Вивчення соціального розвитку особистості учня в освітньому процесі

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном "особистість".

Роздумуючи про себе і власну долю, ми дивимося на світ, який нас оточує, оцінюємо людей, з якими спілкуємося, прагнемо зрозуміти їх відношення до нас. А світ особистості настільки своєрідний, наскільки не схожа на інших сама особистість.

Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Ноmо sаріеns (людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.

Кожна людина як одинична природна істота - це індивід, але, живучи в суспільстві, вона набуває особливої „надчутливої" якості, котру називають „особистістю".

Людину як індивіда характеризують її вік, статева на­лежність, зовнішність. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишатися в тіні, що являють собою групи, членом яких вона є. Особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включається.

Бути особистістю - значить мати активну життєву позицію, про яку можна сказати: на цьому стою і не можу інакше; що утвердилася внаслідок тривалої та копіткої праці. Це значить здійснювати вибори і відповідати за них. Це значить - постійно будувати самого себе, володіти своєю поведінкою і мати силу над собою. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє „я".

Особистістю не народжуються, особистістю стають. Особис­тість розвивається в онтогенезі відносно пізно. Особистість не є пасивним результатом дії ззовні на людину, вона розвивається в процесі її власної діяльності.

Особистістю є соціалізований індивід, котрий втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості, займає певне місце в суспільстві і виконує певну роль.

або

Особистість - це  автономна  система, що  може  бути  незалежна  від  суспільства . Ця  незалежність  проявляється  у  власному  світогляді  особистості, у  її  самосвідомості.

 Поняття  особистості - це  сукупність  таких  психологічних  якостей  індивіда  як :

       Відношення  до  чогось або когось

Норми  поводження, погляди

Цінності

Особистість кожної людини має сукупність рис і особли­востей, які властиві лише її і утворюють її індивідуальність. Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність людини виявляється в рисах темпе­раменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях пізна­вальної сфери. Особистість людини неповторна у своїй інди­відуальності. На земній кулі немає двох людей з однаковими поєднаннями психологічних особливостей.

Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційно-вольовій сфері чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.

Особистість - це рівень розвитку, який досягається не кожним індивідом. Основу особистості складає її структура - відносно стійкий зв'язок і взаємодія всіх сторін особистості як цілісного творення, це будова, ціле в єдності компонентів. З яких же компонентів складається структура особистості, як вона побудо­вана? До розгляду структури особистості також є різні підходи.

  Днамічна функціо­нальна структура особистості (за К. Платоновим)

Підструктура	Підструктура під структури	Співвідношення біологічного та соціального	Вид  формування
Спрямованість	Переконання, світогляд, ідеа­ли, прагнення, інтереси, ба­жання.	Визначну роль грає соціальне, біологічного майже не має.	Виховання
Досвід	Знання, уміння, навички, звички.	Значно більше соціального	Навчання
Особливості      психічних      процесів	Увага, відчуття, сприймання, пам'ять, мис­лення, воля, емоції, почуття.	Частіше більше  соціального	Вправи
Біопсихічні      властивості	Темперамент, статеві, вікові, фармакологічно зумовлені властивості.	Соціального майже  не має	Тренування

  На основі співвідношення соціального та біологічного чинників у власти­востях особистості виділено чотири ієрархічно співвіднесені підструктури: 1) спрямованість; 2) досвід; 3) індивідуальні особливості психічних процесів; 4) біопсихічні властивості. Крім вказаних компонентів, вчений виділив в структурі особистості ще дві загальні інтегративні підструктури - характер і здібності.

Спрямованість об'єднує мотиви і ставлення особистості, що проявляються як моральні властивості. Елементи структури особистості (риси) переважно не мають безпосередніх при­роджених задатків (за винятком потягів та нахилів), а відо­бражають індивідуально зумовлену суспільну свідомість. Спрямованість складається з таких форм, як потяги, бажання, інтереси, нахили, ідеали, переконання, свідомість. В цих формах проявляються і ставлення і моральні якості особистості, і різні потреби. Ця підструктура формується шляхом виховання.

