Як обрати правильний професійний напрямок

      Життя - це як коробка шоколадних цукерок: ніколи не знаєш, з якою начинкою тобі дістанеться ( к-ф. "Форест Гамп").

  

     В дитинстві головною метою є навчитися вибирати з коробки цукерки з найсмачнішою начинкою. Це зовсім не складно. Просто, потрібно уважно придивитися.     І  спробувати якомога більше цукерок з тієї ж коробки. Так само і з вибором професії: чим більше спробуєш, тим легше обрати. Але якщо Ви тільки починаєте життя, вибір зробити досить складно.

    Вважається, що кожна людина має здібності до певної діяльності. Тому було б логічно припустити, що саме вони й визначають вибір майбутньої професії. Але не все так просто. Думаю, що не буде зайвим сказати, що, ніхто з тих, хто живе не знає повною мірою всіх своїх здібностей.

Не всі вміють застосувати навіть ті здібності, які мають і знають.   Не слід забувати, що досить часто при виборі життєвого шляху здібності враховуються в останню чергу, а вирішальний вплив мають інші чинники, наприклад, думка батьків, іноді друзів і подруг.

Пам'ятка  «Помічники у виборі професії»

     Позиція старших членів сім'ї, які вважають, що несуть пряму відповідальність за Ваше благополуччя і тому прагнуть нав'язати свою думку. До речі це не так вже й погано, коли хто-небудь за Вас переживає і хоче допомогти, але все таки це Ваше майбутнє.

             Залиште за собою остаточний вибір. І навіть право на помилку!

    Позиція друзів і подруг. Дружні відносини в юнацькому віці часто досить міцні і можуть серйозно впливати на вибір професії. Але постарайтеся ухвалити незалежне рішення, знову-таки це Ваше майбутнє.

           Для цього слід дотримуватися правила - ухвалене рішення повинне відповідати Вашим інтересам, і нічиїм більше!

    Позиція вчителів, шкільних педагогів. Спостерігаючи за поведінкою, учбовою діяльністю і діяльністю за межами навчальної установи, досвідчений педагог може знати багато такого, що приховане від непрофесійних очей. Тому, якщо у Вас виникли проблеми з вибором професії, запитайте у вчителя. Природно, у того, якому Ви довіряєте.

           Стежте, щоб остаточне рішення відповідало Вашим інтересам.

     Особисті плани і уявлення про майбутню роботу. У тому числі і уявлення про передбачуваний рівень доходів. Щоб ці уявлення не були занадто відірваними від реальності, потрібно постаратися дізнатися якомога більше про свою майбутню професію. Не соромтеся запитати, знайомтеся з людьми, дізнайтеся про все досконально.

             Краще витратити небагато часу сьогодні, ніж плакати після закінчення вузу.

    Здібності. Визначайте їх не тільки за успіхами в навчанні, але й за досягненнями в різноманітних видах діяльності. Не забувайте також і про можливість звернутися по допомогу до психолога, пройти тестування, скористатися порадою досвідченого педагога.

    Рівень вимог на суспільне визнання. Як би складно це не звучало, суть приблизно така: кожна людина прагне визнання, воно винятково важливе для особистості. І тим паче не кожен стане знаменитим співаком, видатним політиком або лауреатом Нобелівської премії.

         Плануючи свій трудовий шлях, замисліться над реалістичністю вимог. Адже розчарування дорого коштує.

    Інформованість. Подумайте про те, щоб одержана про професію інформація не виявилися спотвореною, неповною, односторонньою. Якщо професія Вам сподобалася тому, що в кіно це виглядає класно, дізнайтеся, які справи насправді. Як? Можна влаштуватися учнем або асистентом у професіонала. Нехай спочатку Вам дістанеться лише нецікава робота: купувати для нього каву, виносити сміття або ввічливо усміхатися клієнтам, нічого. Тільки так Ви за короткий строк дізнаєтесь, що відбувається насправді.

    Прочитавши уважно цей список, Ви зрозумієте, що здібності і таланти людини піч час вибору майбутньої роботи враховуються в останню чергу. Чи правильно це?

 Відповідь очевидна що, ні!   Постарайтеся звернути увагу на важливий компонент вибору, який допоможе досягти успіху в житті, це власні таланти і здібності.

