Буклет "10 законів успіху - 10 законів щастя"

Індивідуальний план вчителя, що атестується

ЗАТВЕРДЖЕНО

Директор ліцею

_______________С. К. Пастух

Індивідуальний план

чергової (позачергової) атестації вчителя __________________________

2012-2013 н.р.

Зміст роботи	Термін виконання	Кому звітувати? (контроль)	Позначка про виконання
Ознайомлення з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України від 06.10.2010  N 930	до 10.10. 2012	Голова атестаційної комісії
Ознайомлення з кваліфікаційними характеристиками педагогічних працівників, для яких встановлено кваліфікаційні категорії та педагогічні звання	до 20.10. 2012	Голова атестаційної комісії
Підготувати і провести не менше 10-15 уроків, на яких мають бути присутні директор, заступники, члени атестаційної комісії ліцею
Проведення відкритих уроків: Тема уроку:__________________________________ Тема уроку:__________________________________ Тема уроку:__________________________________
Проведення  позакласних заходів: Тема заходу:__________________________________ Тема заходу:__________________________________ Тема заходу:__________________________________
Оформити сценарії трьох відкритих уроків і вкласти у папку «Атестаційні матеріали»
Підготувати і провести один виховний захід (годину спілкування, тематичний вечір)
Оформити один сценарій виховного заходу (вкласти у папку «Атестаційні матеріали»)
Виступ на педагогічному семінарі, педраді за темою: «___________________________________________ ____________________________________________»
Підготувати і взяти участь у педагогічній виставці
«Інноваційні технології на сучасному уроці (вказати предмет)»
Підготувати статтю про свої педагогічні здобутки і виступити з нею в періодичній пресі (стосується тих, хто претендує на вищу кваліфікаційну категорію)
Підготувати персональну папку з атестації «Атестаційні матеріали»: — опис особистого педагогічного досвіду; — сценарії відкритих уроків; — один сценарій виховного заходу; — статті про ППД з періодики; — оригінальні дидактичні картки і саморобне унаочнення; — творчі доробки
Участь у предметних тижнях: ­­_____________________________________
Творчий звіт ”Від атестації до атестації”
Завершити працю над індивідуальною методичною темою (темою самоосвіти) — стаття у періодиці, методичний посібник, збірник завдань, виступ на педраді
Взяти участь у діагностичному анкетуванні

Основні методи соціально-психологічного тренінгу

Групова дискусія - публічна суперечка, метою якої є з’ясування й зіставлення різних точок зору, визначення істинної думки, знаходження правильного вирішення проблеми. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, оскільки її учасники самі приходять до того чи іншого висновку.

Групова дискусія в психологічному тренінгу — це спільне обговорення будь-якого суперечливого питання, яке дозволяє змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування.

 Така форма спілкування дозволяв зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйманню нової інформації, а також використанню групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, які підсилюють згуртованість групи й одночасно полегшують саморозкриття учасників.

Форми групової дискусії класифікують за різними критеріями.

В. Захаров і Н. Хрящова поділяють групові дискусії на конструктивні й неконструктивні. Крім цього, виділяють структуровані дискусії, в яких задається тема для обговорення, а іноді й чітко регламентується порядок проведення дискусії, та неструктуровані дискусії, у яких ведучий - пасивний, теми обирають самі учасники, а час дискусії формально не обмежується.

Н. Клюєва пропонує розглядати три типи групових дискусій.

1. Біографічні - група аналізує труднощі особистого або професійного життя окремого учасника, на якого спрямовані інтеракції. Решта учасників висловлює свою думку про його проблеми та свої почуття, реагує на його поведінку, пропонує зворотний зв’язок.

2. Тематичні дискусії, спрямовані на обговорення питань і проблем, які є значущими для всіх учасників групи. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама шукає проблеми й обговорює їх. Тема може бути заздалегідь обрана керівником або групою, і всі учасники готуються взяти участь в обговорені цієї проблеми. У професійній групі педагогів можна запропонувати такі теми: «Конфлікт зі студентами», «Конфлікт із колегою», «Угруповання в дитячому колективі», «Як керувати собою в складних ситуаціях?» та інші.

3. Дискусії, орієнтовані на інтеракцію. Вони спрямовані на групову динаміку, на те, що відбувається між членами групи, які між ними стосунки, взаємні реакції. На цих дискусіях значною мірою реалізується принцип «тут і зараз».

Групова дискусія використовується для вироблення навичок проведення ділової наради, при навчанні красномовності та законів риторики, а також для виявлення лідера групі.

Для активізації учасників у груповій дискусії можна використовувати процедури такого типу, як висловлювання по колу або метод естафети, коли кожний передає слово тому, кому вважає за потрібне, а для висловлювання дається певний проміжок часу (наприклад, 10-15 сек.).