Досвід об'єднує знання, навички, уміння, звички, набуті в особистому досвіді шляхом навчання, але з помітним впливом біологічно, навіть генетично зумовлених властивостей осо­бистості. Іноді цю підструктуру називають індивідуальною культурою чи підготовленістю.

Особливості психічних процесів - підструктура, що містить у собі індивідуальні особливості окремих психічних процесів або психічних функцій, котрі розуміють як форми психічного відображення: пам'ять, емоції, відчуття, сприймання, мислення, почуття, воля.

Біопсихічні властивості - це темперамент, статеві і вікові особливості та патологічні, так звані органічні зміни. Ці властивості набагато більше залежать від фізіологічних особливостей головного мозку, а соціальні впливи їх лише субординують та компенсують. Активність цієї підструктури визначається властивостями нервової системи.

Соціальні  ролі - сукупність  вимог, пропонованих  індивідові  суспільством  Це  сукупність  дій, які  повинен  виконати  людина, що займає  даний  статус  у  соціальній  системі. У  людини  може  бути  безліч  ролей . Коли  відбувається  протиріччя  2-х  ролей , має  місце  рольовий  конфлікт.

СОЦІАЛЬНІ  РОЛІ

Інституціоналізованні  (інститут  шлюбу, родини,  соціальні ролі  матері, дочки, дружини).

Конвенціональні (прийняті  за   угодою, хоча    людина  може  й  не  приймати  їх). 

ОСНОВНІ  РОЛЬОВІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ

Толкот  Парсенс  запропонував  5  характеристик  будь-якої  ролі:

Емоційна: одні  ролі  вимагають  емоційної  стриманості, інших  - розкутості.

Спосіб  одержання: запропоновані  й  завойовані.

Масштаб: частина  ролей  строго  обмежена , частина - розмита.

Формалізація: діяльність  у  строго  встановлених  рамках або  довільна.

Мотивація: особистий  прибуток , суспільне  благо тощо.

Соціальна  роль  складається  з:

Рольового  очікування

Виконання  цієї  ролі

Теорія  Ч.  Лантухи  - Теорія  суспільного  дзеркала.

Суть  теорії : порівнюючи  себе  з  іншими, у  людини  з'являється  власна  думка  з  оцінок  інших  людей. Формування  оцінки  пов'язане  з  винагородою. Вчинки, які  заохочуються  в  людині  можуть  одержати  подальший розвиток.

•     Ми  аналізуємо, як  до  нас  ставляться  люди.
•     Ми  аналізуємо, як  ми  ставимося  до  цієї  оцінки.
•     Ми  аналізуємо, як  ми  реагуємо  на  цю  оцінку.

Вадим Щорс

Буклет "Піднесення врівноваження та приниження честі особистості"

ІНФОРМАЦІЙНО- МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК "Плекаємо особистість" Виховна робота

ЗМІСТ

Вступне слово

1. Міський методичний кабінет інформує

1.1. Освітньо-виховна програма: «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»

1.2. Указ президента України № 616/2008 «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді»

2  Педагогічні технології

2.1.  Коменіус № 4 «Групові технології виховання : Колективна творча справа                 

2.2.  Коменіус № 5 «Впровадження ігрових технологій у виховній роботі»

2.3. Презентація досвіду роботи методичного об’єднання класних керівників

«Проектні технології як засіб формування ключових компетенцій

особистості учня

Презентація досвіду класного керівника з питань роботи з сім’ями

4. Позашкілля

Самоконтроль за організацією гурткової роботи в навчальному закладі

4.1. «Чарівник ключик, що відкриває двері знань»

4.2. „ Подорож у світ театру” ( театрально – пізнавальна гра)

5. Робота педагогів- організаторів

«З досвіду проведення свят народного календаря»

«Шляхи співпраці педагогів- організаторів з дитячим козацьким товариством»

6. Робота методичного об’єднання класних керівників. Географія шкільного класу


Даний посібник можна скачати за посиланням:

http://shchors-vadym.ucoz.ua/load/informacijno_metodichnij_visnik_plekaemo_osobistist_vikhovna_robota/1-1-0-19

Що заважає нам бути щасливими?