     Професія повинна бути цікавою. Якщо тобі подобаються тварини, рослини, то тобі буде цікаво у своїй професійній діяльності зіштовхуватися з об'єктами живої природи. Якщо ти любиш техніку - інтерес до неї буде підтримувати тебе в діяльності інженера-конструктора або фізика-теоретика.

    У ситуації сумнівів вибирай ту професію, де твої здібності будуть максимально реалізовані, у цій діяльності ти досягнеш найбільшого успіху.

     Нарешті, тип реалізованої професійної діяльності повинен збігатися із твоїм особистісним, характерологічним типом. Скажімо, якщо ти товариський - тобі більше підійдуть професії, пов'язані із численними контактами, а якщо емоційно нестійкий - не зможеш виконувати рутинні види діяльності, що вимагають концентрації протягом тривалого часу.

Пам'ятка «Пізнай себе»

    Для того, щоб вибрати професію, необхідно насамперед пізнати себе. Ти напевно часто задаєш собі питання: "Який я?", "Хто я в цьому світі?", "Навіщо я живу?". Допомогти краще пізнати себе й частково відповісти на ці питання (повністю ти на них не відповіси ніколи) допоможе нехитра вправа: подивися на себе очами іншої людини. Конкретної людини, яку ти добре знаєш - скажімо, друга або сусіда по парті, мами або коханої людини. Спробуй пояснити свої вчинки так, як це зробила би інша людина - не знаючи істинних мотивів. Ти зрозумієш, яким тебе бачать інші люди, але, з іншого боку, позбудешся від суб'єктивізму, адже у своєму оці, як відомо, не видно і колоди.

 Сокор Світлана Сергіївна

соціальний педагог ЗШ №20 м.Вінниця

Оформлення стенду соціально-психологічної служби

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

1. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
2. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач.
3. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
4. Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
5. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
6. Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
7. Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
8. Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
   
9. Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
10. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
11. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Оформлення стенду. Пам’ятка вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Пам’ятка вчителю для роботи

 з обдарованими дітьми

1.    Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

2.   Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

3.   Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

      4.  Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

    5.   Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей  у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

   6.  Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

    7.   Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

8.  Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

9.  Тісно  співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Роль батьків в адаптації дітей до школи

Роль батьків в адаптації дітей до школи

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

 Поради батькам   першокласника

Дитина пішла в перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але водночас і додаткові труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати режим дня школяра.

З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.

Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.

Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

Пам’ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

Алла Полударова,  

соціальний педагог закладу 

«ЗШ І-ІІ ступнів-ліцей №7» м. Вінниця 

Психолого-педагогічні аспекти адаптації дітей до школи

Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

Родина — основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психолого-педагогічна просвіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти  знаннями про допомогу дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

Важливими є перші батьківські збори, які покликані:

• ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;
• ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;
• познайомити з вчителями та вихователями, які будуть працювати в класі.

Вчителі мають налаштувати батьків на обов’язкове відвідування батьківських зборів, тому що це одна з важливих форм зв'язку школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; вони одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо. Вчителі мають організовувати для батьків педагогічні читання, батьківські диспути, що  сприятимуть вирішенню проблем навчання і виховання.

Корисними будуть спеціальні пам’ятки для батьків майбутніх першокласників, які мають допомогти їм своєчасно зорієнтуватись у новій для них ролі – батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання, сконцентрувати увагу на потрібному.

Батьки мають знати, що для вирішення індивідуальних питань можна завжди звернутися до вчителя, який допоможе вирішити будь-яке проблемне питання. Для цього можуть призначатися індивідуальні чи групові консультації. Зміст консультацій може бути досить різним, але головною метою залишається підвищення педагогічної та психологічної культури батьків, встановлення партнерських стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.

Вчителю варто познайомитись з умовами, в яких проживає дитина. Це допоможе зрозуміти загальну атмосферу в родині, моральний мікроклімат, взаємини, сімейні традиції, місце дитини в сім’ї. Вчитель може дати поради щодо підготовки дитини до школи, організації її робочого місця та режиму дня. З цією метою можна скористатися поданою нижче інформацією.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації. 