Ігрові методи включають ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні, імітаційні та ділові ігри.

Ігрові методи є найбільш поширеними в груповій роботі. Ігри корисні як спосіб подолання скованості, напруження, для розігрівання учасників соціально-психологічного тренінгу. Гра дозволяє учасникам тренінгу подолати бар’єри, відчуженість, «зняти маски», відкритися, імпровізувати, творчо виражати своє «Я» тощо. Згідно з концепцією Е. Берна, учасники переходять на позицію дитини, яка дозволяє кожному виявити себе в різних ролях, ситуаціях тощо. Часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, оскільки в невимушеній формі дозволяють м’яко, легко виявити труднощі спілкування та серйозні психологічні проблеми.

Наукою доведено, що в процесі ігрової діяльності людина набагато швидше засвоює й опановує різні види поведінки, вчинки, уміння й навички вербальної та невербальної поведінки. Гра є універсальним методом для дітей і дорослих, вона виступає сильним психокорекційним, психотерапевтичним інструментом, за допомогою якого розв'язуються різноманітні людські проблеми. Сьогодні ігри починають набувати статусу засобів формування культури взаємовідносин і рефлексії.

Важлива перевага ігор у тому, що вони не потребують вироблення штучної мотивації, вимагаючи взаємної активності від ведучого та учасників, дозволяють розв’язати давню етичну проблему класичного експерименту: «А що ми даємо піддослідному?» Другою перевагою ігор є те, що вони мають давню традицію регламентації і творчого перетворення соціальних взаємовідносин у ціннісно-етичному і функціонально-рольовому планах.

Особливий інтерес викликають організаційно-діяльнісні ігри, які розроблені Г. Щедровицьким. Вони розглядаються як «мегамашина мислительної діяльності» і спрямовані на побудову методології розв’язання різних завдань за допомогою організації продуктивного конфлікту між групами професіоналів, що представляють в модельованому реальному конфлікті реально існуючі сторони. Організаційно-діяльнісні допомогою розв’язуються масштабні проблеми, наприклад: «Організація навчально-виховного процесу в школах», «Шляхи підвищення ефективності управління міської влади».

Ділова гра — це імітація професійної діяльності, один із методів організації активної роботи учасників тренінгу, спрямований на розробку певних способів ефективної професійної діяльності учасників. Завдяки цьому методу учасники, спираючись на власний досвід, можуть створити новий продукт, який стане розв’язком актуальних проблем. Рольова гра - метод, суть якого полягає у «програванні ролей», які дозволяють побачити члена групи не просто в процесі - міжособистісної взаємодії в групі, а в процесі виконання певної соціальної ролі. Рольова гра також використовується для формування псиних навичок у сфері комунікації. 

далі буде

Піскова Оксана Миколаївна,  

соціальний педагог 

закладу «ЗШ І-ІІІ ст. № 11 м. Вінниці»

Методологічні основи соціально-психологічного тренінгу

Схема соціально-психологічного тренінгу – це стала норма, яка презентується учасникам тренінгу на першому занятті і повторюється на всіх наступних, продовж тренінг-курсу і є нормою для конкретної групи. Із цієї причини у схему заняття, як правило, закладаються позитивні моменти, що створюють умови для продуктивної дії тренінгу.

Елементи соціально-психологічного тренінгу (привітан­ня, завершення заняття, рефлексія) вводяться із самого початку занять тренером, інші — напрацьовуються під час роботи і пропонуються вже самими учасниками.

Соціально-психологічний тренінг складається з:

1. Вступна частина

- Привітання, знайомство

         Вправи на знайомство

«Мій би... про мене сказав...»

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, згуртувати групу.

Тренер просить учасників тренінгу по черзі продовжити фразу «Мій би... про мене сказав...». Тренер починає першим і так по колу.

Вправа «Знайомство»

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, гарний настрій, зосередити учасників на спільну роботу.

Учасники тренінгу сідають в коло. На бейджах пишуть своє ім’я.   Потім тренер просить учасників тренінгу по черзі назвати своє ім’я та рису характеру, яка починається на першу літеру імені, не повторюючи вже названу рису.  Наприклад: «Оксана — оптимістична (або освічена)».

Тренер починає першим і так по колу.

Рефлексія:

— Що ви відчували?

— Чи запам’ятали ви імена учасників тренінгу?

— Скільки імен ви запам’ятали?

Вправа-привітання «Мерехтливі вогники»

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, гарний настрій, зосередити учасників на спільну роботу.

