Анкетування класних керівників

Рейтинг класних керівник (очима учнів)

Оцініть роботу класного керівника від 1 до 5

1. Колектив групи – згуртований, товариський, активний

2. Класний керівник доброзичливо, з повагою ставиться до учнів            

3. Класний керівник уважний, чуйний, тактовний до учнів

4. На що, по-вашому, потрібно звернути увагу класному керівнику у роботі з учнями?

5. Як класний керівник ставиться особисто до тебе?

6. Яким, на ваш погляд повинен бути класний керівник?

7. Назвіть три основні якості вашого класного керівника.

8. Кого ви б хотіли бачите класним керівником з вчителів ліцею?

Робота з соціально-неадаптованими підлітками

Соціальні технології та інновації у роботі з соціально-неадаптованими підлітками

Підлітковий вік - це найважчий переломний період, з яким пов'язані труднощі самоствердження особистості, формування власного "Я" на фоні частих конфліктів з батьками, вчителями, однолітками. Нестабільність і незрілість психіки проявляється в тенденції до конфліктної поведінки, вживання алкоголю, наркотичних речовин, паління. За зухвалою поведінкою підлітка часто ховається низька самооцінка й внутрішні суперечності.

Неадаптована (дезадаптована) поведінка буває двох типів.

1. Поведінка агресивного типу – атака на перепони або бар’єри. Проте при усвідомленні можливої ​​або явної небезпеки агресія може бути направлена на будь-який випадковий об’єкт, на сторонніх людей, що не причетні до її причин, тобто не на справжні об'єкти або перешкоди, а на їх випадкові замінники. Вона проявляється у грубості, різких спалахів гніву з нікчемних приводів або зовсім без видимих ​​причин, у невдоволенні усім, що відбувається, особливо вимогами, що пред'являються до агресивної особистості.

2. Втеча від ситуації - відхід людини в свої переживання, звернення усієї своєї енергії на генерацію власних негативних станів, самокопирсання, самозвинувачення тощо. Виникають тривожно-депресивні симптоми. Людина починає бачити у самій собі джерело усіх негараздів і проникається почуттям повної безвиході, оскільки вплинути на середовище і ситуацію вважає себе нездатною.

Як правило, роботу з неадаптованими в соціумі підлітками проводить соціальний педагог.  Соціальний педагог частіше усього має справу зі шкільною дезаптацією, яка є наслідком педагогічної і соціальної занедбаності. Шкільна дезаптація – невідповідність соціопсихологічного і психофізіолочного статусу дитини вимогам шкільного навчання, засвоєння яких стає складним або зовсім неможливим.

Як наслідок з'являються «педагогічно запущені» неповнолітні, невстигаючі і схильні до конфліктів. Як правило, різні вчинки і асоціальні прояви у них пояснюються не незнанням, нерозумінням або неприйняттям загальноприйнятих моральних і правових норм, а нездатністю стримувати свої афективні спалахи або протистояти впливу оточуючих (афективний і вольовий рівні). Педагогічно запущені неповнолітні при відповідній психолого-педагогічної підтримки можуть бути реабілітовані в умовах шкільного навчально-виховного процесу. Ключовими факторами реабілітації повинні стати довіра, опора на корисні інтереси, пов'язані не стільки з навчальною діяльністю, скільки з майбутніми професійними планами і намірами, а також перебудова на більш емоційно теплі стосунки з вчителями і однокласниками.

Соціальна дезадаптація - більш високий ступінь дезадаптації, що характеризується асоціальними проявами (лихослів'я, куріння, зухвалі витівки) і відчуженням від основних інститутів соціалізації - сім'ї і школи. Відчуження соціально запущених неповнолітніх від родини і школи призводить до ускладнень у професійному самовизначенні, помітно знижує засвоєння ціннісно-нормативних уявлень, норм моралі і права, здатність оцінювати себе та інших з цих позицій, керуватися ними у своїй поведінці. Такі підлітки потребують більш серйозної соціально-педагогічної та соціально-психологічної допомоги.

Основними напрямками профілактики неадаптованої поведінки в діяльності соціального педагога є:

- рання діагностика дітей «групи ризику». Виділяють наступні групи дітей, мають підвищений ризик розвитку дезадаптивних форм порушення поведінки: діти, що перебувають на вихованні в сім'ях з різним рівнем соціальної дезадаптації; діти з високою спадковою обтяженістю психічними та психосоматичними захворюваннями; діти з гіпердинамічним синдромом; діти, що перебувають в умовах депривації; діти, що перебувають під гіперопікою з боку батьків, близьких, вихователів;

- консультаційно-роз'яснювальна робота з батьками, педагогами;

- мобілізація виховного потенціалу середовища, робота з контактними групами неповнолітнього, в тому числі родиною;

- організація корекційно-реабілітаційної діяльності в залежності від рівня дезадаптації, залучення необхідних фахівців, звернення до допомоги спеціалізованих установ, центрів, служб;

- патронаж неадаптованих неповнолітніх;

- розробка і реалізація цільових програм і технологій, спрямованих на профілактику та корекцію порушень поведінки.