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

• Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
• Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
• Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
• Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
• Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Алла Полударова,  

соціальний педагог закладу 

«ЗШ І-ІІ ступнів-ліцей №7» м. Вінниця 

Правовиховна робота в школі

Правовиховна робота в школі

Збірник праць соціальних педагогів міста Вінниці на тему "Правовиховна робота в школі!: тренінги, поради батькам, вчителям, класним керівникам, учням, нормативна документація, практичний семінар для класних керівників тощо.

Зміст

Вступ

Правовиховна робота з учнями:

Раку Н.І. У одному ланцюжку (виховна година з елементами психотренінгу)

Полударова А.Л. Молодь та міліція (анкета, поради)

Тищенко О.М. Тренінг впевненої поведінки та соціальних навичок для підлітків  «групи ризику»

Сокур С.С. Перше й останнє знайомство з кримінальним кодексом України (виховна година)

Щорс В.В., Полударова А.Л., Балєєва В.В. Тренінговезаняття «Профілактика правопорушення серед підлітків»

Правова культура батьків:

Полударова А.Л. Орієнтовна програма танавчально-тематичний план юридичного всеобучу батьківучнів 9-11 класів

Шеремет І.Ю. Похвала чи покарання: чи стане навчання в радість? Бесіда з батьками

Щорс В.В. Батьківські збори на тему: «Ми відповідальні за свої вчинки перед дітьми»

Пам’ятка батькам:

25 дитячих прохань

Почуйте серцем голос дитини

Сім батьківських заповідей

Дорогі діти

Поради батькам як оцінювати шкільні «успіхи» своїх дітей

Батькам про права дитини

Правовиховна робота з педколективом:

Орієнтовна програма виховної діяльності класного керівника, спрямована на профілактику відхилень у поведінці учнів

Пам’ятка класному керівнику по попередженню правопорушень учнів

Кривда Л.С. Чому підлітки скоюють злочини? (практичний семінар для класних керівників)

Додатки

Список використаної літератури

Посібник можна скачати за адресою:

http://shchors-vadym.ucoz.ua/load/pravovikhovna_robota_v_shkoli/1-1-0-8

Система роботи з вивчення та творчого впровадження передового педагогічного досвіду

Освіта в Україні базується на наукових засадах гуманізму, що викликає необхідність  розв’язання  змін  в навчально-виховному процесі, тобто виникнення інноваційних педагогічних ідей, які направлені на удосконалення  та осучаснення  шкільного життя, усієї педагогічної діяльності, що призводить до істотного підвищення його результативності.  Одним із елементів підвищення результативності процесу навчання стала заміна учбово-дисциплінарної моделі взаємодії педагога та вихованця на особово-орієнтовану модель, що є найважливішою умовою зміни самого учня, збагачення його духовного потенціалу, формування ціннісних установок, згідно яких людина є не засобом, а найвищою ціллю суспільства.

Особлива роль у процесі гуманізації освітньої сфери належить педагогічним працівникам, діяльність яких повинна базуватися на новітніх інноваційній освітніх системах і технологіях.  Для їхнього впровадження необхідно застосовувати:

1.  настанови,  ціннісні  орієнтації,  потреби,  можливості вчителів;

2. соціально-педагогічні умови для просвітницького інформування та  активного навчання педагогів, мета якого направлена на розвиток інноваційних здібностей, формування готовності до сприйняття нових ідей та участі в інноваційних заходах.

Слід зазначити, що в соціально-педагогічному аспекті  інновація - створення та впровадження різних видів нововведень, що поліпшують розвиток, перебіг, результати навчально-виховного процесу [1].

Необхідною і передовою умовою вивчення та введення до навчально-виховного процесу інноваційної діяльності, спостереження за роботою вчителів з даної проблеми в навчальному закладі створюють творчі групи вчителів.

Творчі групи вчителів - це групи різних за фахом педагоги, які займаються вивченням, освоєнням, впровадженням якоїсь однієї загальної проблеми колег-однодумців.

Головною метою створення творчої групи вчителів є об’єднання креативних педагогів, які через пошуково-дослідницьку діяльність, її результативність впливатимуть на якість навчально-виховного процесу та для вивчення й впровадження передового педагогічного досвіду (ППД)  педагогів-новаторів.