Учасники тренінгу сідають в коло. Потім учасники тренінгу по черзі називають своє ім’я і вислів, наприклад: «Вітаю!». Сусід повинен як можна скоріше встати, з піднятими до гори руками, повторити цю фразу і сісти, опустивши руки. А наступний учасник повинен зробити те саме, щоб хвиля пішла по колу. Коли хвиля проходить півкола, до завдання додається ще один елемент, на розсуд, скажімо сьомого учасника. Це елемент може бути вербальним чи невербальним. Наприклад, учасник говорить «Доброго дня!», а потім рукою дмухає на себе (зображує повивало) і сідає. Тепер усі присутні повинні виконувати цей комплекс, а потім наступний учасник додає ще щось і так далі.

- Вироблення правил роботи

- Очікування від тренінгу. Це створює атмосферу «тут і зараз». Виявляючи свій емоційний стан, учасники розповідають, чого вони очікують від заняття, про зміни, які сталися внаслідок попереднього заняття.

- Вступне слово тренера. Презентація теми заняття. Інколи теми занять у зв’язку з попередніми висловлюваннями учасників можуть змінюватися у своїй послідовності.

2. Вправа для емоційної розминки. Спрямована на створення внутрішньої свободи учасників групи. Репертуар таких ігор чималий. Здебільшого вони взяті з дитячих ігор. У довідниках з тренінгової роботи такі ігри належать до групи розминочних.

Вправа «Царівна-несміяна»

Мета: знаття напруження, втоми.

Тренер обирає одного учасника і просить його  сісти в центрі кола, а інші повинні його розсмішити.

У даній вправі можуть прийняти участь 2-3 учасника.

3. Основна частина. В ній вправи пасивного характеру чергуються з рухливими іграми. Вправи завершується обов’язково обговоренням і рефлексією (самозвітом учасників про свої відчуття та думки). Інколи основна частина може складатися з двох частин, розділених перервою на обід. У такому разі два заняття можна об’єднати в одне.

4. Підведення підсумків заняття. Висловлювання учасників по черзі про свої відчуття, враження щодо виконаної роботи, побажання тренеру та групі.

Підбиття підсумків. Вправа «Очікування»

Учасники повертаються до очікувань, які вони писали на початку тренінгу.

5. Прощання. Це своєрідна ритуальна дія і може мати різні форми проведення.

Тренери можуть добирати інформацію і вправи, які відповідатимуть завданням тренінг-курсу, і за потреби адаптувати цю діяльність. Вправи на завершення  включають в себе письмові оціночні анкети, або анкети зворотного зв’язку; учасників можна попросити написати, що їм сподобалось і що не сподобалось у програмі, а також написати відповіді на демонстраційних аркушах/блокнотах (наприклад «плюси» і «побажання»).

Піскова Оксана Миколаївна,  

соціальний педагог 

закладу «СЗШ І-ІІІ ст. № 11 м. Вінниці»

Нормативно-правове забезпечення діяльності соціального педагога

Матеріал приводиться згідно Психологічної газети 2009 - № 22 (142) - С. 4-5

Підготовка соціальних педагогів як окремий напрямок суспільної практики і самостійний вид професійної діяльності почала формуватися в Україні на початку 90-х років минулого століття. У квітні 1991 року постановою Держкомпраці СРСР Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців був поповнений кваліфікаційною характеристикою «Спеціаліст із соціальної роботи», «соціальний педагог» та «соціальний працівник». Ці посади стали еквівалентом прийнятої в світі посади «соціальний працівник».

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963 посади «соціальний педагог» та «соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами» включені до переліку посад педагогічних працівників. У 2002 р. названі посади включені до кваліфікаційного переліку спеціальностей України.

Нижче наводимо назви та витяги з нормативно-правових документів, якими повинні керуватися у своїй діяльності соціальні педагоги.

1. Закон України «Про освіту» (див. ст. 21 Психологічна служба в системі освіти; ст. 22 Соціально-психологічний патронаж у системі освіти; ст. 57 Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників закладів освіти).
2. Положення про психологічну службу системи освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України 03.05.1999 р. № 127, зареєстровано в Міністерстві юстиції України зі змінами і доповненнями 09.07.2001 р. за № 570/5761).
3. Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 19.10.2001 р. № 691).
4. Лист Міністерства освіти і науки України від 13.12.2001 р. № 1/9-439 про атестацію практичних психологів (соціальних працівників) загальноосвітніх навчальних закладів та центрів практичної психології і соціальної роботи.
5. Лист Міністерства освіти і науки України від 15.06.2004 р. № 1/9-324 про внесення змін і доповнень до нормативів чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 346 про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам.
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.2001 р. № 78 про порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.
8. Постанова Кабінету Міністрів України  від 26.09.2002 р. № 1436 про внесення змін до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
9. Наказ Міністерства освіти і науки України від 30.05.2003 р. № 338 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2003 р. № 465/7786) про розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів.
10. Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.05.2004 р. № 386 про виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України з питання «Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти України».
11. Лист Міністерства освіти і науки України від 02.08.2001 р. № 1/9-272 «Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів».
12. Конвенція ООН «Про права дитини», 1989 р. (звернути увагу на ст.ст. 20, 23, 28, 29, 33, 39).
13. Загальна Декларація прав людини, 1948 р.
14. Конституція України.
15. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи (в основу Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи покладений вітчизняний досвід і міжнародні етичні принципи й стандарти соціальної роботи, визначені на загальних зборах Міжнародної Федерації соціальних працівників (м. Коломбо, Шри-Ланка, 6-8.07.1994 р.)
16. Тарифно-кваліфікаційна характеристика соціального педагога.