Профілактика неадаптованої поведінки може бути напрямком діяльності соціального педагога по подоланню педагогічної занедбаності учнів. Існують декілька етапів реалізації даного напрямку.

1.1. Соціальний педагог допомагає учителям усвідомити необхідність особистої участі у роботі з неадаптованими дітьми і психологічно готуватися до неї.

1.2. Організується система зв’язків з різноманітними організаціями і установами, які залучають до вирішення цієї проблеми. При цьому враховуються їх можливості і інтереси.

1.3. Ще один напрямок діяльності соціального педагога – вивчення і усвідомлення причин занедбаності, з цією метою аналізуються особливості характеристики учня, його життя, виниклої ситуації, форм поведінки, взаємовідносини з оточуючими. Соціальний педагог шукає шляхи нейтралізації причин неблагополуччя, розробляє відповідний план дій, прогнозує можливі результати, встановляє тісні контакти з батьками.

Робота з підлітком – це відкрита бесіда, що вимагає стриманості працівника соціально-психологічної служби від іронічних і оціночних висловлювань і, що найголовніше - нерозголошення інформації, отриманої в ході роботи з клієнтом. Другий етап роботи з підлітком спрямований на виявлення мотивації його поведінки і вчинків, а також відкриття особистісних якостей і інтересів. Використовуються тут не тільки діалог з підлітком, але і його тестування, спостереження за поведінкою школяра в колективі, а також бесіди з батьками.

Психологічна робота проводиться в комплексі і розрахована на кілька зустрічей. Кожна зустріч спрямована на досягнення конкретних цілей і у великій мірі залежить від встановлення довірчих і поважних відносин з школярем.

Тільки після збору і обробки всіх даних можна приступати до роботи з підлітком. Якщо говорити про даний вік, то базуватися робота повинна на використанні психологічних ігор та психотренінгу. Для зручності та досягнення кращого ефекту формують групи підлітків в 5-7 чоловік зі схожими проблемами і психологічним типом. Кожне заняття складається з групи вправ, спрямованих на наступні цілі:

1) формування навичок розпізнавання і висловлювання почуттів;

2) пошук позитивного образу власного "Я";

3) оволодіння сприйняттям світу в позитивних оцінках;

4) навчання навичкам аналізу;

5) придбання практичних навичок міжособистісних відносин через розігрування життєвих ситуацій

6) прийняття відповідальності за свої рішення і дії;

7) формування адекватної реакції в життєвих ситуаціях.

Заключні етапи роботи з підлітком повинні обов'язково включати навчання його релаксації, оскільки вміння вчасно і швидко розслабитися допоможе знизити рівень підліткової агресії в конфліктних ситуаціях.

Мета всіх зустрічей - дати підліткам новий досвід міжособистісного спілкування для них в колективі в новому соціальному статусі. Таким чином, підлітки змогли випробувати різні способи поведінки людини через розігрування соціальних ролей, що дозволило виявити себе через спонтанність гри і навчитися краще розбиратися у своїх почуттях, висловлювати свою думку, вислуховувати і поважати думку інших людей, що в свою чергу допомогло учням групи ризику соціальної адаптації перейти до адаптивному поведінці.

Надалі не варто переривати зв'язок з підлітком. Консультація соціального педагога, психолога може виявитися корисною в процесі формування адекватної особистості.

2.  Спільно з залученими до співробітництва суб’єктами реалізуються розроблені плани дій, для чого добираються необхідні технології, методи і прийоми роботи. Створюються виховні ситуації, організовується конструктивна взаємодія дитини з людьми у різних сферах його життєдіяльності (побут, пізнання, праця, дозвілля, суспільне життя).

3. Визначаються і аналізуються результати, намічаються шляхи і способи удосконалення, а при необхідності і корекції першочергового плану дій. Найбільш успішні рішення закріпляються у формі традицій. Оформляється система роботи з даною категорією дітей, активізується діяльність з профілактики не адаптації.

Вадим Щорс

Основні методи соціально-психологічного тренінгу

Основні методи соціально-психологічного тренінгу

продовження

Оксана Піскова

Методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції. За допомогою спеціально розроблених вправ учасники одержують вербальну й невербальну інформацію про те, як їх сприймають інші люди, наскільки є точним їхнє власне самосприйняття. Вони оволодівають навичками глибокої рефлексії та інтерпретації об'єкта сприймання.

