Практичні поради щодо підтримання належної дисципліни в класі

   Методичні поради (з іноземного досвіду). Зараз однією з численних проблем сучасної школи є підтримання належної дисципліни в класі. Досить часто учням, які надто активні і рухливі, поспішають навішити ярлик синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Але є декілька практичних порад, які можуть допомогти як дітям з СДУГ, так і тим, хто лише виявляє перші ознаки цього синдрому. Ці поради допоможуть уникати подальшого розвитку СДУГ і підтримати належну робочу атмосферу в класі.

Поведінка учня	Можливе вирішення
Організація простору в класі
Легко відволікається на все, що не стосується в класі, коридорі, за вікном.	Посадіть учня спереду або в центрі класу, тобто подалі від усього, що може його відволікати.
Блазнює в класі, щоб привернути до себе увагу	Посадіть його поруч з учнем, який може бути позитивним зразком для наслідування.
Не визнає особистого простору, тягнеться через парту, щоб доторкнутися до інших учнів, всіяко відволікає їх.	Збільшить відстань між партами.
Завдання
Не в змозі завершити роботу (завдання) вчасно.	Дайте йому додатковий час на виконання завдання.
Добре і з ентузіазмом починає виконувати завдання, але наприкінці якість роботи погіршується.	Розбивайте довгі завдання на частини, давайте короткі завдання або встановлюйте більш короткі періоди роботи.
Йому важко слідувати усним вказівкам.	Поєднуйте цсні вказівки з письмовими.
Відволікання
Не в змозі довгий час підтримувати увагу під час обговорення навчального матеріалу і/або конспектування	Попросіть однокласника допомогти йому з конспектуванням, ставте запитання, щоб підтримувати його участь в уроці
Скаржиться, що йому нудно на уроці	Намагайтесь активно залучати учня до роботи на уроці, навіть до ведення уроку
Легко відволікається	Непомітно для інших дайте йому сигнал повернутися до роботи
Поведінка
Часті прояви зухвальної поведінки	Ігноруйте незначні прояви недоречної поведінки
Вигукує відповіді і коментарі, перебиває інших	Реагуйте на правильні відповіді лише тоді, коли учень підняв руку і його визвали
Потребує заохочення	Періодично передавайте батькам повідомлення про його успіхи
Не розуміє норм соціальної повндінки	Ставте перед учнем цілі, пов’язані з соціальною поведінкою, і застосовуйте систему заохочень по мірі досягнення цих цілей
Потребує довгострокової допомоги щодо покращення поведінки	Укладіть з ним угоду з питань поведінки
Непосидючість
Має повсякчасну потребу в русі	Посилайте його з різними дорученнями або дозволяйте йому час від часу вставати під час роботи
Йому важко зосередитись на довгі проміжки часу	Робіть короткі перерви між завданнями
Настрій/спілкування
Не має навичок спільної роботи з іншими	Заохочуйте завдання, що передбачають взаємодію однокласників
Однокласники його не поважають	Давайте йому особливі доручення в присутності однокласників
Невпевненість у собі	Хваліть учня за хорошу поведінку. Надайте йому можливість грати роль лідера
Легко впадає у відчай	Якомога частіше хваліть його за хорошу поведінку і невеликі здобутки
Легко дратується	Заохочуйте учня оминати ситуації, що його дратують. Проводьте бесіди з учнем частіше

За матеріалами Міжнародного шкільного проекту

Адаптація та дезадаптація

Адаптація та дезадаптація

У роботі шкільного психолога в період адаптації учнів ос­новними завданнями стають:

• розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;
• розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;
• розвиток впевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;
• формування уявлення про себе як про людину з великими можли­востями.

Для успішної адаптації учнів робота психолога обов'язково будується таким чином:

1)    з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особливості кожної дитини;

2)    з батьками: допомога, підтримка та похвала;

3)    з учнями: знайомство із собою, самопізнання, впевненість у своїх здібностях.

Основні фактори, які можуть викликати шкільну дезадаптацію:

• неправильні методи виховання в сім'ї;
• недоліки у підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність;
• порушення системи стосунків у класі, у школі;
• індивідуальні особливості психічного розвитку дитини (надмірна чутливість і підвищена збудливість нервової системи, соматична ослабленість, недостатній розвиток довільності пізнавальних процесів та

Серед психопрофілактичних заходів найбільш ефективними вияви­лися:

• проведення батьківських зборів з інформацією про особливості процесу адаптації та можливу допомогу з боку батьків,
• опитування, які не тільки дають оцінку процесу адаптації, а є приводом для подальшої роботи (батьки стають уважнішими до дитини, знімається напруження, виробляється спільна тактика поведінки);
• семінари-практикуми для вчителів-предметників (обов'язкова акцентуація на сильних сторонах п'ятикласників, руйнування сте­реотипів щодо випускників ШДС, інформація про психофізіологічні особливості 10—11-річних дітей та врахування їх при проведенні занять);
• групові заняття з новоприбулими п'ятикласниками з вироблення ефективних форм спілкування та організації навчальної діяльності ;
• індивідуальна робота з дітьми потенційної «групи ризику» (із проблемних сімей, із порушенням поведінки, із низьким рівнем успіш­ності).