Усі вищеназвані нормативно-правові документи, які регламентують діяльність соціального педагога, можна знайти у Збірнику нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України 2005 р. та у Збірнику нормативно-правових документів психологічної служби освіти України 2004 р. під редакцією С. Д. Максименко.

Адамчук Людмила Леонтіївна — 

методист з практичної психології та соціальної роботи 

Вінницького обласного Центру практичної психології та соціальної роботи

Адаптація та дезадаптація

Адаптація та дезадаптація

У роботі шкільного психолога в період адаптації учнів ос­новними завданнями стають:

• розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;
• розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;
• розвиток впевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;
• формування уявлення про себе як про людину з великими можли­востями.

Для успішної адаптації учнів робота психолога обов'язково будується таким чином:

1)    з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особливості кожної дитини;

2)    з батьками: допомога, підтримка та похвала;

3)    з учнями: знайомство із собою, самопізнання, впевненість у своїх здібностях.

Основні фактори, які можуть викликати шкільну дезадаптацію:

• неправильні методи виховання в сім'ї;
• недоліки у підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність;
• порушення системи стосунків у класі, у школі;
• індивідуальні особливості психічного розвитку дитини (надмірна чутливість і підвищена збудливість нервової системи, соматична ослабленість, недостатній розвиток довільності пізнавальних процесів та

Серед психопрофілактичних заходів найбільш ефективними вияви­лися:

• проведення батьківських зборів з інформацією про особливості процесу адаптації та можливу допомогу з боку батьків,
• опитування, які не тільки дають оцінку процесу адаптації, а є приводом для подальшої роботи (батьки стають уважнішими до дитини, знімається напруження, виробляється спільна тактика поведінки);
• семінари-практикуми для вчителів-предметників (обов'язкова акцентуація на сильних сторонах п'ятикласників, руйнування сте­реотипів щодо випускників ШДС, інформація про психофізіологічні особливості 10—11-річних дітей та врахування їх при проведенні занять);
• групові заняття з новоприбулими п'ятикласниками з вироблення ефективних форм спілкування та організації навчальної діяльності ;
• індивідуальна робота з дітьми потенційної «групи ризику» (із проблемних сімей, із порушенням поведінки, із низьким рівнем успіш­ності).

Правовиховна робота в школі

Правовиховна робота в школі

Збірник праць соціальних педагогів міста Вінниці на тему "Правовиховна робота в школі!: тренінги, поради батькам, вчителям, класним керівникам, учням, нормативна документація, практичний семінар для класних керівників тощо.

Зміст

Вступ

Правовиховна робота з учнями:

Раку Н.І. У одному ланцюжку (виховна година з елементами психотренінгу)

Полударова А.Л. Молодь та міліція (анкета, поради)

Тищенко О.М. Тренінг впевненої поведінки та соціальних навичок для підлітків  «групи ризику»

Сокур С.С. Перше й останнє знайомство з кримінальним кодексом України (виховна година)

Щорс В.В., Полударова А.Л., Балєєва В.В. Тренінговезаняття «Профілактика правопорушення серед підлітків»

Правова культура батьків:

Полударова А.Л. Орієнтовна програма танавчально-тематичний план юридичного всеобучу батьківучнів 9-11 класів

Шеремет І.Ю. Похвала чи покарання: чи стане навчання в радість? Бесіда з батьками

Щорс В.В. Батьківські збори на тему: «Ми відповідальні за свої вчинки перед дітьми»

Пам’ятка батькам:

25 дитячих прохань

Почуйте серцем голос дитини

Сім батьківських заповідей

Дорогі діти

Поради батькам як оцінювати шкільні «успіхи» своїх дітей

Батькам про права дитини

Правовиховна робота з педколективом:

Орієнтовна програма виховної діяльності класного керівника, спрямована на профілактику відхилень у поведінці учнів

Пам’ятка класному керівнику по попередженню правопорушень учнів

Кривда Л.С. Чому підлітки скоюють злочини? (практичний семінар для класних керівників)