Етапи пошуково-дослідницької діяльності шкільної творчої групи вчителів 

    Дослідження: об'єкт, предмет

    Тема: мета, завдання

    Гіпотеза

    Узагальнення наукових досліджень

    Проведення експерименту

    Оформлення дослідження

    Упровадження дослідження

    Довідка про впровадження

Передовий педагогічний досвід — це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання й виховання.

Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Для його виявлення використовують систему критеріїв: актуальність, новизну, результативність, стабільність, оптимальність, перспективність.

Розглянемо критерії виявлення передового педагогічного досвіду:

1)    актуальність, оригінальності — це наявність елементів новизни, вирішення проблем, завдань на сучасному етапові розвитку науки і освіти, індивідуальність, знаходження застосування педагогічного досвіду в учительській  щоденній праці, допомога в подоланні труднощів під час організації навчально-виховного процесу;

2)    результативність, стабільність показників — зміна в системі роботи вчителів, формування вихованості учнів, гуманістично-моральних та фізично здорових відносин у навчальному закладі, високий рівень навчально-виховного процесу,  стабільність та стійкість професійних результатів діяльності педпрацівників;

3)    наукова обґрунтованість —  передбачає здійснення ґрунтовних досліджень, врахування думки компетентних спеціалістів, впровадження в навчальний процес і спостереження за змінами в успішності та поведінки учнів;

4)    перейняття досвіду педагогами — використання досвіду педагога-новатора, який містить у собі продуктивні педагогічні ідеї,  вчителями  даного регіону і всієї країни, що дозволяє розвивати й удосконалювати особисту практику.

Вітчизняні науковці виділяють такі види передового педагогічного досвіду, як:

1. репродуктивний —  передбачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов’язків з обов’язковим внесенням елементів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстерністю;

2. раціоналізаторський — передбачає діяльність вчителя, пов’язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки йому використанням відомих форм і методів з внесенням елементів новизни, діяльність, спрямовану на підвищення ефективності педагогічної праці, її оптимізації;

3. новаторський або інноваційний — передбачає діяльність вчителя, спрямовану на суттєві зміни в навчально-виховному процесі. Дана діяльність має в собі елементи новизни, творчого пошуку, оригінальності, що спрямовується на вирішення найбільш актуальних проблем навчання й виховання. Такий педагогічний досвід особливо цінний, оскільки прокладає нові шляхи в шкільній практиці та педагогічній науці.

Етапи впровадження передового педагогічного досвіду:

Перший етап — визначення, обґрунтування й популяризація проблеми впровадження, над якою працює педагогічний колектив, інформування вчителів про сучасні досягнення науки і носіїв передового досвіду.

Другий етап — створення творчої груп вчителів з метою конструювання, створення, впровадження передового педагогічного досвіду відомого в регіоні або науково-методичної проблеми.

Третій етап — втілення або впровадження в навчальний процес передового педагогічного досвіду через систему методичної роботи, використовуючи традиційні та нетрадиційні форми роботи.

Технологія впровадження передового педагогічного досвіду в практику має таку структуру:

Технологія впровадження передового педагогічного досвіду в практику має таку структуру:

ознайомлення вчителів з передовим досвідом, роз’яснення його переваг порівняно з традиційними методами роботи;

створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів, демонстрація прийомів роботи на практиці;

оволодіння вчителями нових вмінь та навичок;

внутрішкільний контроль за впровадженням у навчальну практику інноваційних методів та прийомів роботи;

моральне та матеріальне заохочення носіїв передового педагогічного досвіду.

У процесі впровадження передового педагогічного досвіду використовують такі форми роботи: школи ППД, творчі групи вчителів, науково-практичні конференції, семінари, педагогічні читання, курси підвищення кваліфікації, інформування про власний педагогічний досвід на засіданні педагогічної ради школи, шкільні методичні об’єднання, тижні педагогічної майстерності, наставництво, відкриті уроки й позакласні заходи.

Необхідною умовою впровадження досвіду є його пропаганда, донесення до вчительського колективу основної ідеї і значення досвіду, сформування позитивного ставлення до нього, пробудити бажання використати педагогічні ідеї в своїй  практичній  роботі.

