Застосування інтерактивних технологій

 “КАРУСЕЛЬ”

Особливості застосування методу в роботі

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включеня всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:

для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

для збирання інформації з будь-якї теми;

для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад, термінів);

для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

            Організація роботи

Розставте стільці для учасників у два кола.

Учасники, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняється перед новим партнером. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

У першому варіанті організації такої діяльності учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної. Спочатку йде обмін точками зору у перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується, однак учасники намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учасники, як правило, уже відчувають свою систему аргументів, а також здобувають досвід спілкування з різними партнерами.

У другому варіанті використання “Каруселі”кожний учасник, який сидить у зовнішньому колі, має листок із конкретним питанням (темою) і під час переміщення збирає максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо  складними, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо. У цьому випадку застосування методу досяга.ться узагальненням наявних в учасників знань, активізацією їх і перетворенням у загальногрупове надбання.

   У третьому варіанті застосування “Каруселі” учасники заздалегідь готують запитання або поняття й записують його на маленьких аркушах, а на звороті пишуть своє ім’я. Під час роботи партнери ставлять один одному запитання, і у разі правильної відповіді учасник одержує від автора цю картку. Наприкінці вправи підраховують кількість зароблених карток і визначається переможець.

ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ

Такий вид діяльності допоможе вам  з’ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглянутого спірного питання. Також надається можливість висловлюватися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обгрунтувати свою позицію, знайти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію в будь-який час та дати оцінку висловлюванням інших учнів.

Порядок проведення:

• тренер називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;
• вам порібно стати біля того плаката («так», «ні», «не знаю»), який відповідає вашій позиції;
• підготуйтесь до обгрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть кілька найбільш сильних аргументів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловте свої аргументи групи, застосувавши метод «ПРЕС»;
• уважно вислухайте позиції та аргументи інших;
• якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу

МЕТОД «ПРЕС»

Метод «ПРЕС» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, впливати на думку ваших співрозмовників.

Щоб бути чітким та переконливим, ваше висловлювання повинно мати таку структуру й етапи:

1.     Позиція: почніть зі слів «Я вважаю …»та висловіть совю думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.

2.     Обгрунтування: починаючи словами «… тому, що …», наведіть причину появи цієї думки, поясніть, на чому грунтуються докази на підтримку вашої позиції.

3.     Приклад: продовжуйте висловлювання словом «… наприклад …» та наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію.

4.     Висновки: закінчте висловлювання «Отже (тому), я вважаю …» і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це своєрідний заклик прийняти вашу позицію).

У ваших виступах, якщо це можливо, використовуйте:

• думку експертів;
• статистичні та наукові дані;
• закони України;
• інші допоміжні матеріали (речові докази, газетні статті, думки інших учнів, громадян тощо).

КОЛО ІДЕЙ

Метод технології є залучення всіх до обговорення проблеми.

Порядок проведення:

• тренер ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;
• після того як вичерпався час  на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;
• групи висловлююються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;
• під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;
• коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розряду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявити свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Тренер на уроці називає проблему, яку потрібно розв’язати, та запрошує вас взяти участь в її обговоренні шляхом колективного обдумування – мозкового штурму, який організовується за такими етапами:

• Обрана вами проблема або проблемне питання записується  на дошці або на папері, щоб під час роботи цей запис бів перед очима.
• Всі учасники штурму, думаючи про проблему, висувають ідеї щодо розв’язання. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними.
• Тренер записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.
• Коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється.
• Після того як майже всі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою.
• Вибираються ті ідеї, що, на думку групи, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.    

Під час «мозкового штурму» найбільш ефективними правилами поведінки є такі:

• Намагайтесь зібрати якомога більше ідей щодо вирішення задачі або проблеми;
• Заставте працювати совю уяву: не відкидайте ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
• Можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;
• Не обговорюйте, не критикуйте висловлювання інших, не намагайтеся давати оцінку запропонованим ідеям.

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ В РОЛЯХ

(РОЛЬОВА ГРА)

Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри», виконання «ролі», яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації у ролі», яка вам дісталася, та надає можливість діяти «як насправді». Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделювати свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побувал, але пам’ятайте, що необхідно:

• Чітко дотримуватись своєї ролі;
• Намагатись слухати партнерів та тренера;
• Не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;
• Намагаючись поставити до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;
• Вийти з ролі по закінченні сценки;
• Брати участь в її аналізі.

