібно поговорити з дітьми про інтимні відносини в цілому, не можна, щоб секс асоціювався тільки з хворобами. Не варто боятися, що розмова про засоби контрацепції заохотить дитину займатися сексом. Навпаки, вона дасть зрозуміти, що сексуальне життя вимагає відповідальних рішень.

Деякі батьки думають, що краще не говорити про якісь речі, наприклад, про наркотики або секс. Однак діти все одно будуть чути про них - по телевізору і від приятелів. І якщо не обговорювати ці теми з дітьми, то хтось зовсім сторонній зробить це за вас.

ВИСТУП НА БАТЬКІВСЬКОМУ ВСЕОБУЧІ НА ТЕМУ «СВІТ ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ»

— Скажіть, будь-ласка, якою дорогою мені йти?

— Це значною мірою зале­жить від того, куди ви хочете при­йти, - відповів Кіт.

— Мені байдуже, куди, - відповіла Аліса.

— Тоді немає різниці, якою дорогою ти підеш, - сказав Кіт.

«Аліса в країні чудес»

Багато людей в усьому світі незадоволені своїми досягнен­ня. Як правило, це трапляється тому, що вони не знають точно, чого саме вони хочуть досягти. Інакше кажучи, вони не можуть чітко визначити власні цілі. Да­вайте розберемось, що ж таке мета і навіщо її ставити.

По-перше, мета - це уявлен­ня про майбутнє.

По-друге, це таке уявлення, для реалізації якого необхідно щось зробити.

Цінності - це дещо з нашого минулого, що визначає нашу поведінку сьогодні. Це те, що, на наш погляд, є в житті важ­ливим.

Цінності - це наш світогляд. Усі ми пливемо по тому са­мому морю, де є хвилі споді­вань та розчарувань, надій та сумнівів, підводні течії заздро­щів та вітер натхнення. Чому ж тоді одна людина твердою рукою веде свій човен крізь усі бурі до гавані успіху, а човен іншого вітер кидає від невдачі до невдачі? Що це - випадковість? Та ні - це спосіб встано­влення вітрила, це вибір цінно­стей та цілей. В нашому житті вибір цінностей подібний до руля, що задає напрям руху. Як ви думаєте, людина, в якої жит­тєва цінність № 1 - безпека, буде поводитись подібно до людини, у якої перша цінність - пригода? Вона вибере таку ж саму професію? Так само про­веде відпочинок?

Але не всі наші цінності є на­справді нашими. Не всі цінності вироблені нами шляхом власно­го досвіду та власних роздумів. Ваші батьки хвалили та підтримували вас, коли ви робили щось, що відповідало їх життєвим принципам та цінностям. Так само поводились ваші друзі. Так само ми переймали життєві цінності в людей, які були для нас авторитетом. Деякі з цих цінностей є для вас дуже корис­ними, деякі, можливо, ні. Важливо, щоб ми не почувались ра­бом стереотипів, а могли свідомо переглядати свої цінності та цілі.

Існує два варіанти сценарію життя.

Уявімо собі, що одного дня рибка, плаваючи в річці, помітить зірваний вітром листок, що пропливає нею. І рибка, і листок обоє пливуть у воді, але що таки все таки є суттєво різним у їхньому плаванні?

Ось так і ви можете прожити свої молоді роки активно, як «рибка», або ж пасивно, як самотній «листок». Риба сама вибирає, пливти їй проти  течії чи за течією. Пливти за течією, звичайно, набагато легше, але, пливучи проти течії річки, риба має багату поживу і, таким чином, власне і живе.

Осінні листки  просто пливуть за течією, у них нема вибору, і вони назавжди залишаються там, куди приб’є їх хвиля.

Подумки визначте, згадавши своє життя  Хто ви: рибка чи листок?

1-й сценарій - пасивний - пливти за течією: дозволяти вашому минулому визначити ваше майбутнє; ви сьогоднішній - простий статист;

2-й сценарій - активний - створювати ваше майбутнє сьогодні; з минулого взяти те, що б хотіли взяти в подорож до щасливого майбутнього, негатив залишити позаду, дозволити вашому уявному щасливому майбутньому впливати на вас сьогодні.