Пропаганда – поширення і постійне, глибоке та детальне роз’яснення яких-небудь ідей, поглядів, знань. // Ідейний вплив на широкі маси або певні групи людей. // Система засобів поширення ідей, поглядів і таке ін. [2, с. 1162].

Форми поширення передового досвіду можна об’єднати у 4 блоки:

1)    Усна пропаганда, включає в себе виступи на:

педагогічних читаннях;

науково-практичних конференціях;

обласних, всеукраїнських, міжнародних науково-практичних заходах;

творчих проблемно-тематичних семінарах;

методичних об'єднаннях педагогів;

педагогічних радах;

курсах підвищення кваліфікації педпрацівників.

2)    Письмова пропаганда:

статті в пресі; в педагогічній і методичній періодиці;

занесення досвіду до каталогів;

використання досвіду в дисертаціях;

видання брошур, навчально-методичних посібників тощо.

3)    Показ досвіду в дійсності:

відвідування відкритих уроків, занять, заходів педагога;

відвідування майстер-класів, лекцій, практичних занять; тренінгів;

ознайомлення з методичними розробками;

ознайомлення з творчою лабораторією;

перегляд різного роду навчальної документації;

ознайомлення з роботами учнів;

висвітлення досвіду іншими педагогами тощо.

4)    Наочна пропаганда:

постійно діючі і пересувні виставки;

методичні куточки;

демонстрація комплексів методичного забезпечення;

навчально-методична документація і роботи учнів;

випуск буклетів;

створення педагогічних портретів тощо.

Наведемо приклад досвіду В. Шаталова, Є. Ільїна та М. Ґудзика.

Характерною особливістю досвіду В. Шаталова (вчитель математики, фізики) є: виділення доз навчального матеріалу, які охоплюють головне, істотне в ньому, навчання школярів алгоритмів виконання навчальних завдань, широке залучення їх до самостійного виконання навчальних завдань у школі й вдома, оперативний контроль за засвоєнням навчального матеріалу всіма учнями класу. Позитивне у цьому досвіді — намагання виділити в навчальному матеріалі найістотніші елементи. Проте слід мати на увазі, що прагнення до скорочення термінів вивчення навчального предмета за рахунок концентрування уваги тільки на головних моментах змісту, без певного зіставлення їх з допоміжними елементами знань, без здійснення учнями самої операції виділення в матеріалі найістотнішого, може призвести до зниження розвиваючого впливу навчання, якщо не використовувати спеціальних засобів. Саме таким засобом є система самостійної роботи з розв’язування задач. Проте надто великий обсяг задач з математики і фізики може знизити інтерес учнів до інших предметів.

М. Ґудзик (вчитель хімії) головним принципом системи вважає подання нового матеріалу «великими порціями». Тому планування ним кожної теми з хімії передбачає уроки-лекції, уроки-семінарські заняття, уроки узагальнення і систематизації знань, уроки захисту творчих завдань, уроки-практикуми.

Урок-лекція:

І етап (до 7 хв.) стислий виклад навчального матеріалу

ІІ етап (до 30 хв.) детальніше пояснює навчальний матеріал

ІІІ етап (5-8 хв.) повертається до нового матеріалу, підводячи підсумки

Головне завдання уроку-семінарського заняття — самостійне вивчення учнями навчального матеріалу різного рівня складності, що забезпечується трьома програмами (програма А — на рівні творчого використання; програма В — відтворення здобутих знань на продуктивному рівні, вміння застосовувати їх за аналогією; програма С — репродуктивне відтворення знань, застосування їх за зразком). Програми учні обирають самостійно. На уроці практикується групова форма роботи. У процесі виконання завдань учні користуються підручником, власними конспектами лекцій, у разі потреби звертаються за консультацією до вчителя. Наприкінці уроку-семінару вчитель проводить самостійну роботу.

Учитель-філолог Є. Ільїн зосереджується:

- на пошукові опори - зв’язок з життям;

- побудові уроку на основі «яскравої конструктивної деталі», складного «морального питання», творчого прийому;

- мистецтві запитання, яке стимулює відвагу висловитися.

- запитуйте — відповідаю;   здивувалися — побачили!;

- навчити співпрацювати.