 Розподіл ролей в групі:

головуючий (спікер): зачитує завдання групи, організовує порядок виконання, пропонує учасникам групи висловитись по черзі, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки роботи, за згодою групи визначає доповідача;

секретар: веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи, як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві;

посередник: стежить за часом, заохочує групу до роботи;

доповідач: чітко висловлює думку, до якої дійшла група, доповідає про результати роботи групи.

Психолого-педагогічні аспекти адаптації дітей до школи

Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

Родина — основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психолого-педагогічна просвіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти  знаннями про допомогу дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

Важливими є перші батьківські збори, які покликані:

• ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;
• ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;
• познайомити з вчителями та вихователями, які будуть працювати в класі.

Вчителі мають налаштувати батьків на обов’язкове відвідування батьківських зборів, тому що це одна з важливих форм зв'язку школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; вони одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо. Вчителі мають організовувати для батьків педагогічні читання, батьківські диспути, що  сприятимуть вирішенню проблем навчання і виховання.

Корисними будуть спеціальні пам’ятки для батьків майбутніх першокласників, які мають допомогти їм своєчасно зорієнтуватись у новій для них ролі – батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання, сконцентрувати увагу на потрібному.

Батьки мають знати, що для вирішення індивідуальних питань можна завжди звернутися до вчителя, який допоможе вирішити будь-яке проблемне питання. Для цього можуть призначатися індивідуальні чи групові консультації. Зміст консультацій може бути досить різним, але головною метою залишається підвищення педагогічної та психологічної культури батьків, встановлення партнерських стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.

Вчителю варто познайомитись з умовами, в яких проживає дитина. Це допоможе зрозуміти загальну атмосферу в родині, моральний мікроклімат, взаємини, сімейні традиції, місце дитини в сім’ї. Вчитель може дати поради щодо підготовки дитини до школи, організації її робочого місця та режиму дня. З цією метою можна скористатися поданою нижче інформацією.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації. 

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

• Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
• Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
• Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
• Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
• Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Алла Полударова,  

соціальний педагог закладу 

«ЗШ І-ІІ ступнів-ліцей №7» м. Вінниця 

Оцінка відносин підлітка із класом

Анкета

Мета: методика дозволяє виявити три можливі «типи» сприйняття індивідом групи. При цьому як показник типу сприйняття виступає роль групи в індивідуальній діяльності учня.

Психолог. Ми проводимо спеціальне дослідження, аби поліпшити організацію навчального процесу. Ваші відповіді на запитання анкети допомагають нам у цьому. На кожний пункт анкети можливі 3 відповіді, позначені буквами А, Б і В. З відповідей на кожний пункт оберіть той, який найбільш точно відображає вашу точку зору. Пам'ятайте, що «по­ганих» або «гарних» відповідей у цій анкеті немає. На кожне запитання може бути обрана тільки одна відповідь.

Інтерпретація результатів

На підставі відповідей за допомогою «ключа» відбувається підрахунок балів за кожним типом сприйняття індивідом групи. Кожній обраній від­повіді приписується один бал. Бали, набрані за всіма 14 пунктами анкети, підсумуються для кожного типу сприйняття окремо. При цьому загальна сума балів за трьома типами сприйняття для кожного учня повинна дорівнювати 14. При обробці даних «індивідуалістичний» тип сприйнят­тя індивідом групи позначається буквою «І», «прагматичний» - «П», «колективний» - «К». Результати кожного учня записуються у вигляді багаточлена:

аІ + bП + сК,

де:

а -  кількість балів, отримана учнем з «індивідуалістичного» типу сприйняття,

Ь — «прагматичного»,

с — «колективістичного»

Наприклад: 4І + 6П + 4К.

Тип 1. Індивід сприймає групу як перешкоду своїй діяльності або ставиться до неї нейтрально. Група не має самостійної цінності для індивіда. Це проявляється у відхиленні від спільних форм діяльності, у схильності до індивідуальної роботи, в обмеженні контактів. Цей тип сприйняття індивідом групи можна назвати «індивідуалістичним».

Тип 2. Учень сприймає групу як засіб, що сприяє досягненню тих або інших власних цілей. При цьому група сприймається й оцінюється з погляду її «корисності» для індивіда. Віддається перевага компетентнішим членам групи, здатним надати допомогу, взяти на себе вирішення складної проблеми або бути джерелом необхідної інформації. Цей тип сприйняття індивідом групи можна назвати «прагматичним».

Тип 3. Індивід сприймає групу як самостійну цінність. На перший план для індивіда виступають проблеми групи й окремих її членів, спостерігається зацікавленість як в успіхах кожного члена групи, так і групи загалом, прагнення зробити свій внесок у групову діяльність. Є потреба в колективних формах роботи. Цей тип сприйняття індивідом своєї групи може бути названий «колективістичним».