Метод тілесно-орієнтованої психотерапії. Основними методами цієї групи виступають такі: метод Фельденкрайса, метод Александера, структурна інтерпретація (рольфінг), первинна терапія, які історично пов’язані з терапевтичними методами Вільгельма Райха (1949), а також східними методами (хатха-йога, тайчі, айкідо).

Медитативні техніки використовуються для того, щоб навчити учасників груп фізичному й чуттєвому розслабленню (релаксації), умінню позбавлятися зайвого психічного напруження, стресових станів, унаслідок чого розвиваються навички автосугестії та закріплюються способи саморегуляції.

Музична терапія. Цей метод може зняти втому, напруження в учасників тренінгу.

Танцювальні вправи. Вони можуть бути використані для того, щоб зняти фізичну втому та згуртувати групу. Ці вправи дають змогу швидше встановлювати творчий зв’язок з іншими членами групи, долати бар’єри. Метою танцювальної терапії є спільна робота, гра ті досліди в ритмічних діях, експериментування з жестами, позами й рухами, невербальне спілкування з партнером, що служить створенню глибокого групового досвіду.

Крім описаних вище основних форм соціально-психологічного тренінгу  використовуються тренерами - пісенні вправи, елементи автотренінгу, демонстрація відеороликів, кліпів, фільмів, які обслуговують різні види релаксації, творчу візуалізацію, елементи сучасної психотерапевтичної практики, ігрову діагностику, антологію людського спілкування, вправи на міжгрупову взаємодію.

Піскова Оксана Миколаївна, 

соціальний педагог закладу «ЗШ І-ІІІ ст. № 11 м. Вінниці»

Тренінгове заняття «Як виховати дитину фізично здоровою»

Тренінгове заняття

«Як виховати дитину фізично здоровою»

Мета: підвищити рівень усвідомлення власної відповідальності за стан свого здоров'я та здоров'я членів сім'ї залежно від обраного способу життя, визначити можливі шляхи та ресурси сім'ї у формуванні фізичного здоров'я дітей та інших членів родини.

Хід заняття

Вступ

Повідомлення теми тренінгу

Знайомство. Ведучий пропонує учасникам групи назвати себе, а також назвати, наприклад, свою улюблену страву дитинства, найулюбленіший вид активних занять і відпочинку вдома.

Тренер пропонує оцінити своє самопочуття «тут і тепер» (настрій, фізичний стан тощо) за допомогою «кольоротесту». Для цього слід зафарбувати картку певним кольором, який відображає стан людини на початку заняття. Процедура заповнення «кольоротесту» повторюється на початку і в кінці кожного заняття. Дані використовуються для оформлення «Карти настрою». Вона має вигляд великого аркуша паперу зі списком усіх учасників, де поруч приклеюються картки учасника (одна — зафарбована на початку, а інша — у кінці заняття). Це своєрідна діагностика зміни настрою учасників тренінгу, яка дозволяє відстежувати настрій кожного і при необхідності покращувати стан кожного учасника, приділяючи йому особливу увагу.

Таблиця відповідності кольору і стану вивішується на стіну.

Червоний — активне прагнення до діяльності.

Жовтий — позитивний емоційний стан.

Зелений — спокійний стан.

Синій — прагнення до визнання.

Коричневий — напруга.

Чорний — стан хвилювання.

Білий — важко щось відповісти.

Ведучий пропонує учасникам пригадати правила групової роботи, а також ввести ще кілька правил, які, на їхню думку, сприятимуть покращенню або стабілізації самопочуття, здоров'я учасників тренінгу. Наприклад, чітке дотримання перерв, вчасний обід, проведення фізкультхвилинок тощо (5 хв.).

Основна частина тренінгу

1. Оцінка рівня поінформованості про проблему.

Вправа «Чим ми схожі, і чим різні». 

Мета — дати можливість членам групи відчути подібність і різницю сімей кожного, ближче познайомитися один з одним, привернути увагу до оцінки фізичного аспекту у ФЗСЖ сім'ї. Наприклад, ведучий пропонує учасникам об'єднатися в такі групи:

                 Перша група

Постійно самі займаються спортом, зарядкою тощо

Відпочивали влітку на природі самі

Частіше хворіють самі

Мають поганий апетит

Курять

Свій стан здоров'я оцінюють як добрий

               Друга група

Займаються спортом разом з дітьми

Відпочивали влітку на природі з дітьми

Частіше хворіють діти

Поганий апетит у дитини

Курять діти

Свій стан здоров'я оцінюють як задовільний

             Третя група

У сім'ї не займаються фізичною культурою

Сім'я хворіє досить рідко

Сім'я особливих проблем з апетитом її членів не відчуває

Не відпочивали сім'єю

У сім'ї не курять зовсім

Свій стан здоров'я оцінюють як незадовільний

Після виконання вправи учасники обмінюються враженнями, думками, відчуттями стосовно оцінки здоров'я власного та здоров'я сім'ї.

