Вступ
1. Способи
ефективного спілкування
в сім’ї
2. Діагностичні матеріали
для опитування батьків
3. Матеріали
виступів на батьківських зборах
5. Поради, пам’ятки,
буклети для батьків
та педагогів у роботі з дітьми.
Висновки
Використана література
Вступ
Ми часто чуємо скарги батьків про некерованість, агресивність,
непередбачуваність дітей. Батьки звинувачують кого завгодно, але не себе. А
можливо, проблема - саме в них?
Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода
справляють значний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї
свідомості, її установки формуються в сім’ї. І якими вони будуть — залежить
насамперед від батьків.
Чимало вчених у всі часи наголошували на помилки батьків у вихованні дітей.
Підсумувавши дослідження психологів, ми виокремили найпоширеніші помилки:
1.Часте застосування погроз і фізичних покарань. Потрібно пам’ятати, що фізичне покарання — це крайній захід, який
застосовують, коли інші не дали результату.
2.Невідповідність батьків власним моральним вимогам. Не слід забувати, що
першим прикладом для наслідування є самі батьки, їхня поведінка, вчинки.
3.Емоційне несприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань. У
кожному рішенні, вчинку мають домінувати спокій та емоційна стриманість батьків.
4.Негайне виконання всіх бажань і примх дитини. Найважче і чи не
найголовніше в батьківстві — це терпіння. Якщо ви не потурали забаганкам
дошкільняти, то вам буде легше їх стримувати у старшому віці.
5.Надмірні вимоги до дітей. У всьому потрібно дотримуватися «золотої
середини». Постійний тиск і вимогливість ні до чого доброго не приведуть. Треба
стимулювати дитину до виконання певних обов’язків, перш за все зацікавивши її
цим. Можливо, спочатку ігровими моментами. «У грі дитина проникає у ті сфери життя,
які поза грою їй недоступні» (Г. Костюк).
6.Сварки між батьками. Не слід вважати, що сварки між батьками — це
проблеми самих батьків. Сварки безпосередньо впливають на дитину, на її
психічний розвиток, а водночас і на фізіологічний. А тому перш ніж руйнувати
стосунки, треба думати про їх наслідки для дітей.
7.Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. «...Не
варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати
кожного таким, яким він є» (А. Романова).
Ми маємо пам’ятати про те, що всі люди різні, й можливо в чомусь ваша
дитина гірша від інших, але неодмінно в чомусь і краща. Абсолютно негативних
людей не буває.
8.
Недостатній вияв
любові до дитини.
9. Надмірна опіка.
Тут, знову ж таки, потрібно згадати про «золоту середину», адже гіперопіка може
зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє
дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба
пам’ятати, що батьки не в усіх ситуаціях можуть бути поруч, і
дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати їх.
Але і брак любові ще змалечку призводить до того, що дитина замикається в
собі, вважає себе нікому не потрібною, через що гальмується загальний розвиток.
Згодом брак любові та уваги може перерости у «вседозволеність», через яку діти
набувають негативних звичок і захоплень. А ще пізніше це може сприяти розвитку
суїцидальних думок і спробам самогубства як вираження непотрібності молоді
суспільству.
Отже, батькам слід замислитися про власну поведінку та її наслідки для
дітей. Можливо, ще не пізно щось змінити?
Безкоштовно скачати посібник у форматі pdf можно за посиланням:
Немає коментарів:
Дописати коментар