Додатки

Список використаної літератури

Посібник можна скачати за адресою:

http://shchors-vadym.ucoz.ua/load/pravovikhovna_robota_v_shkoli/1-1-0-8

Система роботи з вивчення та творчого впровадження передового педагогічного досвіду

Освіта в Україні базується на наукових засадах гуманізму, що викликає необхідність  розв’язання  змін  в навчально-виховному процесі, тобто виникнення інноваційних педагогічних ідей, які направлені на удосконалення  та осучаснення  шкільного життя, усієї педагогічної діяльності, що призводить до істотного підвищення його результативності.  Одним із елементів підвищення результативності процесу навчання стала заміна учбово-дисциплінарної моделі взаємодії педагога та вихованця на особово-орієнтовану модель, що є найважливішою умовою зміни самого учня, збагачення його духовного потенціалу, формування ціннісних установок, згідно яких людина є не засобом, а найвищою ціллю суспільства.

Особлива роль у процесі гуманізації освітньої сфери належить педагогічним працівникам, діяльність яких повинна базуватися на новітніх інноваційній освітніх системах і технологіях.  Для їхнього впровадження необхідно застосовувати:

1.  настанови,  ціннісні  орієнтації,  потреби,  можливості вчителів;

2. соціально-педагогічні умови для просвітницького інформування та  активного навчання педагогів, мета якого направлена на розвиток інноваційних здібностей, формування готовності до сприйняття нових ідей та участі в інноваційних заходах.

Слід зазначити, що в соціально-педагогічному аспекті  інновація - створення та впровадження різних видів нововведень, що поліпшують розвиток, перебіг, результати навчально-виховного процесу [1].

Необхідною і передовою умовою вивчення та введення до навчально-виховного процесу інноваційної діяльності, спостереження за роботою вчителів з даної проблеми в навчальному закладі створюють творчі групи вчителів.

Творчі групи вчителів - це групи різних за фахом педагоги, які займаються вивченням, освоєнням, впровадженням якоїсь однієї загальної проблеми колег-однодумців.

Головною метою створення творчої групи вчителів є об’єднання креативних педагогів, які через пошуково-дослідницьку діяльність, її результативність впливатимуть на якість навчально-виховного процесу та для вивчення й впровадження передового педагогічного досвіду (ППД)  педагогів-новаторів.

Етапи пошуково-дослідницької діяльності шкільної творчої групи вчителів 

    Дослідження: об'єкт, предмет

    Тема: мета, завдання

    Гіпотеза

    Узагальнення наукових досліджень

    Проведення експерименту

    Оформлення дослідження

    Упровадження дослідження

    Довідка про впровадження

Передовий педагогічний досвід — це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання й виховання.

Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Для його виявлення використовують систему критеріїв: актуальність, новизну, результативність, стабільність, оптимальність, перспективність.

Розглянемо критерії виявлення передового педагогічного досвіду:

1)    актуальність, оригінальності — це наявність елементів новизни, вирішення проблем, завдань на сучасному етапові розвитку науки і освіти, індивідуальність, знаходження застосування педагогічного досвіду в учительській  щоденній праці, допомога в подоланні труднощів під час організації навчально-виховного процесу;

2)    результативність, стабільність показників — зміна в системі роботи вчителів, формування вихованості учнів, гуманістично-моральних та фізично здорових відносин у навчальному закладі, високий рівень навчально-виховного процесу,  стабільність та стійкість професійних результатів діяльності педпрацівників;

3)    наукова обґрунтованість —  передбачає здійснення ґрунтовних досліджень, врахування думки компетентних спеціалістів, впровадження в навчальний процес і спостереження за змінами в успішності та поведінки учнів;

4)    перейняття досвіду педагогами — використання досвіду педагога-новатора, який містить у собі продуктивні педагогічні ідеї,  вчителями  даного регіону і всієї країни, що дозволяє розвивати й удосконалювати особисту практику.

Вітчизняні науковці виділяють такі види передового педагогічного досвіду, як:

1. репродуктивний —  передбачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов’язків з обов’язковим внесенням елементів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстерністю;

2. раціоналізаторський — передбачає діяльність вчителя, пов’язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки йому використанням відомих форм і методів з внесенням елементів новизни, діяльність, спрямовану на підвищення ефективності педагогічної праці, її оптимізації;

3. новаторський або інноваційний — передбачає діяльність вчителя, спрямовану на суттєві зміни в навчально-виховному процесі. Дана діяльність має в собі елементи новизни, творчого пошуку, оригінальності, що спрямовується на вирішення найбільш актуальних проблем навчання й виховання. Такий педагогічний досвід особливо цінний, оскільки прокладає нові шляхи в шкільній практиці та педагогічній науці.

Етапи впровадження передового педагогічного досвіду:

Перший етап — визначення, обґрунтування й популяризація проблеми впровадження, над якою працює педагогічний колектив, інформування вчителів про сучасні досягнення науки і носіїв передового досвіду.