Ключ для обробки анкети

Тип сприйняття індивідом групи
Індивідуалістичний		Прагматичний		Колективістичний
1в	8А	1А	8Б	1Б	8В
2А	9Б	2Б	9В	2В	9А
ЗБ	10Б	ЗА	10А	3В	10В
4Б	11А	4В	11Б	4А	11В
5Б	12А	5А	12В	5В	12Б
6Б	13В	6В	13А	6А	13Б
7Б	14В	7В	14В	7А	14А

АНКЕТА

1.    Найкращими партнерами в групі я вважаю тих, хто:

А — знає більше, ніж я;

Б — всі питання прагне вирішувати спільно;

В — не відволікає викладача,

2.    Найкращі викладачі:

А — використовують індивідуальний підхід;

Б -  створюють умови для допомоги з боку інших;

В -  створюють у колективі атмосферу, у якій ніхто не боїться ви­словлюватися.

3.    Я радий, коли мої друзі:

А — знають більше, ніж я, можуть мені допомогти;

Б -  уміють самостійно, не заважаючи іншим, домагатися успіхів;

В — допомагають іншим, коли трапляється нагода.

4.    Найбільше мені подобається, коли в групі:
А — немає кому допомагати;

Б — не заважають при виконанні завдання;

В — інші слабше підготовані, ніж я,

5.    Мені здасться, що досягаю максимуму, коли:

А - можу одержати допомогу й підтримку з боку інших;

Б — мої зусилля чесно винагородженні;

В — можна виявити ініціативу, корисну для всіх.

6.    Мені подобаються колективи, у яких:

А — кожний зацікавлений у поліпшенні результатів усіх;

Б — кожний зайнятий своєю справою й не заважає іншим;

В — кожна людина може використовувати інших для вирішення своїх завдань.

7.    Учні оцінюють як найгірших таких викладачів, які:
А — створюють дух суперництва між учнями;

Б — не приділяють їм достатньої уваги;

В -  не створюють умови для того, щоб група допомагала їм.

8.  Найбільше задоволення в житті дає:

А — робота, коли тобі ніхто не заважає;

Б -  одержання нової інформації від інших людей;

В -  робити корисне іншим людям.

9.     Основна роль викладачів повинна полягати:

А — у вихованні людей з розвиненим почуттям обов'язку;

Б — у підготовці пристосованих до самостійного життя людей;

В -  у підготовці людей, які вміють отримувати допомогу від інших людей.

10.  Якщо перед групою постає якась проблема, то я:
А -  волію, щоб інші вирішували цю проблему;

Б — працюю самостійно, не покладаючись на інших;

В — намагаюся зробити внесок у спільне вирішення проблеми.

11.  Краще я вчився б, коли вчитель:
А — мав до мене індивідуальний підхід;

Б - створював умови для отримання мною допомоги з боку інших;

В — заохочував ініціативу учнів на досягнення спільного успіху.

12.  Немає нічого гіршого, коли:

А — ти не в змозі самостійно домогтися успіху;

Б — почуваєшся непотрібним у групі;

В — тобі ніхто не допомагає.

13.  Найбільше я ціную:

А — особистий успіх, у якому є частка заслуги моїх друзів;

Б — спільний успіх, у якому є й моя заслуга;

В -  успіх, досягнутий ціною власних зусиль.

14.  Я хотів би:

А — працювати в колективі, у якому застосовуються основні прийоми й методи спільної роботи;

Б -  працювати індивідуально з викладачем;

В — працювати із досвідченими у цій сфері людьми.

ТЬЮТОРСЬКИЙ СУПРОВІД УЧНІВ

    Тьютор - це вчитель-консультант, що веде навчальний процес в дистанційній формі і виконує одночасно функції вчителя, консультанта і організатора навчального процесу. 

Тьютори є повноцінними організаторами навчальної діяльності з неординарним  підходом до неї. Також, до їх обов’язків входить залучення  учнів до відвідування навчальних спецкурсів в закладі, та проведення деяких з них. При цьому ефективність проходження спецкурсів підтьюторними (підопічними тьюторів) відбувається на високому рівні через встановлення зв’язків співробітництва, суб’єкт-суб’єктивних відносин у системі учитель-учень, передбачає єдність загальнокультурного, соціально-морального і професійного розвитку особистості.