У досвіді педагогів-новаторів чітко простежуються риси, що вирізняють їх педагогічну діяльність, розкривають індивідуальність. Проте у їхній роботі є й спільні риси, зокрема такі ідеї педагогіки співпраці: використання багатства стосунків у колективі з виховною метою; обмірковування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взаємовиховувалися; прищеплення учням уміння аналізувати свою діяльність і стосунки; єдність педагогів і учнів у навчально-виховному процесі; навчання без примусу; оптимістичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об’єктивної самооцінки і ставлення до навколишньої дійсності.

 Проведено дослідження-апробування анкети «Впровадження передового педагогічного досвіду у навчально-виховний процес» у Вінницькому технічному ліцеї, метою якого є виявлення  обізнаності  з наробками  педагогів-новаторів Вінницького регіону та впровадження їх у практику, наявності власних творчих наробок й пропозицій щодо підвищення фахового рівня з педагогічних питань.

АНКЕТА.     

Шановний колего! Планується проведення педагогічної ради і ми Вас просимо відповісти на нижче наведені питання.

1. Педагогічний стаж ______________________ років?

2. Самоосвіта – це Ваша індивідуальна потреба чи вимога адміністрації?

3. Опишіть результат впровадження Ваших творчих наробок в процесі педагогічної праці за останні 3 р.?

4. Як вплинуло впровадження передових наробок з предмету, який Ви викладаєте на учнів?

5. Назвіть педагогів нашого регіону, які є носіями передового педагогічного досвіду.

6. Вкажіть, як впроваджуєте у своїй практиці їх передовий педагогічний досвід?

7. Чим саме, з власного досвіду, Ви вважаєте, треба обмінюватися з колегами?

8. Які форми методичної роботи необхідні для підвищення Вашого фахового рівня?

9. З яких педагогічних питань Ви б хотіли прослухати лекції, відвідати семінари, педради у ліцеї?

Дякуємо за співпрацю!

Об’єктами анонімного опитування були педагоги, стаж яких сягає від одного року до 25 років роботи на педагогічній ниві.

Анкета містить у собі 9 питань.

На запитання  анкети  «Самоосвіта – це Ваша індивідуальна потреба чи вимога адміністрації?», респонденти 100% зазначили, що це їх власна потреба, яка дозволяє ознайомлюватися з інноваціями  у будь-якій галузі знань, новинками психолого-педагогічної, фахової  літератури, приймати участь у  міських семінарах, конференціях, майстер-класах, круглих столах, презентаціях.

Педпрацівникам було запропоновано описати результати впровадження власних творчих наробок в процесі педагогічної праці. Вони зазначили, що підвищилася результативність науково-дослідної роботи учнів Малої академії наук (МАН), підготовки  учнівської обдарованої молоді до Всеукраїнських олімпіад різних етапів, використання на уроках та позакласної роботи з предмету проектної діяльності, нестандартних, інтерактивних форм роботи, власноручно розроблених та виготовлених схем, таблиць, плакатів.  Ряд педагогів вказали, що видали навчально-методичні посібники, збірники завдань, тренувальні зошити для пробного тестування ЗНО, зошити для практичних та лабораторних робіт, робочі зошити з друкованою основою, надрукували власні наробки у фаховій періодичній пресі.

Впровадження вище зазначених наробок позитивно вплинуло на учнів: підвищилась зацікавленість, активність школярів у навчанні,  стрімко зріс пізнавальний інтерес, збільшилась кількість учнів, які забажали займатися факультативною роботою та захищати свої роботи в МАН, навчилися  працювати в команді та створювати учнівські різноманітні проекти.

На 5 запитання анкети «Назвіть педагогів нашого регіону, які є носіями передового педагогічного досвіду?»  не всі педагоги змогли вказати педагогів-новаторів, а якщо вказували то вказували колег з якими працюють або використовують їхні якісь матеріали чи наробки. Вчителі зазначили прізвища педагогів-новаторів – це Клочко І. Я. (вчитель математики), який видав такі праці: «Початки теорії ймовірності», «Нестандартна математика 4-6 класи», «Зошит для контрольних робіт. Алгебра 7 клас» та «Зошит для контрольних робіт. Геометрія 7 клас», «Підготовка ЗНО. Математика 11 клас»; Богун О.В. (вчитель хімії), яка видала такі праці: «Зошит для лабораторних робіт з хімії» для 8, класів, 9 класів, 10 класів та 11 класів; Піськова О.М. (соціальний педагог), яка має друковані статті у періодичних виданнях, серед яких тренінг  «Гроші — необхідність чи сенс життя», урок психології для 1-2 класів «Урок ввічливості»; Пасіхов Ю.Б. (вчитель інформатики та фізики), який започаткував й розробив сайт дистанційної освіти http:disted.edu.vn.ua та розмістив курс електронних уроків з інформатики та фізики для старшої школи.