Другий етап — створення творчої груп вчителів з метою конструювання, створення, впровадження передового педагогічного досвіду відомого в регіоні або науково-методичної проблеми.

Третій етап — втілення або впровадження в навчальний процес передового педагогічного досвіду через систему методичної роботи, використовуючи традиційні та нетрадиційні форми роботи.

Технологія впровадження передового педагогічного досвіду в практику має таку структуру:

Технологія впровадження передового педагогічного досвіду в практику має таку структуру:

ознайомлення вчителів з передовим досвідом, роз’яснення його переваг порівняно з традиційними методами роботи;

створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів, демонстрація прийомів роботи на практиці;

оволодіння вчителями нових вмінь та навичок;

внутрішкільний контроль за впровадженням у навчальну практику інноваційних методів та прийомів роботи;

моральне та матеріальне заохочення носіїв передового педагогічного досвіду.

У процесі впровадження передового педагогічного досвіду використовують такі форми роботи: школи ППД, творчі групи вчителів, науково-практичні конференції, семінари, педагогічні читання, курси підвищення кваліфікації, інформування про власний педагогічний досвід на засіданні педагогічної ради школи, шкільні методичні об’єднання, тижні педагогічної майстерності, наставництво, відкриті уроки й позакласні заходи.

Необхідною умовою впровадження досвіду є його пропаганда, донесення до вчительського колективу основної ідеї і значення досвіду, сформування позитивного ставлення до нього, пробудити бажання використати педагогічні ідеї в своїй  практичній  роботі.

Пропаганда – поширення і постійне, глибоке та детальне роз’яснення яких-небудь ідей, поглядів, знань. // Ідейний вплив на широкі маси або певні групи людей. // Система засобів поширення ідей, поглядів і таке ін. [2, с. 1162].

Форми поширення передового досвіду можна об’єднати у 4 блоки:

1)    Усна пропаганда, включає в себе виступи на:

педагогічних читаннях;

науково-практичних конференціях;

обласних, всеукраїнських, міжнародних науково-практичних заходах;

творчих проблемно-тематичних семінарах;

методичних об'єднаннях педагогів;

педагогічних радах;

курсах підвищення кваліфікації педпрацівників.

2)    Письмова пропаганда:

статті в пресі; в педагогічній і методичній періодиці;

занесення досвіду до каталогів;

використання досвіду в дисертаціях;

видання брошур, навчально-методичних посібників тощо.

3)    Показ досвіду в дійсності:

відвідування відкритих уроків, занять, заходів педагога;

відвідування майстер-класів, лекцій, практичних занять; тренінгів;

ознайомлення з методичними розробками;

ознайомлення з творчою лабораторією;

перегляд різного роду навчальної документації;

ознайомлення з роботами учнів;

висвітлення досвіду іншими педагогами тощо.

4)    Наочна пропаганда:

постійно діючі і пересувні виставки;

методичні куточки;

демонстрація комплексів методичного забезпечення;

навчально-методична документація і роботи учнів;

випуск буклетів;

створення педагогічних портретів тощо.

Наведемо приклад досвіду В. Шаталова, Є. Ільїна та М. Ґудзика.

Характерною особливістю досвіду В. Шаталова (вчитель математики, фізики) є: виділення доз навчального матеріалу, які охоплюють головне, істотне в ньому, навчання школярів алгоритмів виконання навчальних завдань, широке залучення їх до самостійного виконання навчальних завдань у школі й вдома, оперативний контроль за засвоєнням навчального матеріалу всіма учнями класу. Позитивне у цьому досвіді — намагання виділити в навчальному матеріалі найістотніші елементи. Проте слід мати на увазі, що прагнення до скорочення термінів вивчення навчального предмета за рахунок концентрування уваги тільки на головних моментах змісту, без певного зіставлення їх з допоміжними елементами знань, без здійснення учнями самої операції виділення в матеріалі найістотнішого, може призвести до зниження розвиваючого впливу навчання, якщо не використовувати спеціальних засобів. Саме таким засобом є система самостійної роботи з розв’язування задач. Проте надто великий обсяг задач з математики і фізики може знизити інтерес учнів до інших предметів.

М. Ґудзик (вчитель хімії) головним принципом системи вважає подання нового матеріалу «великими порціями». Тому планування ним кожної теми з хімії передбачає уроки-лекції, уроки-семінарські заняття, уроки узагальнення і систематизації знань, уроки захисту творчих завдань, уроки-практикуми.

