Тренінг для батьків “Підвищення психологічної грамотності батьків щодо виховання обдарованої дитини”

Тренінг для батьків “Підвищення психологічної грамотності батьків щодо виховання обдарованої дитини” розроблено з метою допомоги батькам у налагодженні адекватних взаємин між батьками та дітьми. Програма тренінгу та методичні рекомендації розраховані на практичних психологів та інших спеціалістів, які працюють з батьками та дітьми.

Мета: надання психологічних основ ефективного виховання обдарованих дітей у сім’ї, розширення  психологічного зору у взаємодії, у спілкуванні, актуалізація необхідності позитивних самозмін особистості.

Завдання:

• надати знання з області Психології обдарованої дитини, Психології  спілкування, Вікової психології;
• корекція, формування умінь та навичок, необхідних для ефективної взаємодії з обдарованими дітьми;
• надання психологічної допомоги батькам з розвитку здатності адекватно оцінювати себе та стосунки, які складаються між ними та дитиною;
• актуалізація загальнолюдських цінностей.

Учасники: батьки обдарованих учнів, 12-15 осіб, що мають потребу у підвищенні батьківської компетентності у вихованні обдарованої дитини.

Режим роботи: 4 дні по 2 год. ( 8 год.).

Методичні  прийоми:

·         обговорення поданої інформації;

·         дискусія;

·         рольова гра;

·         розгляд реальних життєвих ситуацій;

·         перегляд відеоролику;

·         аналіз власного життєвого досвіду.

Під час проведення тренінгу виходила з того, що:

·         батьки отримують багато інформації про виховання обдарової дитини з різних джерел, але сприймають через свій “фільтр”, тому є потреба в корекції;

·         кожна людина має багатий позитивний власний досвіт;

·         досвід батька (матері) складається з традицій родини, з досвіду старшої сім’ї та своєї сім’ї, але є досить обмеженим, тому потребує постійного поновлення та переоцінки.

Структура тренінгових занять:

День перший. “ Батьківство. Усвідомлення себе як мати/ як батька обдарованої дитини.”

День другий.  “Я та моя дитина”

День третій. “Талант потребує турботи”

День четвертий. “Формування “Я – концепції” обдарованої дитини”

День перший. “ Батьківство. Усвідомлення себе як мати/ як батька обдарованої дитини.”
Види роботи	Орієнтовна тривалість, хв.	Ресурсне забезпечення
Вступ. Презентація теми тренінгу “Підвищення психологічної грамотності батьків щодо виховання обдарованої дитини”. Правила роботи. Вправа “Знайомство”. Вправа “Очікування, побоювання”.	15 5 15 15-20	плакат Бейджики, фломастери
Основна частина Вправа “Пересадки” Н.Ю. Хрящової Вправа “Хто я” Н.Ю. Хрящової Інформаційне повідомлення (на основі результатів роботи учасників тренінгу - батьківство, традиції , сучасні погляди на взаємодію з дітьми с ознаками обдарованості)	10 35 10	аркуші за кількістю учасників. дошка, крейда
Заключна частина Вправа “ Асоціації ” “Рефлексія тут і тепер”	10-15 5-10

І частина. Вступ.

Мета: знайомство, налаштування на активну роботу у групі.

Презентація теми тренінгу “Підвищення психологічної грамотності батьків щодо виховання обдарованої дитини”.

Тренінг – це форма активного соціально-психологічного навчання, розрахована на те, що людина , через активну участь у тренінгових вправах на собі пізнає те, що давно відомо в науці психології. Це цілісний процес, розрахований на 24-36 годин, чого повинно вистачити на отримання зворотного зв’язку і узагальнення отриманих знань.

Надати розуміння активного зворотного зв’язку на основі “Вікна Джохарі”.

	Відомо про самих себе		Невідомо про самих себе
Відомо іншим	Арена		Невідоме
Невідомо іншим	Фасад	Біла пляма

Теоретична основа тренінгу в тому, що людина запам’ятовує

10%    ВІД   ПОЧУТОГО

50%    ВІД   ТОГО ЩО ПОБАЧИЛА

70%    ВІД   ПРОГОВОРЕНОГО

90%    ВІД   ТОГО ЩО ЗРОБИЛА, ВІДЧУЛА.

 Режим роботи: Ми будемо працювати у іншому режимі: 4 дні по 2 год. ( 8 год.). Заняття будуть проходити один раз на тиждень за темами.