Треба мати на увазі, що, незалежно від обставин, вибір сценарію життя залежить від людини. Людина може сама погіршити своє життя, обравши собі пасивний сценарій.

Ми є або творцями своєї долі, або пливемо за течією.

Зупинимося на основних властивостях цінностей. Їх можна поділити на три категорії:

1) Ті цінності, які для однієї людини є цінними, інша особа може недооцінювати, або зовсім не вважати за цінність. Таким чином, однією із найхарактерніших властивостей цінностей – її суб’єктивність.

2) Пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людини над суспільними. Ієрархія індивідуальних цінностей є своєрідною ланкою, яка зв’язує окрему людину і суспільство. Тобто, є духовний світ людини і певна культура суспільства, які взаємопов’язані і взаємодіють за допомогою цінностей окремої людини.

3) Ще одна особливість полягає в тому, що ціннісні орієнтації не можуть бути заданими чи принесеними кимсь ззовні. Вони – результат діяльності конкретної людини. Ціннісні орієнтації – це певна сукупність ієрархічно пов’язаних між собою цінностей, які задають спрямованості людському життю. У філософському словнику ціннісні орієнтації – «важливі елементи внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом особистості, всією сукупністю його переживань».

Ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індивідуальної поведінки, але й складають світогляд людини. Ціннісні орієнтації молоді формуються в процесі виховання і навчання. Причому навчання має на меті не стільки повідомити конкретні знання в певній галузі, скільки відтворити культурні і історичні нормативи, які сприяють самореалізації особистості. Через виховання здійснюється трансляція (передача) ціннісних орієнтацій від покоління до покоління як на вербальному так і на невербальному рівнях.

У ході історичного розвитку сформувалося цілий ряд механізмів, з допомогою яких здійснюється передача цінностей через покоління. Серед них чільне місце посідає: сім’я, церква, мистецтво, література, культура. Цінності можуть засвоюватися людиною як свідомо, так і несвідомо (людина не може пояснити чому віддає перевагу одним цінностям над іншими). Саме тут відкриваються великі можливості для підміни одних цінностей іншими.

До псевдоцінностей належать цінності, які не сприяють самореалізації людини або навіть є перешкодою для самореалізації, проте людина може бути переконаною в оберненому. Зокрема, як свідчать соціологічні дослідження, багато молоді вважає, що алкоголь і наркотики є цінними тому, що стимулюють творчість орієнтація на псевдоцінності є досить небезпечною для людини і для оточуючих її людей. У таких людей часто виникає ілюзія, про те, що оволодіння найбільш значною цінністю (гроші, золото, влада) відкриється шлях до оволодіння іншими загальнолюдськими цінностями (добро, красота, любов, гармонія). Зокрема більшість переконана в тому, що якщо вони оволодіють великою владою, або великими грошами, то зможуть реалізувати себе на основі істинних цінностей.

За останні роки більшість молодих людей починають переорієнтовуватися на матеріальні цінності. Їх досить сильно приваблюють гроші, заробітки, бізнес, участь в управлінських структурах. Поряд із цим можна спостерігати також і тенденцію росту інтенсивних духовних пошуків, орієнтації на істинні цінності, що проявляється у збільшенні інтересу до світової культури, історії своєї сім’ї , народу.

Зважаючи на велике різноманіття ціннісних орієнтацій молоді, їх поділяють на такі 3 категорії:

Інтелектуально-освітні цінності. Їх необхідно розглядати в ракурсі розумового, творчого потенціалу, який нажаль значно знизився за останні роки. Цей феномен вчені пов’язують, насамперед, з погіршенням фізичного та психічного здоров’я молодого покоління. Швидко збільшується кількість захворювань, росте число людей з розумовими вадами, дефіцитом ваги, це є наслідком багатолітньої алкоголізації населення а також неповноцінного харчування. Соціологи твердять, що свої інтелектуальні здібності молодь оцінює досить низько. 19% молодих вважають свої здібності у цій галузі високими, 22% називають себе талановитими. В очах молодих продовжує падати цінність розумової праці, освіти і знань. Навіть студенти не надають великої уваги знанням, не цінуючи їх. Сьогодні значно виросла нерівність у галузі освіти (з’явилися елітарні навчальні заклади); вагомою загрозою для суспільства стала «відтік мозків за кордон»).