Їхній передовий педагогічній досвід впроваджується у практику наступним чином:

- використання їхніх авторських наробок;

- використання методичної літератури, виданої даними вчителями;

- при роботі з обдарованими дітьми;

- у позакласній, гуртковій роботі;

- залучення учнів до дистанційного навчання ;

- під час тренінгових занять;

- при підготовці до олімпіад, конкурсів, турнірів, змагань.

Педагоги вважають, що треба обмінюватися з колегами такими власними наробками:

- методикою викладання олімпіадних завдань;

- методичними наробками та методичними знахідками;

- новинками дидактичної та методичної літератури;

- новими формами та методами проведення уроку;

- практичними наробками (розробками уроків, позакласних заходів, виховних годин, тренінгів, лабораторних та практичних робіт);

- методами і формами організації самостійної роботи.

На наступне запитання «Які форми методичної роботи необхідні для підвищення Вашого фахового рівня?» більшість респондентів вказали, що потрібно відвідувати презентації кафедр, семінари, тренінги, уроки носіїв ППД, влаштовувати педагогічні виставки, майстер-класи з мультимедійних технологій, займатися самоосвітою та постійно ознайомлюватися з фаховою методичною літературою.

Від педагогів поступили теми з яких вони б хотіли прослухати лекції, відвідати семінари:

1.     Робота з обдарованими дітьми.

2.     Форми та методи роботи при комплектації класів понад 30 чоловік.

3.     Позакласна діяльність з шкільних предметів.

4.     Інтелектуальний розвиток учнів.

5.     Як підвищити мотивацію, бажання в учнів навчатися.

6.     Проектна діяльність на уроках.

7.     Міжпредметні зв’язки під час вивчення нового матеріалу.

8.     Підвищення ефективності факультативної роботи. 

Список використаних джерел

Баскаков А.Я. Методология научного исследования. / А. Я. Баскаков, Н. В. Туленков. - К. : МАУП, 2004 – 216 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад, і головний редактор В. Т. Бусел.] — К.,  Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. — 1440 с.

Джумовська Л. Виявлення та моделювання перспективного педагогічного досвіду. / Л. Джумовська.  // Управління освітою. – 2005. - №33. – С. 2-5

Єріна А.М. Методологія наукових досліджень : посібник. / А.М. Єріна,  В.Б. Захожий, Д.Л. Єрін. - К. 2004 – 212 с.

Жернюсяк І. Реалізація положень прогностичної і моделюючої функцій при моделюванні педагогічного досвіду. / І. Жерносяк.  // Управління освітою. – 2003. - №15-16. – С. 22-26

Жорносек І.П. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. / І. П. Жорносек, М. Ю. Красовицький, Т.І. Бесіда. – К.: Освіта, 1992.

Маслівська І. Перспективний педагогічний досвід: міф чи реальність? / І. Маслівська. // Директор школи. – 2004. - № 2. – С. 10-12

Набока Л. Невичерпні можливості впровадження педагогічних ідей в практику. / Л. Набока. // Управління освітою. – 2003. - № 11-12. – С. 22-25

Пілюшенко В. Л. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. / В. Л. Пілюшенко, І. В. Шкарабак, Е. І. Словенко. -  К.: Лібра, 2004 – 344 с.

Поташник М. Про методичну роботу в школі. / М. Поташник,  А. Мойсеєв. // Народное образование.  – 1987. - № 11

Тевлін Б. Передовий педагогічний досвід: вивчення, узагальнення та поширення. / Б. Теплін. // Завуч. – 2003. – грудень. - С. 3-8

Вадим Щорс

Руслан Полєшко