Урок-лекція:

І етап (до 7 хв.) стислий виклад навчального матеріалу

ІІ етап (до 30 хв.) детальніше пояснює навчальний матеріал

ІІІ етап (5-8 хв.) повертається до нового матеріалу, підводячи підсумки

Головне завдання уроку-семінарського заняття — самостійне вивчення учнями навчального матеріалу різного рівня складності, що забезпечується трьома програмами (програма А — на рівні творчого використання; програма В — відтворення здобутих знань на продуктивному рівні, вміння застосовувати їх за аналогією; програма С — репродуктивне відтворення знань, застосування їх за зразком). Програми учні обирають самостійно. На уроці практикується групова форма роботи. У процесі виконання завдань учні користуються підручником, власними конспектами лекцій, у разі потреби звертаються за консультацією до вчителя. Наприкінці уроку-семінару вчитель проводить самостійну роботу.

Учитель-філолог Є. Ільїн зосереджується:

- на пошукові опори - зв’язок з життям;

- побудові уроку на основі «яскравої конструктивної деталі», складного «морального питання», творчого прийому;

- мистецтві запитання, яке стимулює відвагу висловитися.

- запитуйте — відповідаю;   здивувалися — побачили!;

- навчити співпрацювати.

У досвіді педагогів-новаторів чітко простежуються риси, що вирізняють їх педагогічну діяльність, розкривають індивідуальність. Проте у їхній роботі є й спільні риси, зокрема такі ідеї педагогіки співпраці: використання багатства стосунків у колективі з виховною метою; обмірковування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взаємовиховувалися; прищеплення учням уміння аналізувати свою діяльність і стосунки; єдність педагогів і учнів у навчально-виховному процесі; навчання без примусу; оптимістичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об’єктивної самооцінки і ставлення до навколишньої дійсності.

 Проведено дослідження-апробування анкети «Впровадження передового педагогічного досвіду у навчально-виховний процес» у Вінницькому технічному ліцеї, метою якого є виявлення  обізнаності  з наробками  педагогів-новаторів Вінницького регіону та впровадження їх у практику, наявності власних творчих наробок й пропозицій щодо підвищення фахового рівня з педагогічних питань.

АНКЕТА.     

Шановний колего! Планується проведення педагогічної ради і ми Вас просимо відповісти на нижче наведені питання.

1. Педагогічний стаж ______________________ років?

2. Самоосвіта – це Ваша індивідуальна потреба чи вимога адміністрації?

3. Опишіть результат впровадження Ваших творчих наробок в процесі педагогічної праці за останні 3 р.?

4. Як вплинуло впровадження передових наробок з предмету, який Ви викладаєте на учнів?

5. Назвіть педагогів нашого регіону, які є носіями передового педагогічного досвіду.

6. Вкажіть, як впроваджуєте у своїй практиці їх передовий педагогічний досвід?

7. Чим саме, з власного досвіду, Ви вважаєте, треба обмінюватися з колегами?

8. Які форми методичної роботи необхідні для підвищення Вашого фахового рівня?

9. З яких педагогічних питань Ви б хотіли прослухати лекції, відвідати семінари, педради у ліцеї?

Дякуємо за співпрацю!

Об’єктами анонімного опитування були педагоги, стаж яких сягає від одного року до 25 років роботи на педагогічній ниві.

Анкета містить у собі 9 питань.

На запитання  анкети  «Самоосвіта – це Ваша індивідуальна потреба чи вимога адміністрації?», респонденти 100% зазначили, що це їх власна потреба, яка дозволяє ознайомлюватися з інноваціями  у будь-якій галузі знань, новинками психолого-педагогічної, фахової  літератури, приймати участь у  міських семінарах, конференціях, майстер-класах, круглих столах, презентаціях.

Педпрацівникам було запропоновано описати результати впровадження власних творчих наробок в процесі педагогічної праці. Вони зазначили, що підвищилася результативність науково-дослідної роботи учнів Малої академії наук (МАН), підготовки  учнівської обдарованої молоді до Всеукраїнських олімпіад різних етапів, використання на уроках та позакласної роботи з предмету проектної діяльності, нестандартних, інтерактивних форм роботи, власноручно розроблених та виготовлених схем, таблиць, плакатів.  Ряд педагогів вказали, що видали навчально-методичні посібники, збірники завдань, тренувальні зошити для пробного тестування ЗНО, зошити для практичних та лабораторних робіт, робочі зошити з друкованою основою, надрукували власні наробки у фаховій періодичній пресі.

Впровадження вище зазначених наробок позитивно вплинуло на учнів: підвищилась зацікавленість, активність школярів у навчанні,  стрімко зріс пізнавальний інтерес, збільшилась кількість учнів, які забажали займатися факультативною роботою та захищати свої роботи в МАН, навчилися  працювати в команді та створювати учнівські різноманітні проекти.