 

Що таке щастя? У кожної людини буде своя відповідь на це питання. Звичайно ж, щастя - часто абсолютно невловима субстанція. Його порівнюють з повітрям: ми розуміємо, що повітря було, тільки коли він раптом зникає.

Відчути себе щасливим - це дійсно важко. Тому що з самого дитинства нас привчали бути незадоволеними собою, досягати все нових і нових висот, а без такого досягнення яке може бути щастя? Але вся проблема в тому, що людина, поки живий, весь час до чогось прагнути, і що ж, тепер з-за нашого призначення так і не вдасться відчути себе щасливими?

Придумайте своє щастя

Визначте для себе поняття щастя.

Просто зупиніться на мить, спрямуйте свій погляд в небо і задумайтеся, запитайте себе самого, що ж таке для вас, саме для вас, щастя? Подумати про це просто і непросто водночас. Проаналізуйте свій внутрішній "я" - чого воно хоче більше за все, що вам потрібно для повного і абсолютного щастя? Навіть якщо це буде спочатку глибоко філософська відповідь, в якому не буде конкретних цілей, по крайней мере, ви вже направите свої думки в потрібне русло.

А тепер озирніться, подивіться на людей, які вас оточують, будинки , машини, дерева: що з того, що ви бачите, викликає у вас позитивні емоції? Відповівши на це запитання, ви зможете перейти вже від загального до конкретного. Візьміть листок паперу і напишіть на ньому ваше власне визначення щастя. Придумайте його, помрійте про нього, закрийте очі і увідьте все в картинках. Тому що для того, щоб стати щасливим, потрібно знати, що ж таке щастя, тільки після цього ви зможете знайти дорогу до нього.

Не перетворюйте своє життя в тухле болото

Постійний рух вперед - сенс життя кожної людини. Якщо ви стоїте на місці, про яке щастя може йти мова? Припустимо, ви отримали освіту, влаштувався на роботу, завели сім'ю і тепер межа ваших мрій - це побути на самоті в тиші і спокої.

Що ж виходить? А виходить, що ви з усією своєю силою довгий час створювали собі всілякі перешкоди для того, щоб тепер вони заважали вам бути щасливим. Хіба для цього ви будували своє гніздечко? Хіба для цього кожен день ходите на роботу? Адже щастя - це ще й задоволення собою.

Людина підсвідомо прагне до реалізації всіх своїх можливостей, і це прагнення - обов'язкова умова щастя. Так подивіться на своїх рідних і люблячих вас дружина (-гу), дітей, вони ж за щось вас люблять? Значить, ви реалізувалися як хороший чоловік (-га), як добрий батько або мати. Браво! Аплодує собі! А тепер далі, далі, у вас такий потужний тил, така серйозна підтримка, тепер вам будь-які гори по плечу! Ви обов'язково зможете реалізувати багато свої таланти, тільки не стійте на місці, йдіть, нехай маленькими кроками, але йдіть ...

Прокляніте самотність і закопайте його на 7 ліктів в землю

"Я ні за кого не відповідаю" - ця горда фраза, яку іноді нам доводиться чути, приховує насправді самотність і незадоволеність власним життям. Бути за кого-то у відповіді - значить мати близьких людей, які небайдужі вам і яким небайдужі ви. Жити лише заради себе коханого (-ій) - означає приректи себе на самотність і неприкаяність.

Яких би висот у кар'єрі і саморозвитку не вдалося вам досягти, вони тьмяніють у порівнянні з тим щастям і радістю, що здатні принести наші близькі. Порожня квартира, тиша, свята на самоті, ніхто не покличе, не покличе, не засміється, не заплаче, не обійме - кому потрібні ваші перемоги? Хто їх оцінить?

Тільки улюблені люди завжди змушують нас підніматися ще вище, вони вірять в нас, дарують нам тепло і турботу. Часом у піклування потребують вони самі, і тоді ми перевертаємо весь світ, але знаходимо сили і час, щоб допомогти їм - в такі хвилини ми ростемо.