День перший. “ Батьківство. Усвідомлення себе як мати/ як батька обдарованої дитини.” 

Правила роботи.  Обговорення правил роботи.

·         тут та зараз (говорити про те , що відбувається зараз у групі);

·         конфіденційність (кожен з учасників тренінгу морально відповідає за інформацію, яку учасники повідомляють про себе);

·         відвертість (кожен говорить про свої почуття, думки, враження які є насправді).

Вправа “Знайомство”. Батькам пропонується на бейджиках написати своє ім’я.

Назвати своє ім’я та найзначуще  про себе.

Вправа “Очікування, побоювання”.

Мета: допомогти батькам усвідомити власні очікування, страхи та потреби, зрозуміти, наскільки вони збігаються з очікуваннями, страхами та потребами інших.

Батькам пропонується в 2-3 фразах розповісти, що кожен очікує від тренінгу, що тримає у напруженні та які в них є побоювання.

ІІ. Основна частина. Робота за темою.

1. Вправа “ Пересадки ”. Н.Ю. Хрящової

Мета: зняття напруги, активізація уваги та мислення, продовжити знайомство.

Ведучий стає у центр кола, виносить свій стілець за коло.

Інструкція: Зараз у нас буде можливість продовжити знайомство. Зробімо це так: стоячий у колі пропонує помінятися місцями (пересісти) всім тим, у кого є названа ознака. Наприклад, я скажу: “Пересядьте всі ті, у кого одна дитина”, - всі, у кого одна дитина, повинні помінятися місцями. При цьому той, хто стоїть у колі, повинен постаратися зайняти вільне місце. Той хто залишиться без місця, продовжить хід вправи..

Використаємо цю ситуацію для того, щоб кожен більше взнав про інших.

2. Вправа «Хто я» Н.Ю. Хрящової

Мета: напрацювання навичок самодіагностики, особиста ідентифікація.

Примітка. Процедуру слід проводити обережно. Вона викликає сильні емоції, дуже інформативна. Увагу, підтримку, порозуміння слід надати кожному.

Ведучий повертається  у загальне коло та роздає аркуші учасникам групи.

Інструкція: Зараз всі швидко пишуть про себе все, що їм спадає на думку, починаючи зі слів: «Я…», «Мені…». Пишемо не менше 10 висловлювань.

Обрати з них 5-8, які найбільше вас характеризують. Виділити (підкреслити) їх.

Індивідуальна робота з кожним учасником. По колу зачитаємо. Питання-уточнення.

Обговорення. Звернути увагу на почуття, які виникли в учасників групи, коли всі зачитали свої висловлювання, твердження. Запитати:

“ Що ви відчуваєте, коли вислухали усіх?”

“Хто сидить у групі?(ім’я, стать , вік, сімейний статус, батько, мати)”

“На якому місті батьківство, як про батьківство сказано”

“ Як було сказано про ознаки обдарованості дитини?”

“Як вам з цим?.. ”

Інформаційне повідомлення.

 Адекватна людина по Мясищеву.

На 1 місце вона ставить своє ім’я.

На 2 – свою стать.

На 3 – вік

На 4 – національну ідентифікацію..

На 5 – громадянську ідентифікацію.

На 6 – адресну ідентифікацію.

На 7 – статус, соціальну роль.

На 8 – діяльність.

 В залежності від значимості взаємодії з іншими, від ситуації соціальна роль батька/матери буде займати вищу позицію.

Для кожної людини дуже важливо, з якої позиції вона починає взаємодяти з іншою: спілкується зі співробітниками, зі своїми батьками, з дитиною, з підлітком, з юнаком.

Сім’я – це середовище первинної соціалізації дитини, джерело матеріальної й економічної підтримки, засіб збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління.

Сім’я – це осередок, де людина формує свої цінності, ставлення до найголовніших моментів життя, основні інтелектуальні та життєві вміння.

Сім’я – перша модель світу, в якій якщо бодай один з її елементів (членів) починає функціонувати в неправильному напрямку, весь механізм, як організм, починає хворіти.

Найважливішою умовою родинного виховання є міцний фундамент сім’ї, який базується на авторитеті тата та матусі, подружній вірності чоловіка й дружини, їх любові і повазі одне до одного та до дітей.

На даний час старий інститут сім’ї знищений, а новий ще не сформований.

Типів сімей багато: повна та неповна, сім’я на основі громадянського шлюбу чи цивільного, - але в кожної сім’ї дитина повинна відчувати себе щасливою. Це залежить від вашого відчуття себе батьком/ матусею, від розуміння, що дає вам батьківство.