Цілі діяльності тьютора:

• надання допомоги учням в побудові індивідуального освітнього шляху;
• надання допомоги школярам в розумінні можливостей використання власних ресурсів, ресурсів школи і інших установ для досягнення його освітньої мети;
•  надання допомоги у використанні результатів навчання.

     Головні завдання тьютора:

·   здійснювати індивідуальну педагогічну підтримку учнів;

· надавати консультативну допомогу при побудові учнем власної індивідуальної освітньої програми та визначенні індивідуального темпу її освоєння;

· вести педагогічний супровід руху учня за індивідуальної освітньої траєкторії. 

Зміст роботи тьютора: діагностика з’ясування освітньої ситуації, проектування майбутньої роботи, реалізація освітнього пошуку і демонстрація результатів, аналіз і самоаналіз пройденого шляху, досягнутих результатів.

Результат тьюторської діяльності: структурована папка «Портфоліо», матеріал якої допомагає відстежувати етапи освітнього шляху, є інструментом самооцінки.  

Тьюторський супровід — це супровід учнівської діяльності. Розробляється таким, що виробляється  індивідуальна освітня програма, в якій визначається тема, ставиться мета, завдання, розробляються: освітня ситуація, учбові дослідження, перспективи навчання, визначаються ресурси і плановані шляхи, може розроблятися індивідуальна освітня траєкторія –побудована  програма навчання, яка може закривати для учня інші можливості і варіанти його освіти.

Технологія тьюторського супроводу включає декілька основних етапів.

1. Визначення пізнавального інтересу підлітка.

2. Постановка мети освітньої діяльності.

3. Пошук освітніх ресурсів і розробка плану освітньої діяльності – розробка «плану-карти пізнавального інтересу».

4. Реалізація і обговорення, аналіз, коректування плану освітньої діяльності.

5.  Аналіз підсумків освітньої діяльності – «презентація проекту».

6.  Коректування освітньої мети, визначення тимчасових перспектив.

Розглянемо дії тьютора на кожному етапі:

Підготовчий етап - засвоєння необхідних знань, умінь і навиків, використовуваних згодом під час продуктивного навчання. Тьютор приймає роль вчителя в традиційному сенсі, або рекомендує своїм підопічним заняття з іншими консультантами, які вирішують освітні завдання загального плану, або пропонує самостійно вивчити новий матеріал.

Початковий етап - постановка проблеми, де робота тьютора полягає в конкретизації завдання і правильному виборі методу її вирішення. Якщо учень не визначився з вибором завдання або визначенням проблеми, то тьютор при сумісному обговоренні допомагає позначити проблемне поле і вибрати вид діяльності, який підопічний в подальшому здійснюватиме.

Планування діяльності - розробка алгоритму дій. На даному етапі тьютор допомагає таким учням:

      ·  визначити цілі і завдання майбутньої роботи;

·  скласти план дій, розробити алгоритм;

· визначити предмет інформаційного пошуку для учнів відповідно до теми, проблеми проекту (дослідження).

Так само тьютор може скласти список рекомендованих інформаційних засобів, якими учні можуть скористатися в ході їх проектної діяльності, надати допомогу в оформленні результатів або порекомендувати вчителя-консультанта. Для підвищення ефективності консультативної допомоги тьютора можна порекомендувати учням вести щоденник проекту або дослідження.

Основний етап – організація виконання роботи. На даному етапі тьютор може проводити як групові, так і індивідуальні консультації. На групових консультаціях вчитель взаємодіє з малою групою учнів. На індивідуальних консультаціях тьютор працює індивідуально з кожним учнем: уточнює ступінь виконання завдання, відповідає на питання, діагностує причини виникаючих труднощів, дає рекомендації, допомагає визначити шлях вирішення проблеми. Консультування в даному варіанті може здійснюватися як через безпосереднє спілкування, так і заочно за допомогою e-mail, ICQ.

Завершальний етап - презентація проекту, результатів дослідження або дослідно-експериментальної діяльності. На даному етапі тьютор організовує підготовку до конференції, за бажанням учнів може провести попереднє прослуховування, надає допомогу в підготовці презентації, може порекомендувати як консультантів інших викладачів школи або що компетентних вчаться, мають досвід проектної (дослідницької) діяльності і досвід публічних виступів.

Роль тьютора полягає в підбитті підсумків, визначення рівня особистих досягнень кожного що вчиться, позначення точок подальшого зростання і розвитку підопічних, допомагає здійснити вибір нових напрямів діяльності.

Тьюторський супровід як технологія супроводу самостійної освітньої діяльності підлітка може контролювати проблему вибору профільного навчання. 

Вадим Щорс, Руслан Полєшко