Культурні цінності сучасної молоді. Суспільство, яке на перший план поставило матеріальне благополуччя та збагачення, формує відповідну культуру і життєві потреби молоді. Електронні засоби масової інформації заповнюють значну частину їх вільного часу і виступають як важливий інструмент формування духовного світу, культурних цінностей та установок для сучасної молоді. Зокрема, для 1/3 молодих людей перегляд телепередач – є першочергове заняття у вільний час. Наприклад, універсальний характер, за спостереженнями науковців, має для багатьох молодих людей акт покупки добре розрекламованих товарів. Залучення до світу престижних і красивих речей стає самоціллю існування, смислом буття. Культ моди, речей, споживання оволодіває свідомістю молоді і набуває універсального характеру. Класична культура починає втрачати цінність і привабливість.

Сьогодні спостерігається тенденція до подальшої дегуманізації і деморалізації соціокультурних цінностей. Ця тенденція проявляється в піднесеному інтересі молоді до сцен і епізодів насилля і сексу, жорстокості в кінематографі, телебаченні, театрі, музиці, літературі, мистецтві. В соціокультурних цінностях переважають споживацькі орієнтації. Тільки кожний: 6-й займається спортом, 10-й у вільний час відвідує студії, гуртки, кожний 16-й займається самоосвітою, проте переважна більшість відпочивають у колі друзів чи біля телевізора. В результаті такого підходу відбувається тотальне викорінення із культурного обігу цілого пласту культури, мистецтва, науки. Народна культура (традиції, звичаї, обряди, фольклор) сприймається більшою частиною молодих як анахронізм (непотрібний пережиток).

Політичні цінності. Аналіз стану політичних вподобань молоді дає можливість стверджувати, що вони в достатній мірі різнополюсні. Кількість молодих людей, які постійно цікавляться політичними подіями в країні становить лише 13, 2%, тоді як 33,4% політикою не цікавляться зовсім. Молодь в політичних цінностях є досить прагматичною: політика розглядається молодими людьми як засіб завоювання авторитету, та лідерства.

Субкультура  – система цінностей, установок способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи.

Під молодіжною субкультурою розуміють культуру певного молодого покоління, яке володіє загальними стилем життя, поведінки, групових норм, цінностей та переконань. В складний період переходу із дитинства в доросле життя виникає дуже багато проблем, які не здатні вирішити молоді люди. Їм необхідна група ровесників, яким властиві ті ж проблеми, які мають ті ж цінності та ідеали. Для полегшення переходу із однієї крайності в іншу і необхідна молодіжна субкультура, яка акумулює в собі досвід вирішення всіх життєвих проблем, накопичений багатьма поколіннями молоді.

Серед соціальних причин виникнення молодіжної субкультури найбільш важливими є такі:

1) ріст доходів середнього класу молодіжного суспільства;

2) поява нових засобів запису і поширення музикальної продукції (радіоприймачів, магнітофонів);

3) ріст науково-технічного прогресу.

Вчені вважають, що молодіжній субкультурі сучасності властиві такі риси

1. Переважно відпочинково-рекреативна спрямованість. Поряд із комунікативною (спілкування один із одним) відпочинок виконує в основному рекреативну функцію (більшість опитаних старшокласників та студентів зазначили, що під час відпочинку їхнє улюблене заняття – пасивний відпочинок), пізнавальна функція не реалізується зовсім, або в незначній степені. Рекреативні відпочинкові орієнтації підкріплюються змістом сучасних теле- і радіопередач.

2. «Вестернізація» (американізація) культурних потреб і інтересів. Цінності національної культури як класичної так і народної витісняються стереотипами масової культури, які орієнтовані на поглиблення цінностей «американського способу життя» в його примітивному відтворенні.

3. Пріоритет споживацьких орієнтацій. Споживацтво проявляється як в соціокультурному, так і в інших сферах життя.

4. Слабка індивідуальність та винахідливість культури. Вибір тих чи інших культурних цінностей найчастіше пов’язаний із груповими стереотипами, а також із престижною ієрархією цінностей в неформальній групі спілкування. Групові стереотипи і ієрархія цінностей пов’язані із статевою належністю, рівнем освіти, місцем проживання, та навіть національністю.