Кожна дитина — унікальна і неповторна, кожна обдарована. Також у кожної дитини індивідуальний темп розвитку: одна росте швидше і випереджає своїх ровесників за багатьма показниками, інша — відстає в розвитку. Така ситуація може зберігатися досить довго, а може різко змінитися за дуже короткий час. У результаті той, хто показував високі результати, згодом зрівнюється за показниками розвитку зі своїми однолітками, а той, хто, здавалося б, відставав — різко виривається вперед.

Обдарованість — це щасливе відхилення від середньостатистичної норми.

Обдарованість — це вміння бачити незвичний ракурс у звичайному і виявляти невмотивовано високі, частіше за все творчі, здібності в одному чи декількох видах діяльності.

 Обдарована дитина - це дитина, що виокремлюється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями або має внутрішні передумови для таких досягнень у тому чи іншому виді діяльності.

На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини - це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою).

Мануела Сільва  надає таке визначення обдарованості: “Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній або кількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, художні й артистичні, психомоторні здібності...”.

ІІІ. Заключна частина.

1.Вправа “Асоціації”

Мета: надати можливість кожному учаснику тренінгу отримати зворотній зв'язок у доброзичливої атмосфері.

Усі учасники сидять по колу.

Спочатку кожен  говорить свою асоціацію з місяцем на свого сусіда справа, починає учасник справа від мене.

Потім потрібно сісти у послідовності від січня до грудня згідно до отриманої асоціації і автор асоціації пояснює її.

2.Підбиття підсумків. “ Рефлексія тут і тепер”

Мета: ознайомлення з сутністю психологічної рефлексії та поступовий розвиток навичок рефлексії.

Відповісти на запитання.

1.      Якою для мене була перша зутріч.

2.      Що було для мене найважливішим.

3.      Як я себе почуваю.

Психолог підсумовує. Наступна зустріч…

далі буде...

Любов Базалійська

Психолого-педагогічні аспекти адаптації дітей до школи

Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

Родина — основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психолого-педагогічна просвіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти  знаннями про допомогу дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

Важливими є перші батьківські збори, які покликані:

• ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;
• ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;
• познайомити з вчителями та вихователями, які будуть працювати в класі.

Вчителі мають налаштувати батьків на обов’язкове відвідування батьківських зборів, тому що це одна з важливих форм зв'язку школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; вони одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо. Вчителі мають організовувати для батьків педагогічні читання, батьківські диспути, що  сприятимуть вирішенню проблем навчання і виховання.

Корисними будуть спеціальні пам’ятки для батьків майбутніх першокласників, які мають допомогти їм своєчасно зорієнтуватись у новій для них ролі – батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання, сконцентрувати увагу на потрібному.

Батьки мають знати, що для вирішення індивідуальних питань можна завжди звернутися до вчителя, який допоможе вирішити будь-яке проблемне питання. Для цього можуть призначатися індивідуальні чи групові консультації. Зміст консультацій може бути досить різним, але головною метою залишається підвищення педагогічної та психологічної культури батьків, встановлення партнерських стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.

Вчителю варто познайомитись з умовами, в яких проживає дитина. Це допоможе зрозуміти загальну атмосферу в родині, моральний мікроклімат, взаємини, сімейні традиції, місце дитини в сім’ї. Вчитель може дати поради щодо підготовки дитини до школи, організації її робочого місця та режиму дня. З цією метою можна скористатися поданою нижче інформацією.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації. 

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

• Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
• Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
• Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
• Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
• Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Алла Полударова,  

соціальний педагог закладу 

«ЗШ І-ІІ ступнів-ліцей №7» м. Вінниця 

Тренінгове заняття "ВІЛ/СНІД серед нас"

«Хто попереджений, той захищений»

(Французьке прислів’я)

Мета : підвищити рівень інформованості підлітків з проблем ВІЛ/СНІДу. Сформувати знання про попередження ВІЛ-інфікування. 

Обладнання : папір, кольорові олівці, ватман, маркери, список тверджень до гри, ситуації, кольорові картки, плакат з річкою та берегами для очікування.

Орієнтовна тривалість тренінгового заняття  – 2 години

Хід проведення :

1.     Привітання. Повідомлення теми заняття. (5 хв.)

2.     Знайомство (10 хв.)

Учасники по колу представляються.

Привіт. Мене звати…. Для мене здоровий спосіб життя це….