Це і є щастя, коли є кому піклуватися про тебе і є, про кого піклуватися тобі. Запам'ятайте: тільки коли ви що відбивається в очах люблячих вас людей, ви існуєте, інакше ... ви привид. Виходячи з цього, задайте собі питання, у чиїх очах ви відбивається? Ви взагалі існуєте?

А тепер головне ...

"Я стану абсолютно щасливим, коли ..." - вам знайома така думка? Звичайно ж, знайома, ви часто її висловлюєте, але це ПОМИЛКА! Коли ви так говорите, то відкладаєте щастя на потім. Навіщо?

Навіщо ви ставите собі умови? Вам все одно не вистачить цілого життя, щоб реалізувати всі мрії і бажання, так до чого ставити в залежність від чогось далекого і, можливо, незбутнього свій спокій, гармонію і радість існування? При такому настрої щастя так і буде завжди маячить десь попереду і буде недосяжним, як обрій.

Зрозумійте нарешті, усвідомити, вникни: щастя - це те, що вже є, а не те, що тільки буде! Озирніться: у вас є бодай один друг, але він Є, у вас ЕСТЬ теплий і затишний будинок, у вас ЕСТЬ хліб на столі, Є руки і ноги, Є улюблена музика та книги, можливо, Є кохана людина, Є мрії! Ось це все разом і становить ЩАСТЯ!

Тому що завтра щось з цього може піти з вашого життя, щось зламається, зруйнується, але поки це Є, значить, ви щасливі. Усвідомлення того, що ти щасливий саме в даний момент - не в минулому, не в майбутньому, а саме зараз - прекрасне почуття, що дарує гармонію існування із самим собою і навколишнім світом. Воно окрилює і додає нам сили - адже кожен з нас всередині гігант.

Розбудіть свого гіганта, підгодувати його позитивними думками, покажіть йому світ, який ви збираєтеся підкорити, і розкажіть, як ви щасливі - кожен день, кожну хвилину, кожну секунду, з кожним подихом, з кожною посмішкою ... 

Заклад «НВК: Загальноосвітня школа

І-ІІ ст. – ліцей № 7»

Соціальний педагог  Полударова Алла Леонідівна

Пізнай себе - тренінгове заняття

Вивчення соціального розвитку особистості учня у навчально-виховному процесі

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном „особистість".

Роздумуючи про себе і власну долю, ми дивимося на світ, який нас оточує, оцінюємо людей, з якими спілкуємося, прагнемо зрозуміти їх відношення до нас. А світ особистості настільки своєрідний, наскільки не схожа на інших сама особистість.

Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Ноmо sаріеns (людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.

Кожна людина як одинична природна істота - це індивід, але, живучи в суспільстві, вона набуває особливої „надчутливої" якості, котру називають „особистістю".

Людину як індивіда характеризують її вік, статева на­лежність, зовнішність. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишатися в тіні, що являють собою групи, членом яких вона є. Особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включається.

Бути особистістю - значить мати активну життєву позицію, про яку можна сказати: на цьому стою і не можу інакше; що утвердилася внаслідок тривалої та копіткої праці. Це значить здійснювати вибори і відповідати за них. Це значить - постійно будувати самого себе, володіти своєю поведінкою і мати силу над собою. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє „я".

Особистістю не народжуються, особистістю стають. Особис­тість розвивається в онтогенезі відносно пізно. Особистість не є пасивним результатом дії ззовні на людину, вона розвивається в процесі її власної діяльності.

Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості, займає певне місце в суспільстві і виконує певну роль.

або

Особистість - це  автономна  система, що  може  бути  незалежна  від  суспільства . Ця  незалежність  проявляється  у  власному  світогляді  особистості, у  її  самосвідомості.

 Поняття  особистості - це  сукупність  таких  психологічних  якостей  індивіда  як :

1.     Відношення  до  чогось або когось .

2.     Норми  поводження, погляди .

3.     Цінності .