5. Позаінституційна культурна самореалізація. Дослідження довели, що відпочинок молоді здійснюється поза закладами відпочинку, найчастіше поряд телевізора. Зазначу, що сьогодні більшість молодіжних та підліткових телепередач є низькопробними.

6. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Це пов’язане із тим, що народна культура (традиції, звичаї, фольклор) більшість молоді сприймають як глибокий пережиток минулого.

С. Сергєєв запропонував наступну класифікацію молодіжної субкультури на такі типи:

– романтико-ескапістські субкультури (хіпі, індіаністи, толкіністи, байкери);

– гедоністично-відпочинові (мажори, рейвери, репери);

– радикально-конструктивні (панки, екстремістські політизовані субкультури лівого і правого напрямку);

– кримінальні (гопники, любери).

Ще однією найважливішою цінністю є життя. Життя — це стрижньова, базова цінність людини. Вона є загальною умовою або передумовою всіх його станів і дій. Але важливо підкреслити, що пріоритетна не цінність життя, а цінність людини, оскільки саме особа є, особа живе, особа існує, тоді як життя, яке б цінне і значуще саме по собі воно нам не здавалася, є не більше ніж найбезпосередніше місце, осередок виникнення особи, спосіб її буття в світі.

Самотня зірка

Колись давно нічне небо було зовсім темним. На ньому не було зірок, крім однієї маленької зірочки. Вона жила високо в небі і, коли оглядалася навколо, помічала, що зовсім одна. Від цього їй ставало сумно. їй дуже хотілося бачити на небі інші зірки, ло­вити їхні промені й дарувати їм своє світло.

Якось зірочка вирушила на Землю до самотнього, старого, мудрого чоловіка, який мешкав на високій горі. Коли вона його знайшла, то запитала: «Чи можеш ти мені допомогти? Мені так самотньо на небі. Ні з ким поговорити, нікому подарувати своє світло. Іноді я навіть плачу - настільки мені самотньо».

Він знав цей стан: тоді зникає бажання гратися, їжа стає несма­чною і не співаються веселі пісні... Йому сподобалася маленька зірочка. А оскільки він був дуже мудрим, то пообіцяв, що допоможе їй. Спочатку старець пішов у свою хатинку і взяв блискучий чарівний мішечок. Він відкрив його, засунув туди руку і дістав безліч блискучих зірочок.

Один змах руки - і по всьому небу засяяли тисячі яскравих зірочок. «Поглянь, - сказав старий. - Дивовижно! Тепер на небі багато зірочок, це твої брати і сестри. Ти можеш з ними розмовляти, дарувати їм своє світло і ловити їхні промені. Але я хочу, щоб пам’ять про тебе назавжди залишилось тут, на Землі. Я створю на чомусь незвичайному твоє зображення. Він плеснув у долоні - і зображення маленької зірочки раз і назавжди залишилось на Землі. І тут закінчується ця історія.

Ти здогадався, як саме муд­рий чоловік зберіг зображення зірочки? Дістанемо яблуко. Так, у кожному яблуці є місце для ща­сливої маленької зірочки. Погляньмо уважніше, чи справді у цьо­му яблуці є маленька зірочка.

Розрізаємо яблуко горизонта­льно, так, щоб отримати дві рів­них половинки і показати зірочку.

Тепер стань у вигляді зірочки. Тут, у середині, наша зірочка дуже тепла. Там її сила, необхідна, щоб посилати світло якнайдалі, до інших зірок чи до нас, на Землю.

Тепер витягни руку назад і уяви собі, що з твоїх рук ллється світло зірки, яке сягає інших зірочок і дітей на Землі. Відчуй рукою тепло зірки, а іншою - тепле світло, яке дає твоя зірка. А тепер покажи мені, як твоя зірка повільно переміщується небом - пересувайся кімнатою дуже маленькими кроками.

Рефлексія

— Чому мудрий чоловік допоміг зірочці?

— Чи можеш ти описати, що відчувала маленька зірочка, коли знайшла на небі багато братів і сестер?

— З ким ти розмовляєш, коли тобі самотньо?

— Чи знаєш ти інших людей, яким іноді буває самотньо?

— Що ти відчуваєш, якщо зробиш для когось щось приємне?

Вадим Щорс