На 5 запитання анкети «Назвіть педагогів нашого регіону, які є носіями передового педагогічного досвіду?»  не всі педагоги змогли вказати педагогів-новаторів, а якщо вказували то вказували колег з якими працюють або використовують їхні якісь матеріали чи наробки. Вчителі зазначили прізвища педагогів-новаторів – це Клочко І. Я. (вчитель математики), який видав такі праці: «Початки теорії ймовірності», «Нестандартна математика 4-6 класи», «Зошит для контрольних робіт. Алгебра 7 клас» та «Зошит для контрольних робіт. Геометрія 7 клас», «Підготовка ЗНО. Математика 11 клас»; Богун О.В. (вчитель хімії), яка видала такі праці: «Зошит для лабораторних робіт з хімії» для 8, класів, 9 класів, 10 класів та 11 класів; Піськова О.М. (соціальний педагог), яка має друковані статті у періодичних виданнях, серед яких тренінг  «Гроші — необхідність чи сенс життя», урок психології для 1-2 класів «Урок ввічливості»; Пасіхов Ю.Б. (вчитель інформатики та фізики), який започаткував й розробив сайт дистанційної освіти http:disted.edu.vn.ua та розмістив курс електронних уроків з інформатики та фізики для старшої школи.

Їхній передовий педагогічній досвід впроваджується у практику наступним чином:

- використання їхніх авторських наробок;

- використання методичної літератури, виданої даними вчителями;

- при роботі з обдарованими дітьми;

- у позакласній, гуртковій роботі;

- залучення учнів до дистанційного навчання ;

- під час тренінгових занять;

- при підготовці до олімпіад, конкурсів, турнірів, змагань.

Педагоги вважають, що треба обмінюватися з колегами такими власними наробками:

- методикою викладання олімпіадних завдань;

- методичними наробками та методичними знахідками;

- новинками дидактичної та методичної літератури;

- новими формами та методами проведення уроку;

- практичними наробками (розробками уроків, позакласних заходів, виховних годин, тренінгів, лабораторних та практичних робіт);

- методами і формами організації самостійної роботи.

На наступне запитання «Які форми методичної роботи необхідні для підвищення Вашого фахового рівня?» більшість респондентів вказали, що потрібно відвідувати презентації кафедр, семінари, тренінги, уроки носіїв ППД, влаштовувати педагогічні виставки, майстер-класи з мультимедійних технологій, займатися самоосвітою та постійно ознайомлюватися з фаховою методичною літературою.

Від педагогів поступили теми з яких вони б хотіли прослухати лекції, відвідати семінари:

1.     Робота з обдарованими дітьми.

2.     Форми та методи роботи при комплектації класів понад 30 чоловік.

3.     Позакласна діяльність з шкільних предметів.

4.     Інтелектуальний розвиток учнів.

5.     Як підвищити мотивацію, бажання в учнів навчатися.

6.     Проектна діяльність на уроках.

7.     Міжпредметні зв’язки під час вивчення нового матеріалу.

8.     Підвищення ефективності факультативної роботи. 

Список використаних джерел

Баскаков А.Я. Методология научного исследования. / А. Я. Баскаков, Н. В. Туленков. - К. : МАУП, 2004 – 216 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад, і головний редактор В. Т. Бусел.] — К.,  Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. — 1440 с.

Джумовська Л. Виявлення та моделювання перспективного педагогічного досвіду. / Л. Джумовська.  // Управління освітою. – 2005. - №33. – С. 2-5

Єріна А.М. Методологія наукових досліджень : посібник. / А.М. Єріна,  В.Б. Захожий, Д.Л. Єрін. - К. 2004 – 212 с.

Жернюсяк І. Реалізація положень прогностичної і моделюючої функцій при моделюванні педагогічного досвіду. / І. Жерносяк.  // Управління освітою. – 2003. - №15-16. – С. 22-26

Жорносек І.П. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. / І. П. Жорносек, М. Ю. Красовицький, Т.І. Бесіда. – К.: Освіта, 1992.

Маслівська І. Перспективний педагогічний досвід: міф чи реальність? / І. Маслівська. // Директор школи. – 2004. - № 2. – С. 10-12

Набока Л. Невичерпні можливості впровадження педагогічних ідей в практику. / Л. Набока. // Управління освітою. – 2003. - № 11-12. – С. 22-25

Пілюшенко В. Л. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. / В. Л. Пілюшенко, І. В. Шкарабак, Е. І. Словенко. -  К.: Лібра, 2004 – 344 с.

Поташник М. Про методичну роботу в школі. / М. Поташник,  А. Мойсеєв. // Народное образование.  – 1987. - № 11

Тевлін Б. Передовий педагогічний досвід: вивчення, узагальнення та поширення. / Б. Теплін. // Завуч. – 2003. – грудень. - С. 3-8

Вадим Щорс

Руслан Полєшко