У  філософії  особистість  людини  як  така  не  розглядається . Нею  треба  стати.

У  соціології - особистість - сукупність  статусно - рольових  характеристик. 

Особистість кожної людини має сукупність рис і особли­востей, які властиві лише її і утворюють її індивідуальність. Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність людини виявляється в рисах темпе­раменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях пізна­вальної сфери. Особистість людини неповторна у своїй інди­відуальності. На земній кулі немає двох людей з однаковими поєднаннями психологічних особливостей.

Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційно-вольовій сфері чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.

Особистість - це рівень розвитку, який досягається не кожним індивідом. Основу особистості складає її структура - відносно стійкий зв'язок і взаємодія всіх сторін особистості як цілісного творення, це будова, ціле в єдності компонентів. З яких же компонентів складається структура особистості, як вона побудо­вана? До розгляду структури особистості також є різні підходи.

У запропонованій К. К. Платоновим динамічній функціо­нальній структурі особистості (табл.) наявний як коорди­наційний, так і субординаційний принцип побудови. Виділення структури здійснено з виходом на види її формування. На основі співвідношення соціального та біологічного чинників у власти­востях особистості виділено чотири ієрархічно співвіднесені підструктури: 1) спрямованість; 2) досвід; 3) індивідуальні особливості психічних процесів; 4) біопсихічні властивості. Крім вказаних компонентів, вчений виділив в структурі особистості ще дві загальні інтегративні підструктури - характер і здібності.

Спрямованість об'єднує мотиви і ставлення особистості, що проявляються як моральні властивості. Елементи структури особистості (риси) переважно не мають безпосередніх при­роджених задатків (за винятком потягів та нахилів), а відо­бражають індивідуально зумовлену суспільну свідомість. Спрямованість складається з таких форм, як потяги, бажання, інтереси, нахили, ідеали, переконання, свідомість. В цих формах проявляються і ставлення і моральні якості особистості, і різні потреби. Ця підструктура формується шляхом виховання.

Досвід об'єднує знання, навички, уміння, звички, набуті в особистому досвіді шляхом навчання, але з помітним впливом біологічно, навіть генетично зумовлених властивостей осо­бистості. Іноді цю підструктуру називають індивідуальною культурою чи підготовленістю.

Особливості психічних процесів - підструктура, що містить у собі індивідуальні особливості окремих психічних процесів або психічних функцій, котрі розуміють як форми психічного відображення: пам'ять, емоції, відчуття, сприймання, мислення, почуття, воля.

Біопсихічні властивості - це темперамент, статеві і вікові особливості та патологічні, так звані органічні зміни. Ці властивості набагато більше залежать від фізіологічних особливостей головного мозку, а соціальні впливи їх лише субординують та компенсують. Активність цієї підструктури визначається властивостями нервової системи.

Динамічна функціональна структура особистості

(за К. К. Платоновим)

Підструктура	Підструктура  під структури	Співвідношення біологічного та соціального	Вид формування
Спрямованість	Переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання.	Визначну роль грає соціальне, біологічного майже не має.	Виховання
Досвід	Знання, уміння, навички, звички.	Значно більше соціального	Навчання
Особливості психічних процесів	Увага, відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, воля, емоції, почуття.	Частіше більше соціального	Вправи
Біопсихічні властивості	Темперамент, статеві, вікові, фармакологічно зумовлені властивості.	Соціального майже не має	Тренування

Соціальні  ролі - сукупність  вимог, пропонованих  індивідові  суспільством. Це  сукупність  дій, які  повинен  виконати  людина , що займає  даний  статус  у  соціальній  системі. У  людини  може  бути  безліч  ролей . Коли  відбувається  протиріччя  2-х  ролей , має  місце  рольовий  конфлікт.
СОЦІАЛЬНІ  РОЛІ

Інституціоналізованні  (інститут  шлюбу ,родини,  соц. ролі  матері , дочки , дружини).

Конвенціональні (прийняті  по   угоді, хоча    людина  може  й  не  приймати  їх). 

ОСНОВНІ  РОЛЬОВІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ.