Завдання: батькам пропонується для заповнення позитивний опитувальник із формування здорового способу життя дитини в сім'ї (фізичний аспект). Кожний пункт опитувальника складається із двох речень у стверджувальній формі. Пари речень характеризують один із проявів життєдіяльності дитини чи сім'ї. Батьки вибирають і відмічають одне з двох висловлювань, яке більше підходить для їхньої сім'ї, дитини.

Фізичний аспект життєдіяльності дитини в сім'ї

Після заповнення опитувальника доцільно провести обговорення результатів

1. Дитина регулярно займається фізкультурою (спортивна секція, вправи, гімнастика). 2. У вихідні дні ви з дитиною буваєте за містом, на природі. З. Дитина їсть у помірних кількостях, із задоволенням, і все, що запропонують. 4. Дитина засинає вчасно, просинається легко. 5. Дитина одержує задоволення від комфорту й затишку в домі. 6. Дитині подобається носити красивий одяг. 7. Дитина сама просить поміняти брудний одяг.

1. Моя дитина займається фізкультурою рідко і без задоволення. 2. Для спільних прогулянок не вистачає часу. 3. У дитини проблеми з апетитом (їсть дуже мало, багато, вибірково). 4. Дитина не хоче лягати спати і просинається з труднощами. 5. Дитина байдужа до чуттєвих компонентів повсякденного життя. 6. Дитині байдуже, як і в що вона одягнута. 7. Може одягнути брудний одяг, не проявляє ініціативи в тому, щоби поміняти одяг.

Після заповнення опитувальника доцільно провести обговорення результатів відповідей. Цей опитувальник не має «ключа», тому що в ньому немає «секретного замка»: усе, що зліва, більше відповідає потребам дитини в розвитку. Якщо в якійсь сфері справа відмічено 2-3 висловлювання, на це слід звернути увагу батьків. Якщо більшість виборів зосереджено зліва — життя дитини організоване у відповідності з її основними потребами.

Батьки можуть використовувати опитувальний аркуш як свого роду «пам'ятку» в повсякденному житті.

На необхідність кількісних оцінок фізичного здоров'я вперше звернув увагу відомий хірург, академік М. Амосов. Він вважав, що «рівень здоров'я» — це інтенсивність проявів життя в нормальних умовах середовища, яка визначається тренованістю структурних елементів організму, а «кількість здоров'я» — це межа змін зовнішніх умов, у яких ще триває життя. «Кількість здоров'я» — це «резервні потужності».

2. Актуалізація проблеми.

Вправа «Німе кіно». 

Робота в малих групах. Сюжети фільму «Вихідний день в сім'ї».

Протягом п'яти хвилин учасникам слід придумати сюжет фільму про те, як живе сім'я протягом вихідного дня. Кожна група визначає для себе, яку частину дня представить, по черзі показує свій фільм за допомогою жестів, міміки, слова вживати не можна. Після того як «фільм» буде показаний, глядачам пропонується озвучити картину. Слід звернути увагу на такі моменти:

—        Що це за сім'я?

—        Як проводять свій вихідний день члени сім'ї?

—        Які стосунки, кого і з ким у сім'ї?

—        Що робить життя сім'ї цікавим і здоровим, а що не сприяє цьому?

—        Які резерви та можливості, на вашу думку, характерні саме для цієї сім'ї?

Фізичний аспект здорового способу життя включає різні складові. Залежно від актуальності для групи проблеми дається коротка інформація тренера для подальшого завдання за можливими напрямами:

—        додержання в сім'ї гігієнічних норм і правил;

—        режим — відповідно до віку й індивідуальних можливостей організму дитини;

—        організація раціонального харчування;

—        розумне й систематичне загартування;

—        системність і послідовність використання фізичних вправ;

—        протидія шкідливим звичкам;

—        модель життя сім'ї у вихідний день.

3. Пошук шляхів розв'язання проблеми, отримання інформації

Завдання: кожна група повинна запропонувати власне бачення шляхів розв'язання окреслених проблем стосовно формування здорового способу життя (фізичний аспект) на основі методу «Сімейна розстановка». Сімейну розстановку здійснюють учасники кожної групи з позицій обраних ролей. Наприкінці провести обмін враженнями учасників тренінгу щодо обговорення шляхів ФЗСЖ дитини в сім'ї (фізичний аспект).

Заключна частина роботи

У кінці заняття ведучий пропонує всім учасникам по черзі поділитися враженнями, думками, почуттями.

Леся Венедиктівна Гнатюк,

керівник МО класних керівників

закладу « ЗШ І-ІІІ ст. №10 ВМР»