3.     Очікування (5 хв.)

На листочках записують свої  очікування і розміщують їх на річці.

4.     Прийняття правил (10 хв.)

 Щоб почувати себе комфортно, щоб плідно працювати , ми повинні дотримуватися певних правил. На плакаті записуються правила.

-         Говорити по одному

-         Не перебивати того, хто говорить

-         Уважно вислуховувати

-         Не оцінювати і не обговорювати себе і інших учасників

-         Бути толерантним

-         Говорити від себе, від свого імені

5. Мозковий штурм (10  хв.)

Мета : усвідомлення змісту поняття «ВІЛ» та «СНІД»

Учасникам задається питання “Які асоціації викликає у вас це слово ?

 Висновок : ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІД.

СНІД – це синдром набутого імунодефіциту , тобто хвороба, викликана вірусом (ВІЛ).

6. Міф чи реальність(15 хв.)

Мета:

Учасникам роздаються картки різних кольорів, які вони повинні піднімати після кожного  прочитаного твердження, якщо вони:

згідні піднімають зелену картку;

не згідні – червону;

не впевнені чи не знають – жовту.

    ВІЛ І СНІД одне і теж;

    ВІЛ вражає імунну систему;

    Спільне використання шприца безпечне;

    Ознаки зараження помітні відразу;

    ВІЛ передається при поцілунках;

    Вживання алкоголю підвищує ризик зараження;

    По зовнішньому вигляді можна визначити чи хвора людина;

    СНІД виліковний;

    ВІЛ передається через укуси комарів;

    ВІЛ можна заразитися від сусіда по парті;

    ВІЛ передається при обіймах;

    Речі ВІЛ-інфікованого можуть бути джерелом зараження;

    Презерватив зменшує ризик зараження;

    Товаришувати з ВІЛ-інфікованими небезпечно;

    На СНІД хворіють лише наркомани.

7. Захистимо себе (15 хв.)

Учасники діляться на 2 групи їм даються завдання:

1 група – на ватмані написати шляхи зараження ВІЛ/СНІД;

2 група -  місця де можна заразитися ВІЛ/СНІД.

Коли завдання виконано, групи презентують плакати і вивішують на дошку.

8. Я вмію сказати «НІ» (20 хв.)

Мета: сформувати в учнів вміння правильно вирішувати ситуації та  відстоювати свою позицію, не попадати під вплив інших.

Учні працюють у двох групах, яким пропонується розіграти ситуації. Кожна група отримує свою ситуацію, обговорює, розігрує та пропонує її вирішення.

Ситуація 1.

Вам товариш пропонує іти на дискотеку з малознайомими для вас людьми, ви лише чули, що більшість із них вживають наркотики, і вирішили…

Ситуація 2.

Тиждень тому ви познайомилися з хлопцем і почали з ним зустрічатися, але почали помічати на його руках сліди від уколів та цікавий часто збуджений то дуже розгніваний стан, ви…

9. В оточенні ВІЛ-інфікованих (20 хв.)

Мета: формування толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Учасники поділені на 2 групи. Кожна з груп отримує завдання: ситуацію, обговорює її, дає відповіді на запитання.

Ситуація 1. Батьки віддають Олега, ВІЛ-інфіковану дитину, до школи. Дитина не знає, що вона хвора, тому що батьки це старанно приховують. Вони навіть сумніваються чи потрібно про це розповідати вчителю.

-         Чи повинні батьки повідомити про хворобу вчителя?

-         Чи повинна дитина знати про своє захворювання?

-         Чи ризикують однокласники Олега заразитися?

Ситуація 2. Ірині 15 років, вона ВІЛ-інфікована. Дівчинка має багато друзів, але ніхто з них не знає про ВІЛ-інфікованість подруги. Ірина вагається чи варто про це розповсюджуватись.

-         Чи потрібно Ірині розповісти  свою таємницю друзям?

-         Чи ризикують подруги заразитися?

10. Виправдання очікувань (5 хв.)

Учасники по черзі підходять до плакату з очікуваннями і перевішують їх:

   при виправданні і здійсненні – на піщаний берег;

   якщо очікування не виправдались – на кам’яний берег.

11. Підсумок (5 хв.)

Учасники стають всі у коло, беруться за руки і по черзі висловлюють свою думку про проведений тренінг.

Інна Юріївна Шеремет, 

соціальний педагог СЗШ І-ІІІ ст. №18, м. Вінниця