Толкот  Парсенс  запропонував  5  характеристик  будь-якої  ролі :

1.      Емоційна : одні  ролі  вимагають  емоційної  стриманості, інших  - розкутості.

2.      Спосіб  одержання : запропоновані  й  завойовані .

3.      Масштаб : частина  ролей  строго  обмежена, частина - розмита .

4.      Формалізація : діяльність  у  строго  встановлених  рамках або  довільна . 

5.      Мотивація : особистий  прибуток , суспільне  благо й  тощо.

Соціальна  роль  складається  з:

1.        Рольового  очікування.

2.        Виконання  цієї  ролі.

Теорія  Ч.  Лантухи  - Теорія  суспільного  дзеркала.

Суть  теорії : порівнюючи  себе  з  іншими, у  людини  з'являється  власна  думка  з  оцінок  інших  людей. Формування  оцінки  пов'язане  з  винагородою. Вчинки, які  заохочуються  в  людині  можуть  одержати  подальший розвиток.

•     Ми  аналізуємо, як  до  нас  ставляться  люди.
•     Ми  аналізуємо, як  ми  ставимося  до  цієї  оцінки .
•     Ми  аналізуємо, як  ми  реагуємо  на  цю  оцінку .

Методики на вивчення особистості

1.Соціальний розвиток особистості проходить в групі/колективі (рівень групового розвитку).

У закордонній психології соціальними параметрами групоутвореннями вважаються:

1. час існування групи;

2. наявність сформованих відносин влади й підпорядкування;

3. кількість комунікацій групових;

4. кількість взаємних виборів соціометрічних.

1. Соціометрія (Дж. Морено)

2. „Сімейний портрет”

Мета гри: гра є  соціометрією дитячої ігрової групи, а також відображує взаємини, які склалися у власній сім’ї, спирається на групові взаємини.

Хід гри: в сім’ю приходить фотограф, щоб зробити сімейний портрет. Він повинен призначити сімейні ролі всім членам групи і розмістити їх, розповідаючи про те, хто з ким дружить у цій сім’ї.

2. Адаптованість до цього колективу.

3. Вивчення здібностей (профорієнтація).

4. Референтометрія – вивчення взаємин у навчальній групі та поза групою (друзі, родичі, найбільш значимі люди тощо).

Вадим Щорс

Матеріал для буклету

“Піднесення, врівноваження та приниження

 честі та гідності особистості”

У “Психологічному словнику” під редакцією В.Войтка психологічна культура вчителя визначена, як “система антропологічних, психологічних, педагогічних знань, умінь, навичок учителя, його особлива здатність розуміти психіку інших людей, уміння спілкуватись з ними”. Психологічна культура спілкування передбачає обов’язкове володіння зовнішніми манерами поведінки, комунікативними вміннями, виразністю і нестандартністю засобів спілкування. Виражається психологічна культура спілкування в оптимальному стилі спілкування, що дозволяє зберігати власну гідність і поважати індивідуальність партнера.

У тому ж “Психологічному словнику” під редакцією В.Войтка гідність  тлумачиться як “етичне і психологічне  поняття, в якому фіксується уявлення про цінність людини як особистості”.  Гідність виступає також категорією соціальної психології, що “означає ставлення людини  до самої себе  і ставлення до неї інших людей”(на ґрунті адекватної самооцінки та адекватної оцінки іншими людьми).  Гідність пов’язана з такими рисами особистості, як совість, честь, відповідальність.

«Честь - це нагорода, що присуджується за чесноти» (Арістотель). Честь як форма моральної самосвідомості санкціонує певний моральний статус  людини, установлену шкалу її оцінки, враховуючи належність до тієї чи  іншої конкретної групи - соціальної, національної, професійної, статевовіковій, “за уподобаннями”. Ми називаємо людиною честі того, хто дбає про репутацію своєї групи та про власну честь.

Гідність і честь – важливі атрибутивні ознаки особистості. Їх часто і звично використовують разом, хоча ці поняття відрізняються, але також доповнюють одне одного.

