Права та обов'язки підлітків

ЯКІ ПРАВА ТА ОБВ’ЯЗКИ МАЄ ПІДЛІТОК?

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки та відповідати за свої вчинки перед самим собою та перед іншими людьми (дорослими та ровесниками). Ми як омбудсмени ліцею будемо прагнути захищати права однолітків у закладі,  але й ти повинен їх знати  й оперувати ними. «Обізнаний — значить озброєний» - свідчить народна мудрість. То ж давайте пригадаємо права, що закладені в Конвенції ООН про права дитини.

Права дитини

Усі права, що охороняють дитинство і дитину, повинні бути захищені.

Усі права повинні використовуватись тільки на користь і на благо дитини.

Держава повинна забезпечувати кожній дитині захист і турботу, необхідні для її благополуччя.

Кожна дитина має право на життя без дискримінації.

Кожна дитина має право на захист від зневаги та неуваги.

Кожна дитина має право на участь в житті суспільства.

Кожна дитина має право на ім`я, національність та індивідуальність.

Кожна дитина має право на чисте довкілля.

Кожна дитина має право на світ без наркотиків.

Кожна дитина має право на якісну освіту.

Кожна дитина має на люблячу й турботливу сім`ю.

Кожна дитина має право на любов і турботу обох батьків.

Кожна дитина має право на домівку.

Кожна дитина має право на необхідне медичне обслуговування.

Кожна дитина має право на допомогу і догляд в складних обставинах

Кожна дитина має право на інформацію, зрозумілу і відповідну до віку.

Кожна дитина має право зустрічатись з іншими і обмінюватись інформацією.

Кожна дитина має право знати і зберігати культуру свого народу.

Кожна дитина має право на свободу думок і свободу совісті.

Кожна дитина має право на самовираження.

Кожна дитина має право на захист від зброї у мирний час.

Кожна дитина має право на захист під час війни.

Кожна дитина має право бути громадянином.

Кожна дитина має право на захист від жорстокого поводження і утисків.

Кожна дитина має право на повагу і збереження почуття власної гідності.

Кожна дитина має право на особисте життя

Кожна дитина має право гратись.

Кожна дитина має право на захист від дитячої праці.

Кожна дитина має право на захист від викрадення і торгівлі людьми.

Кожна дитина має право на захист і повагу в суді.

Кожна дитина має право на повноцінне харчування.

Кожна дитина має право на виживання.

Кожна дитина має право на всесвітній і повний розвиток.

У кожної дитини-біженця є право на захист її інтересів.

Але треба не забувати й про обов’язки. Ми пропонуємо нашим одноліткам ознайомитися з обов’язками ліцеїста.

Ліцеїст зобов’язаний:

 відвідувати ліцей щоденно;

1. виконувати вимоги Статуту ліцею, правила внутрішнього розпорядку, дотримуватись діючого законодавства України, моральних, етичних норм співжиття;
2. систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати свій загальнокультурний рівень;
3. бережливо ставитись до шкільного та суспільного майна;
4. дбати про власну гігієну, зовнішній вигляд, загальний стан здоров’я.

АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16років

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи по досягненні певного віку усвідомлювати свої дії і керувати ними та розуміти небезпечність вчинюваних дій згідно ст. 22 Кримінального Кодексу України, відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлена, головним чином, не їх тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Учинення злочину неповнолітніми, розглядається як пом’якшуюча обставина.  Основними видами покарань неповнолітніх є:

штраф

громадські роботи;

виправні роботи;

арешт;

позбавлення волі на певний строк у  всіх випадках покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більше ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, стаття 104 Кримінального Кодексу України передбачає умови.

Умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується й він визнається не судимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Стаття 105 Кримінального Кодексу України містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватись до неповнолітніх:

1. застереження;

2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог  до поведінки   неповнолітнього;

3. передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного «колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути   переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу за місцем роботи за умови, ідо цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання.

4. покладення  на неповнолітнього, який досяг  п’ятнадцятирічного віку  і  має  майно кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків.

5. направлення неповнолітнього, до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.  Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Як правило, примусові заходи вихов-ного характеру застосовуються на осіб,  які вперше ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН, ЩО не являє великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питаним суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддасться вихованню, вийшов з-під батьківського впливу чи вплину педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб, тощо.

Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи дітей і підлітків здійснюється судом до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ від 14 і до досягнення правопорушником 18-річноґо віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення  волі.

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.