середа, 17 липня 2013 р.

Основні методи соціально-психологічного тренінгу


Групова дискусія - публічна суперечка, метою якої є з’ясування й зіставлення різних точок зору, визначення істинної думки, знаходження правильного вирішення проблеми. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, оскільки її учасники самі приходять до того чи іншого висновку.
Групова дискусія в психологічному тренінгу — це спільне обговорення будь-якого суперечливого питання, яке дозволяє змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування.
 Така форма спілкування дозволяв зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйманню нової інформації, а також використанню групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, які підсилюють згуртованість групи й одночасно полегшують саморозкриття учасників.

Форми групової дискусії класифікують за різними критеріями.
В. Захаров і Н. Хрящова поділяють групові дискусії на конструктивні й неконструктивні. Крім цього, виділяють структуровані дискусії, в яких задається тема для обговорення, а іноді й чітко регламентується порядок проведення дискусії, та неструктуровані дискусії, у яких ведучий - пасивний, теми обирають самі учасники, а час дискусії формально не обмежується.
Н. Клюєва пропонує розглядати три типи групових дискусій.
1. Біографічні - група аналізує труднощі особистого або професійного життя окремого учасника, на якого спрямовані інтеракції. Решта учасників висловлює свою думку про його проблеми та свої почуття, реагує на його поведінку, пропонує зворотний зв’язок.
2. Тематичні дискусії, спрямовані на обговорення питань і проблем, які є значущими для всіх учасників групи. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама шукає проблеми й обговорює їх. Тема може бути заздалегідь обрана керівником або групою, і всі учасники готуються взяти участь в обговорені цієї проблеми. У професійній групі педагогів можна запропонувати такі теми: «Конфлікт зі студентами», «Конфлікт із колегою», «Угруповання в дитячому колективі», «Як керувати собою в складних ситуаціях?» та інші.
3. Дискусії, орієнтовані на інтеракцію. Вони спрямовані на групову динаміку, на те, що відбувається між членами групи, які між ними стосунки, взаємні реакції. На цих дискусіях значною мірою реалізується принцип «тут і зараз».
Групова дискусія використовується для вироблення навичок проведення ділової наради, при навчанні красномовності та законів риторики, а також для виявлення лідера групі.
Для активізації учасників у груповій дискусії можна використовувати процедури такого типу, як висловлювання по колу або метод естафети, коли кожний передає слово тому, кому вважає за потрібне, а для висловлювання дається певний проміжок часу (наприклад, 10-15 сек.).
Ігрові методи включають ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні, імітаційні та ділові ігри.
Ігрові методи є найбільш поширеними в груповій роботі. Ігри корисні як спосіб подолання скованості, напруження, для розігрівання учасників соціально-психологічного тренінгу. Гра дозволяє учасникам тренінгу подолати бар’єри, відчуженість, «зняти маски», відкритися, імпровізувати, творчо виражати своє «Я» тощо. Згідно з концепцією Е. Берна, учасники переходять на позицію дитини, яка дозволяє кожному виявити себе в різних ролях, ситуаціях тощо. Часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, оскільки в невимушеній формі дозволяють м’яко, легко виявити труднощі спілкування та серйозні психологічні проблеми.
Наукою доведено, що в процесі ігрової діяльності людина набагато швидше засвоює й опановує різні види поведінки, вчинки, уміння й навички вербальної та невербальної поведінки. Гра є універсальним методом для дітей і дорослих, вона виступає сильним психокорекційним, психотерапевтичним інструментом, за допомогою якого розв'язуються різноманітні людські проблеми. Сьогодні ігри починають набувати статусу засобів формування культури взаємовідносин і рефлексії.
Важлива перевага ігор у тому, що вони не потребують вироблення штучної мотивації, вимагаючи взаємної активності від ведучого та учасників, дозволяють розв’язати давню етичну проблему класичного експерименту: «А що ми даємо піддослідному?» Другою перевагою ігор є те, що вони мають давню традицію регламентації і творчого перетворення соціальних взаємовідносин у ціннісно-етичному і функціонально-рольовому планах.
Особливий інтерес викликають організаційно-діяльнісні ігри, які розроблені Г. Щедровицьким. Вони розглядаються як «мегамашина мислительної діяльності» і спрямовані на побудову методології розв’язання різних завдань за допомогою організації продуктивного конфлікту між групами професіоналів, що представляють в модельованому реальному конфлікті реально існуючі сторони. Організаційно-діяльнісні допомогою розв’язуються масштабні проблеми, наприклад: «Організація навчально-виховного процесу в школах», «Шляхи підвищення ефективності управління міської влади».
Ділова гра — це імітація професійної діяльності, один із методів організації активної роботи учасників тренінгу, спрямований на розробку певних способів ефективної професійної діяльності учасників. Завдяки цьому методу учасники, спираючись на власний досвід, можуть створити новий продукт, який стане розв’язком актуальних проблем. Рольова гра - метод, суть якого полягає у «програванні ролей», які дозволяють побачити члена групи не просто в процесі - міжособистісної взаємодії в групі, а в процесі виконання певної соціальної ролі. Рольова гра також використовується для формування псиних навичок у сфері комунікації. 
далі буде

Піскова Оксана Миколаївна,  
соціальний педагог 
закладу «ЗШ І-ІІІ ст. № 11 м. Вінниці»

Немає коментарів:

Дописати коментар