 

Гідність	Честь
Інтимна цінність (самоцінність)	Суспільна цінність (ролей, статусів, позицій, авторитету, репутації, іміджу, тощо)
Безпосередня	Опосередкована
Змістовна	Формальна
Індивідуально-психологічна	Соціально-психологічна

Наприклад:

Гідність	Честь
Самоповага,вимогливість до себе, правдивість перед собою, благородство душі, авторитет, зарозумілість, самовпевненість, самовладання, совість, самоконтроль, почуття обов’язку, самолюбство тощо	Повага до себе, визнання іншими своїх заслуг перед людьми, переконаність у власний значущості, чесність у стосунках, шляхетність у поведінці, репутація, престиж, висока моральність, людяність, добросовісність, честолюбство тощо

Говорячи про утвердження честі та гідності особистості, пригадайте спрощену типологію основних видів, проявів, чинників та наслідків соціально-психологічного піднесення, приниження та індивідуально-психологічного самопіднесення, самоприниження.

v     Соціально-психологічне піднесення честі та гідності особистості (гуманізм, свобода, успішна співпраця тощо).

v     Індиферентне, байдуже ставлення, сліпота суспільства до честі та гідності особистості.

v     Соціально-психологічне приниження честі та гідності особистості (авторитаризм, культ особи, регрес, тиск, рабство, війна тощо).

v     Індивідуально-психологічне самопіднесення (честь перед собою, віра у майбутнє, краса душі, віра в себе тощо).

v     Індиферентне, байдуже ставлення людини до власної особистості, апатія духу.

v     Індивідуально-психологічне самоприниження, знецінення, нищення власної особистості самою людиною(песимізм, негативізм, наркотична та алкогольна залежність, самогубство тощо).

Про динамічність, масштабність та складність процесів піднесення та приниження говорить їх класифікація видів:

v                 соціальне і індивідуальне;

v                 цивілізаційне і варварське;

v                 від добровільного до примусового;

v                 від прекрасного до  гидкого;

v                 від порядку до хаосу;

v                 від сили до слабкості

v                 від позитиву до негативу тощо.

Між крайніми позиціями піднесення-приниження честі та гідності особистості лежить діапазон біль-менш нормальних коливань , врівноваження. Врівноваження – діапазон норми від честі до безчестя, від гідності до негідності.

Особистість намагається утриматись  в нормальному діапазоні, захищає, загартовує свою цінність, забезпечує її стійкість, яка підкріплюється авторитетом, репутацією, заохоченнями, нагородами, престижем, любов’ю, почуттям власної честі та гідності.

За межами норми можуть з’являтися стрес та дистрес, презирство, вищість, заздрість, суїцидальні тенденції, конфлікти…

Слід відмежовувати процес піднесення цінності, честі й гідності особистості яке допомагає мобілізації, активізації, само актуалізації, розкриттю потенціалу особистості від штучного, надмірного піднесення самооцінки, амбіційності, гордовитості, пихатості, гонористості, що призводить до небажаного викривлення самосвідомості, неадекватних дій та вчинків, внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Також слід уникати екстремальних ситуацій приниження, як: необґрунтовані заперечення, критика (особливо публічні), категоричні заборони, порівняння, зради, страхи, образи й осуд, публічне знущання, неповага, байдужість до досягнень і успіхів, відмова у симпатії та любові,  маніпулювання тощо.

Для профілактики відхилень у поведінці слід створювати ситуації адекватного піднесення честі та гідності особистості дітей, захисту, підтримки та утвердження їхньої  цінності, актуалізувати позитивні емоції і почуття, створювати ситуації успіху, стимулювати творчість, використовувати прийоми радісної спільної праці, етичні правила тощо.

Доцільно звернутися до соціально-психологічних тренінгів, тренінгів спілкування, інтелектуальних та творчих тренінгів.

У гострих, проблемних випадках слід звертатись до фахівців психологів, практичних психологів, соціальних педагогів, психотерапевтів.

  

Матеріал підготувала

практичний психолог ВТЛ

Базалійська Л.П.